Рішення № 12292467, 17.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.11.10 р.                     Справа № 11/398                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі судового засідання Семенюшко Г.Р.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” м. Київ, ідентифікаційний код 00100227, в особі Донбаської електроенергетичної системи м. Горлівка Донецької області, ідентифікаційний код 23344104

до відповідача: Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород Вишгородського району Київської області, ідентифікаційний код 32402870, Відкритого акціонерного товариства „Укргідроенерго” в особі Донецької філії м. Донецьк, ідентифікаційний код 26390719

про стягнення реальних збитків в сумі 161 323,20грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Грачова О.М. (за довіреністю від 26.01.2009р.);

від Відповідача –Удовенко К.В. (за довіреністю від 20.10.2009р.)

Згідно із ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.11.2010р. до 17.11.2010р.

У судовому засіданні 17.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго” м. Київ, в особі Донбаської електроенергетичної системи м. Горлівка Донецької області (далі –Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород Вишгородського району Київської області, Відкритого акціонерного товариства „Укргідроенерго” в особі директора Донецької філії м. Донецьк (далі –Відповідач) про стягнення збитків, завданих невиконанням зобов’язання щодо оплати фактично наданих послуг з оперативного обслуговування обладнання в сумі 161 323,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на: виконання без попереднього укладання відповідного договору, враховуючи попередню практику взаємовідносин між сторонами щодо подальшого оформлення договірних правовідносин, з технологічного обслуговування приналежного Відповідачеві обладнання, розташованого на території підстанцій Позивача; надсилання на розгляд Відповідача проекту договору від 30.03.2009р. №45, яким передбачалося врегулювати взаємовідносин відносно наданих послуг та залишення його без розгляду Відповідачем; складання актів виконаних робіт на суму заявлених вимог, які Відповідач відмовився підписати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає правоустановчі документи, накази Мінпаливенерго України від 13.11.2008р. №557 та від 27.05.2009р. №278, листи, багаторічний план капітальних та поточних ремонтів, акти виконаних робіт по обслуговуванню, акти високовольтних випробувань електрообладнання та трансформаторного мастила, акт здійснення тепловізійного контролю електрообладнання, протоколи випробувань, довіреність.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 108, 207, 509, 512, 525-526, 610-611, 623, 626, 639-640, 642 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 217-218, 224, 226 Господарського кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи, а також:

- клопотання про зміну предмету позову, яким висунуто вимогу про стягнення 161323,20 грн. у якості вартості фактично наданих послуг з технічного устаткування Відповідача;

- відповідь на відзив відповідача та надання пояснень щодо змінених вимог позивача;

- клопотання щодо зміни предмету позову, яким вимагається стягнути з Відповідача заподіяну майнову шкоду, завдану Позивачеві у зв’язку із неправомірною бездіяльністю Відповідача з приводу відмови від підписання актів наданих послуг та сплати фактично наданих послуг з технічного обслуговування обладнання на загальну суму 161323,20грн.

- клопотання про призначення електротехнічної та економічної судової експертизи, клопотання про внесення питань на вирішення експертів, клопотання про призначення питань.

Позивачем надано пояснення щодо посилання Відповідача на причину повернення Позивачу не підписаних ним актів наданих послуг неповідомленні останнього про дату та час роботи комісії по прийому-передачі наданих послуг.

Відповідач надав відзив на позов, яким проти позову заперечив, посилаючись на: неправомірність висновків Позивача про укладання договору про надання послуг по оперативному обслуговуванню обладнання „в скороченій письмовій формі”, з якого у Відповідача виникли зобов’язання по оплаті наданих послуг на суму 161323,20грн. через недосягнення згоди відносно об’єму, строків виконання робіт та їх вартість; відсутність відміток печатки Відповідача на листуванні, наявністю якого Позивач обґрунтовує укладання договору; недоведеність факту виконання робіт через відсутність підписаних двома сторонам актів виконаних робіт; невизначеність виду стягуваних збитків.

Відповідач надав пояснення, в яких наполягає на відмові у вимогах щодо стягнення вартості фактично виконаних робіт з технічного обслуговування обладнання в зв’язку з відсутністю у нього зобов’язань перед Позивачем з оплати таких через неукладеність відповідного договору.

Суд призначив судову експертизу, яку доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса (м. Харків, вул. Золочевська, 8а).

Позивачем надано пояснення, в якому він посилаючись на висновки судової комплексної електротехнічної, економічної експертизи, вимагав стягнути з Відповідача завдані у зв’язку із відмовою Відповідача оплатити надані йому послуги з оперативного обслуговування обладнання збитки згідно фактичних витрат, здійснених з метою відновлення порушеного права, та вартість проведеної судової експертизи і понесених судових витрат.

У поясненнях стосовно заявлених позовних вимог Позивач остаточно просив стягнути з Відповідача реальні збитки при фактичному наданні послуг по технічному обслуговуванню обладнання Відповідач, яке знаходиться на підстанціях Позивача, у вигляді відшкодування витрат (матеріально-технічних, Фінансових), відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, а не шкоду.

Також Позивач надав клопотання про вихід за межі позовних вимог і стягнення з Відповідача вартості фактично наданих послуг на суму 161323,20грн.

Відповідачем надано пояснення, в якому зазначено про неповноту і необґрунтованість висновків експертизи, та лист із аргументами відносно відсутності підстав для стягнення заявлених позовних вимог як у якості збитків, так і в порядку відшкодування шкоди.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Указів Президента України від 21.05.1994р. №244/94 „Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики” та від 04.04.1995р. №282/95 „Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України”, розпорядження КМУ від 02.11.1994р. №816-р 01.04.1995р. було реорганізовано виробничо-енергетичне об’єднання „Донбасенерго” (основними напрямками діяльності якого являлось виробництво електричної та теплової енергії, її розподіл та передача по електричним мережам), внаслідок чого були створені відокремлені спеціалізовані державні підприємства, з закріпленням за ними відповідних функцій: за ДАЕК „Донбасенерго” –генеруючи функцій з вироблення електричної і теплової енергії на електростанціях; за ДЕК „Укрелектропередача –функцій з передачі електроенергії по електричним мережам напругою 220-750 кВ, за ДАЕК „Донецькобленерго” – електропостачальних функцій з передачі електроенергії споживачам по розподільчим мережам напругою 110-0,4 кВ.

Згідно до розподільчих балансів окремі енергетичні вузли, енергообладнання було передано на баланси утворених енергопідприємств, але фактично залишилося на території тих підприємств, де воно раніше перебувало на балансі, як складова частина єдиного енергомеханізму. Таким чином на підстанціях Позивача „Центральна-330кВ”, „Харцизька-330кВ”, Красноармійська-330кВ” залишилось і до теперішнього часу знаходиться обладнання та устаткування, яке перейшло згідно акту приймання-передачі на баланс Відповідача.

Відповідно до п.2.2.4.1. Положення про Донбаську електроенергетичну систему Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” до основних напрямків діяльності віднесено виконання ремонту, налагоджувальних робіт по обслуговуванню енергетичного обладнання розподільчих пристроїв та повітряних ліній магістральних електричних мереж та виробництво необхідних запчастин.

07.07.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір оперативного і технічного обслуговування обладнання №248/3/627-08, яке знаходиться на балансі Замовника згідно додатку №1 до договору, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець виконує роботи по технічному обслуговуванню згідно до затвердженого графіку, оперативне обслуговування обладнання відповідно до п. 1.2 договору включає в себе: ведення оперативних підключень обладнання; щодня обхід і огляд обладнання; усунення дрібних дефектів; ліквідація аварійних ситуацій; зняття показників приладів заліку; технічне обслуговування обладнання відповідно до п. 1.3. договору включає в себе: планове технічне обслуговування пристроїв РЗА; планові високовольтні іспити електрообладнання тепловізійне обстеження обладнання.

Згідно до п. 1.4 договору Замовник доручає Виконавцю виконати згідно з умовами договору капітальний ремонт обладнання: прис. Скотовата-2 ПС Центральна-330; прис. Липово №1 ПС Харцизька-330 згідно доданого затвердженого графіку капітальних і поточних ремонтів на 2008 рік (додаток №7), а Замовник повинен прийняти та сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п. 1.5. договору Замовник доручає Виконавцю виконати згідно з умовами договору поточний ремонт обладнання: прис. Костянтинівська Тягова, Очеретино, Скотовата №1, ІСШ 110кВ і ІІСШ 110кВ ПС Центральна-330; прис. Краснолиманська, Блок-5, ВПС-1, Резерв ПС Красноармійська-330; прис. Липово №2 ПС Харцизька-330 згідно доданого затвердженого графіку капітальних і поточних ремонтів на 2008 рік (додаток №7), а Замовник повинен прийняти та сплатити вартість виконаних робіт.

Пунктом 2 сторонами була визначена вартість передбачених договором видів робіт (послуг). Та порядок їх оплати, у тому числі – частково авансом, у решти – на підставі оформлених двома сторонами актів прийому виконаних робіт.

Пунктом 5.1. строк дії цього договору сторонами визначений на період з моменту підписання і до 31.12.2008р. із застереженням про те, що він розповсюджується на відповідні правовідносини, які виникли між сторонами з 01.01.2008р.

Аналогічний договір укладалися між сторонами і у 2007р.

У листі № 1637 від 27.02.2009р. директор Донецької філії ВАТ „Укренерговугілля” (правопопередник Відповідача) погодив графік капітальних і поточних ремонтів обладнання на 2009р. та запропонував Позивачеві підготувати 3 окремих договори на виконання: оперативного обслуговування; поточного і капітального ремонту обладнання; технічного обслуговування приладів РЗА, проведення високовольтних випробувань та ТВК обладнання.

Листом №13/521 від 05.03.2009р. перший заступник генерального директора ВАТ „Укренерговугілля” повідомив Позивача про відсутність заперечить проти укладання договору на 2009р. з оперативно-технічного обслуговування, капітальних і поточних ремонтів обладнання відповідно до взаємопогодженого багаторічного графіку по ПС „Центральна-330”, Харцизька-330”, „Красно армійська-330”.

13.04.2009р. Позивачем в особі Донбаської електроенергетичної системи був складений на адресу Донецької філії ВАТ „Укренерговугілля” (правопопередник Відповідача) супровідний лист №01-41/1237, в якому вказувалося про надсилання для оформлення договору від 30.03.2009р. №45, який надсилався листом № 10-103/1025 від 30.03.09 року.

Незважаючи на відсутність підписаного між сторонами договору від 30.03.2009р. №45 Позивачем на підтвердження фактичного виконання робіт, передбачених цим договором, були складані протоколи випробувань та акти приймання-передачі виконаних робіт, які не містять підпису та відбитки печатки Відповідача про їх прийняття. На підтвердження факту виконання означених робіт Позивачем також були надані паспорта-протоколи відносно обслуговування конкретного обладнання та витяги з журналів з записами про здійснені заходи, які також не мають жодних погоджувальних та підтверджуючих відміток Відповідача.

26.08.2010р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса на адресу господарського суду Донецької області надійшов висновок судової комплексної електротехнічної, економічної експертизи №4077/4237/5671, складений 29.07.2010р., в якому були надані відповіді на поставлені питання.

1.Надання послуг як із оперативного, так і з технічного обслуговування обладнання Відповідача, встановленого поруч з обладнанням Позивача на його підстанціях „Красноармійська-330 кВ”, „Центральна-330 кВ”, ”Харцизька-330 кВ” є обов’язковим.

2.Технічною документацією, що є в матеріалах справи, підтверджується виконання Позивачем робіт з технічного обслуговування обладнання Відповідача на підстанціях „Красноармійська-330 кВ”, „Центральна-330 кВ”, ”Харцизька-330 кВ”, за винятком трьох ВЧ загороджувачів ВЗ-1250 по підстанції „Красноармійська-330 кВ”, чотирьох ВЧ загороджувачів по підстанції „Центральна-330 кВ”, одного вимикача та трьох роз’єднувачів по підстанції ”Харцизька-330 кВ”.

3.Позивач не мав можливості вивести електрообладнання Відповідача у випадках ненадання послуг з технічного його обслуговування, без порушення надійності електропостачання споживачів.

4.В обсязі наданих на дослідження матеріалів справи документально підтверджується надання Позивачем послуг з оперативного обслуговування електрообладнання Відповідача на суму 161323,20грн., а також відсутність оплати за надання зазначених послуг.

5.Документально підтверджується витрачання Позивачем матеріально-технічних та фінансових ресурсів при наданні послуг з технічного обслуговування електрообладнання Відповідача, згідно оформлених Позивачем актів прийомки виконаних робіт, що є в матеріалах справи.

Суд, враховуючи неодноразові зміни позовних вимог в перебігу розгляду справи, розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених в останніх уточненнях до позовної заяви, а саме – про стягнення 161 323,20грн. як реальних збитків при фактичному наданні послуг по технічному обслуговуванню обладнання Відповідача, яке знаходиться на підстанціях Позивача, у вигляді відшкодування витрат (матеріально-технічних, фінансових), не приймаючі до уваги вказівки у наданих в подальшому поясненнях про стягнення цієї суми як фактичної вартості наданих послуг або у якості майнової шкоди, адже у такий спосіб всупереч приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач намагається після початку розгляду справи по суті змінити підстави і предмет позову, зловживаючи зазначеними процесуальними правами.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до відшкодування реальних збитків у розмірі вартості виконаних Позивачем робіт з технічного обслуговування обладнання, понесених при здійснені таких робіт.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є певні юридичні факти. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов’язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 Цивільного кодексу України має наслідком, у тому числі, необхідність відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Із змісту правової позиції Вищого господарського суду України, приведеної в п. 1 Роз’яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215 випливає, що стягнення збитків як спосіб судового захисту (предмет позову) передбачає у якості обов’язкової підстави порушення договірних зобов’язань, що у повній мірі узгоджується із приписами ст. 623 Цивільного кодексу України.

Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна (наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями (порушенням) і збитками) та суб’єктивна сторона (вина заподіювача збитків).

Втім встановлені судом на підставі наявних в матеріалів справи обставини дають підстави для висновку про відсутність означених обов’язкових елементів складу цивільно-правого порушення, з огляду на наступне:

По-перше, між сторонами не існує укладеного договору, який би діяв у 2009р. та регламентував здійснення Позивачем робіт з технічного обслуговування обладнання. Посилання на наявне в матеріалах справи листування не може сприйматися у якості доказів укладання договору шляхом обміну листами, адже за будь-яких обставин сторонами відповідно до приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та ч.ч.2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України не були узгоджені істотні умови відносин з технічного обслуговування обладнання у 2009р. При цьому, доказів вирішення в судовому порядку ст. 187 Господарського кодексу України переддоговірного спору між сторонами з приводу укладання відповідного договору до матеріалів справи не надано, а зобов’язання з проведення капітальних і поточних ремонтів не охоплюють означеного обслуговуванні і до уваги прийматися не можуть. Отже, позадоговірний характер стосунків із технічного обслуговування є несумісним із обраним способом судового захисту.

По-друге, відсутність відповідного договору у світлі згадуваних вище положень ст.509 Цивільного кодексу України унеможливлює перебування Відповідача (його правопопередника) у статусі боржника, а Позивача – у статусі кредитора у відсутньому зобов’язанні з технічного обслуговування та оплати обслуговування, що, в свою чергу, вказує на відсутність суб’єкту (боржник, що порушив зобов’язання) та об’єкту (правовідносини) як елементів складу цивільного правопорушення, та і самого порушення як складової об’єктивної сторони.

По-третє, Позивач пов’язує наявність саме із здійсненням ним робіт з технічного обслуговування. Між тим, за змістом ч.2 ст.224, ч.1 ст.225 Господарського кодексу України та ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати особи у зв’язку із пошкодженнями або знищенням майна, а також – витрати, здійснені управленою стороною для відновлення свого порушеного права. Вочевидь, витрати з технічного обслуговування не є втратами, пов’язаними із пошкодженням або знищенням відповідного майна, або витратами, пов’язаними із відновлення порушеного права, оскільки фактів пошкодження або знищення майна до відома суду не тільки не доведено, але й Позивач взагалі на них не посилається. Наразі, Позивачем не обґрунтовано, що здійснюваному згідно його позиції технічному обслуговуванню майна Відповідача передувало якесь порушення суб’єктивних прав, відновлення яких вимагало проведення робіт з обслуговування.

Отже, здійснювані Позивачем самостійно без існування передбачених діючим законодавством підстав для відповідних зобов’язань перед Відповідачем витрати, пов’язані із роботами з технічного обслуговування взагалі не можуть бути віднесені до стягуваних реальних збитків.

В свою чергу, відсутність порушення та збитків унеможливлює існування причинного зв’язку між ними та вини у розумінні ст. 614 Цивільного кодексу України.

Відсутність всіх означених елементів складу господарського (цивільного) правопорушення унеможливлює застосування наслідків такого відсутнього порушення у вигляді стягнення збитків.

З урахуванням наведених висновків суд відмовляє у задоволені позовних вимог у повному обсягу.

Відмова у задоволені клопотання про вихід за межі позовних вимог і стягнення з Відповідача 161323,20грн. як вартості фактично наданих послуг зумовлена тим, що врахування такого клопотання призвело б не тільки до зміни судом (а не позивачем, як це передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) позовних вимог та предмету позову, але й одночасного вирішення питання про розгляд двох взаємовиключних вимог відносно однієї й тієї ж суми – про стягнення її як збитків та про стягнення її як вартості послуг, тобто заборгованості у відповідних правовідносинах.

Вихід за межі позовних вимог в розумінні статті 83 ГПК України означає лише збільшення кількісного показника розміру заявленої позивачем вимоги, а не зміни предмету або суті спору.

Норми статті 83 Господарського процесуального кодексу України не передбачають у суду повноважень для вчинення дій щодо зміни предмету спору на власний розсуд судді, разом з тим, за змістом ч.2 ст.19 Конституції України суд має діяти виключно у визначених законом межах.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати, у тому числі з оплати призначеної за його клопотанням судової експертизи в сумі 5928,48 грн., відносяться на його рахунок у повному обсягу і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” м. Київ (ідентифікаційний код 00100227) в особі Донбаської електроенергетичної системи м. Горлівка Донецької області (ідентифікаційний код 23344104) до Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 32402870) в особі Донецької філії м. Донецьк (ідентифікаційний код 26390719) про стягнення реальних збитків в сумі 161 323,20грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.11.2010р.

Суддя