Рішення № 12292466, 16.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.10 р.                     Справа № 7/199                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Талієвій Х.Р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн., 3% річних – 1576, 43 грн., інфляційних – 2315, 28 грн., пені – 8861, 78 грн.

За участю представників:

від позивача: Бєльських С.С. – довір.

від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 04.11.2010р. оголошено перерву до 16.11.2010р. на підставі ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн., 3% річних – 1576, 43 грн., інфляційних – 2315, 28 грн., пені – 8861, 78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005р. з додатками та додатковими угодами; довіреність №1248 від 09.09.2010р.; акт звірки заборгованості станом на 15.09.2010р.; рахунки за активну та реактивну електроенергію за квітень – липень 2010р.

Відповідач у відзиві повідомив, що за даними його бухгалтерського обліку перед позивачем значиться заявлена до стягнення сума боргу, на підставі чого позовні вимоги визнав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії №15 від 01.11.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладений з додатками та додатковими угодами до нього.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Розділом 1 Договору передбачено, що постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну оргію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Згідно з п.7 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у квітні-липні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача борг за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2009р. №45/205Б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Донецької області №45/205Б від 05.10.2010р. заяву Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про порушення справи про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес залишено без розгляду.

Статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи той факт, що заявлені позивачем вимоги виникли після порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що позивач є поточним кредитором у відношенні до відповідача щодо стягнення з відповідача заборгованості за квітень – липень 2010р. за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за квітень – липень 2010р. за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн. є доведеними матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених п.п.2.2.3-2.2.4 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків” споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.8 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Посилаючись на вищенаведені приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 8861, 78 грн. за період з 13.05.2010р. по 28.09.2010р.

Суму заявленої до стягнення пені відповідач у відзиві визнав.

Разом з цим, згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги, для господарського суду не є обов’язковим.

Під час розгляду позовної вимоги про стягнення суми пені у цій справі, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.10.2009р. №45/205Б порушено справу про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

При цьому, виходячи із змісту абз.2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу протягом якого не нараховуються штраф та пеня і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів але ніяк не пов’язаний з його суттю.

Тобто, за змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов’язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховується.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Донецької області №45/205Б від 05.10.2010р. заяву Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка про порушення справи про банкрутство Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес залишено без розгляду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період з моменту порушення справи про банкрутство (26.10.2010р.) до залишення заяви ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка про порушення справи про банкрутство ДП „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес без розгляду (05.10.2010р.), тобто протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідачу не можуть бути нараховані штрафні санкції (пеня).

Як вже вказано вище, періодом, за який позивач нарахував заявлену до стягнення суму пені, є – з 13.05.2010р. по 28.09.2010р., тобто, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, той факт, що пеня нарахована позивачем в період, протягом якого діяв мораторій, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) відповідачу.

Таким чином, вимога щодо стягнення з відповідача 8861, 78 грн. пені задоволенню не підлягає.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 13.05.2010р. по 28.09.2010р. 3% річних в сумі 1576, 43 грн., інфляційні у сумі 2315, 28 грн. за серпень 2010р.

Під час розгляду вказаних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

При цьому, суд враховує також той факт, що індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є визначеною законом платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

З огляду на викладене, індекс інфляції та 3% річних не можуть відноситись до санкцій, які перелічені у ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

До того ж, згідно п.8 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Заявлені суми 3% річних та інфляційних також визнані відповідачем у відзиві.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних у зв’язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором, з огляду на те, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є санкціями, нарахування яких забороняється у відповідності до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судом здійснено перерахунок вищевказаних сум з урахуванням умов договору, періоду виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем та приписів діючого законодавства, згідно якого: 3% річних складають 1576, 43 грн., інфляційні складають 2315,28 грн.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” м.Зугрес про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 189621, 56 грн., за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн., 3% річних – 1576, 43 грн., інфляційних – 2315, 28 грн., пені – 8861, 78 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, Донецька обл.., м.Зугрес, вул.Станційна, 1, ЄДРПОУ 04623778) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, рахунок Харцизьких електричних мереж зі спеціальним режимом використання 260333011292 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ Харцизьких електричних мереж 00130932) – заборгованість за активну електроенергію – 189621, 56 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, Донецька обл.., м.Зугрес, вул.Станційна, 1, ЄДРПОУ 04623778) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Харцизьких електричних мереж 26005301685311 у Харцизькому відділенні Промінвестбанку України, м.Харцизьк, МФО 334345, ЄДРПОУ Харцизьких електричних мереж 00130932) – заборгованість за реактивну електроенергію – 3318, 77 грн., 3% річних – 1576, 43грн., інфляційні – 2315, 28 грн.

Стягнути з Державного підприємства „Зуївська експериментальна теплоелектроцентраль” (86783, Донецька обл.., м.Зугрес, вул.Станційна, 1, ЄДРПОУ 04623778) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито у сумі 1968,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 255,83 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Повний текст рішення підписаний 17.11.2010р.

Суддя