Постанова № 12291464, 08.11.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-2594/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Олійник Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Дмитриченко О.О.,

представника відповідача - Вітер Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

08 червня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" (далі - позивач)звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772302/0/3259 від 15.10.2009, № 0000772302/1/4141 від 30.12.2009, № 0000772302/2/838 від 18.03.2010.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки та адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки висновок відповідача про нікчемність договорів, укладених з Приватним підприємством "Стиларт", спростовується належним виконанням сторонами умов договорів та первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію нікчемністю договорів, укладених між позивачем та Приватним підприємством "Стиларт".

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В період з 17.09.2009 по 21.09.2009 Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" з питань взаємовідносин з Приватним підприємством "Стиларт" з березня по грудень 2008 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 5209/23-309/21054307 від 21.09.2009, в якому відображені порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", які виразились у безпідставному віднесенні суми ПДВ у розмірі 73494,02 грн до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за березень - грудень 2008 року, яка підлягає зменшенню, та відповідно сума ПДВ у розмірі 63277,36 грн, яка віднесена до складу податкових зобов"язань в деклараціях з ПДВ аналогічного періоду. Всього позивачем занижено ПДВ у розмірі 10216,66 грн, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за квітень 2009 року - 833,00 грн, червень 2009 - 1750,00 грн, липень 2009 року - 1800,00 грн, серпень 2009 - 5833,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772302/0/3259 від 15.10.2009, яким визначено податкове зобов"язання з ПДВ в сумі 15325,50 грн, в т.ч., за основним платежем - 10217,00 грн, за штрафними санкціями - 5108,50 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а Кременчуцькою об`єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000772302/1/4141 від 30.12.2009, № 0000772302/2/838 від 18.03.2010.

Оцінюючи правомірність винесених рішень, суд виходить з наступного.

В акті перевірки № 5209/23-309/21054307 від 21.09.2009 відповідачем зроблений висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" сум ПДВ в розмірі 10216,66 грн, з них: в квітні 2008 року на суму ПДВ - 833 грн, в червні 2008 року на суму ПДВ - 1750 грн, в липні 2008 року на суму ПДВ - 1800 грн, в серпні 2008 року на суму ПДВ - 5833 грн.

Судом встановлено, що донарахування відповідачем податкового зобов`язання пов"язано з формуванням позивачем податкового кредиту у зв"язку з договорами доручення № 01/04/1 від 01.04.2008, купівлі - продажу майна (товара) № 29/08/1 від 29.08.2008, а також під час купівлі піноблоків у кількості 20 шт 03.07.2008 та 10.07.2008.

Так, позивач зазначав про укладення 01.04.2008 договір доручення № 01/04/1 з Приватним підприємством "Стиларт", відповідно до умов якого Приватне підприємство "Стиларт" (повірений) зобовязується від імені та за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" (довірителя) за винагороду знайти вантажоперевізника та організувати перевезення будівельних матеріалів, іншого можливого товару для довірителя, за цінами та у кількості, що передбачені довірителем, на умовах найбільш вигідних для довірителя.

Представник позивача вказував, що на виконання зазначеного договору доручення в квітні 2008 року Приватне підприємство "Стиларт" надало позивачу послугу з організаціїї транспортного перевезення будівельних матеріалів (руберойда, праймека, мастики) по маршруту Днепродзержинск - Кременчук, підвіз матеріалів зі складу ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" на об`єкт (ЦПО-1 ВАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат"), а також перевезення робітників за маршрутом Кременчук - Комсомольск - Кременчук. Транспортних перевезень здійснено на загальну суму 5000 грн, з них ПДВ - 833,33 грн. Також, на виконання укладеного договору доручення № 01/04/1 19.06.2008 Приватне підприємство "Стиларт" організувало 3 перевезення на суму 10500,00 грн, в т. ч. ПДВ -1750,00 - руберойда, праймера, біполя, бікроеласта, мастики по маршруту Днепродзержинск - Кременчук.

В обгрунтування реальності виконання договору доручення № 01/04/1 від 01.04.2008 представник позивач посилався на акти виконаних робіт № 25/04-1 від 25.04.2008 та № 18/06-1 від 19.06.2008, рахунки - фактури № 295 від 25.04.2008 (ПДВ - 833,33 грн), № 528 від 18.06.2008 (ПДВ - 1750 грн), податкові накладні № 578 від 18.06.2008 (ПВД 1166,67 грн) та № 584 від 19.06.2008 (ПДВ 583,33 грн).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 року (далі - Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Зі змісту актів виконаних робіт та податкових накладних вбачається, що вони взагалі не містять вказівок на місце їх складання, конкретизації вартості наданих послуг (з розбивкою оплати за послуги на організацію перевезення, саме перевезення та винагороду повіреного згідно пункту 2.2 договору), в них відсутнє посилання на договір, на виконання якого вони складені, та перевізника, який надавав транспортні послуги.

Аналізуючи представлені позивачем товарно-транспортні накладні № ПТД00855 від 03.04.2008, № ПТД 02468 від 05.06.2008, судом встановлено, що вони не підтверджують здійснені 25.04.2008 та 19.06.2008 перевезення будівельний матеріалів, оскільки складені відповідно 03.04.2008 та 05.06.2008, тобто раніше ніж здійснені такі перевезення. Крім того, позивачем представлено тільки 2 товарно-транспортні накладні, хоча зі змісту актів № 25/04-1 від 25.04.2008 та № 18/06-1 від 19.06.2008 вбачається здійснення загалом 14 ходок по перевезенню будматеріалів. Також товарно-транспортні накладні не відповідають загальним вимогам первинних бухгалтерських документів, а саме - не містять деяких реквізитів: в наявності тільки печать замовника - ТОВ "Придніпровський торговий дім" та вантажоотримавача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД"; штампи або печатки перевізника відсутні; графи "Прийняв водій експедитор", "За дорученням дата та номер", "Транспортні послуги", "Вантажно - розвантажувальні операції", "Інші відомості", "Відмітка про складені акти", "Таксування", "Підпис таксувальника" не заповнені. З їх змісту не вбачається, що участь у перевезенні приймало Приватне підприємство "Стіларт".

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

До матеріалів справи не долучено товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б вказували на дотримання позивачем вимог пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Інших документів, з яких би можливо встановити, якою особою здійснювалось транспортування (перевезення будівельних матеріалів), місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суду не надано.

У зв"язку з цим, суд погоджується з висновком відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень (833,33 грн) та червень 2008 року (1750 грн).

Представник позивача також зазначав про укладення 29.08.2008 між позивачем та Приватним підприємством "Стиларт" договору купівлі - продажу майна (товару) № 29/08/1, відповідно до умов якого продавець (Приватне підприємство "Стиларт") продає, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД") купує майно (товар) - навантажувач Desta А 20 вартістю 35 000 грн.

На підтвердження реальності виконання договору позивачем до суду надана податкова накладна № 920 від 29.08.2008 (сума ПДВ - 5833, 33), рахунок фактура № 860 від 29.08.2008, видаткова накладна № 920 від 29.08.2008, інвентарна картка 310409/12 форми № 03-6.

Проте, дослідженням змісту первинних документів встановлено, що в порушення вимог статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вони не містять відомостей про місце їх складання, в них відсутнє посилання на договір, на виконання якого вони складені.

Інших документів, які б засвідчували передачу навантажувача Desta А 20, доказів використання його у господарській діяльності, технічного паспорту на транспортний засіб, позивачем суду не надано.

Крім того, судом взяті до уваги посилання представників відповідача та докази на їх підтвердження стосовно відсутності у Приватного підприємства "Стиларт" зареєстрованого нерухомого майна, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, та динаміку нарахування вказаним контрагентом податку на додану вартість.

Твердження представника відповідача про відсутність Приватного підприємства "Стиларт" за місцем знаходження судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність встановлена станом на дату 20.08.2009 та не стосується звітніх періодів, в яких відбулось формування позивачем податкового кредиту.

Отже, твердження відповідача про безпідставність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної № 920 від 29.08.2008 (сума ПДВ - 5833, 33) є правильним.

Оцінюючи обгрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1800,00 грн від операцій з купівлі 03.07.2008 та 10.07.2008 піноблоків у кількості 20 шт, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позивачем до суду та в ході перевірки не надано копії договору купівлі - продажу, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" здійснило покупку у Приватного підприємства "Стиларт" піноблоків у кількості 20 шт.

Натомість, позивач в обгрунтування правомірності віднесення сум ПВД у розмірі 1800 грн до складу податкового кредиту посилався на податкові накладні № 658 від 03.07.2008 (ПДВ - 223,33 грн), № 633 від 07.07.2008 (ПДВ - 1576,67); видаткову накладну № 633 від 07.07.2008, рахунок-фактуру № 555 від 20.06.2008.

Суд, дослідивши представлені документи, встановив, що вони не відповідають обов`язковим вимогам, встановленим для них Законом України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”: відомостей про місце їх складання, договір, на виконання якого вони складені.

До матеріалів справи не долучено товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які б вказували на дотримання позивачем вимог пунктів 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

У зв"язку з цим, суд погоджується з висновком відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1800,00 грн.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі даної норми, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на підтвердження правомірності формування позивачем суми ПДВ в розмірі 10216,66 грн, зарахованих до складу податкового кредиту.

З урахуванням заявлених меж позовних вимог, висновки Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції про нікчемність укладених між позивачем та Приватним підприємством "Стиларт" договорів субпідряду та долучені до матеріалів справи відповідні договори, судом не приймаються до уваги, оскільки вони не вплинули на розмір донарахованого спірним податковим повідомленням - рішенням зобов"язання.

Згідно з підпунктом 4.2.2 пунктом 4.2 статті 4 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-111 (далі - Закон -2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальної перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, суд вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 10216,66 грн, в т.ч., за основним платежем - 10217 грн, за штрафними санкціями - 5108,50 грн, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІССА ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2010 року.

Суддя С.М. Серга