Постанова № 12291441, 26.10.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

26.10.2010 р. Справа № 2а-3952/10/1470

м. Миколаїв

12:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»

до відповідачаСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000738/0 та від 02.04.10 №00000738/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт» недоїмки з податку на прибуток в сумі 3265140,07 гривень та штрафних санкцій на суму 3265140,07 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000838/0 та від 02.04.10 №00000838/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт» недоїмки з податку на додану вартість в сумі 2556955,02 гривень та штрафних санкцій на суму 1278478 гривень

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2010 р. справа № 2а 3952/10/1470

м. Миколаїв

12:55

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ківіт»

до відповідачаСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування недоїмки з податку на додану вартість на суму 3840155,15 гривень та податку на прибуток на суму 6621094,07 гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що податківцями безпідставно не прийнято до уваги витрати, понесені підприємством, та нараховано на цю суму недоїмку.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що у підприємства на час перевірки не було документів, які б підтверджували понесені ним витрати, а за таких обставин штрафні санкції застосовані правильно.

Дослідивши надані докази (пояснення відповідача, письмові докази) та вислухавши промову відповідача, суд дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ківіт»зареєстровано як юридична особа виконкомом Миколаївської міської ради 18.03.97.

Основним видом діяльності ТОВ «Ківіт»є оптова торгівля продовольчими товарами та напоями.

В період з 18.11.09 по 29.12.09 СДПІ проводилася планова виїзна перевірка ТОВ «Ківіт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, результати якої були оформлені актом №56/38/20917692 від 20.01.10 (арк.спр.18).

Перевіркою виявлено декілька порушень, які вплинули на податкові зобовязання підприємства: 1) завищення валових витрат та податкового кредиту, шляхом безпідставного віднесення коштів, сплачених на користь ПП «Бласпродторг»та ПП «Гросс-Агро», на суму 12784775,10 гривень; 2) заниження валових доходів у звязку з неврахуванням товарів, отриманих безоплатно від «Євросервіс»; 3) безпідставне віднесення до валових витрат та податкового кредиту коштів не сплачених на користь ТОВ «АТБ-Маркет»; 4) безпідставне віднесення до валових витрат 422185,63 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Сан ІнБев Україна»; 5) заниження валових витрат на суму 1688742,5 гривень.

За результатами перевірки уповноваженою особою відповідача 30.01.10 прийняті податкові повідомлення-рішення №00000738/0 про донарахування підприємству недоїмки з податку на прибуток на суму 3311727,58 гривень та штрафних санкцій на суму 3309366,49 гривень (арк.спр.13), №00000838/0 про донарахування підприємству недоїмки з податку на прибуток на суму 2560103,43 гривень та штрафних санкцій на суму 1280051,72 гривень (арк.спр.15).

Після процедури адміністративного оскарження зазначені рішення залишилися без змін (арк.спр.14, 16).

Суд досліджував аргументи, заперечення та докази сторін стосовно кожного правопорушення окремо.

1. ТОВ «Ківіт»01.12.07 уклало договір постачання товару ПП «Бластпродторг»(м. Одеса), а 01.02.08 - з ПП «Гросс-Агро»(м. Одеса). Відповідно до цих договорів ПП «Бластпродторг»та ПП «Гросс-Агро»поставили на адресу ТОВ «Ківіт»безалкогольні напої (соки, мінеральна вода, напої), а позивач сплатив на їх користь протягом 2008-2009 років 12784775,10 гривень, які відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Зазначені господарські операції позивач під час проведення перевірки підтвердив документами: договорами, прибутковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів (арк.спр.46).

Податковий орган не погодився з віднесенням цих операцій до валових витрат та податкового кредиту на тій підставі, що платником податків не надано товарно-транспортних накладних, рахунків за оплату транспортних послуг, актів здачі-приймання транспортних послуг, які б підтверджували транспортування товару від постачальника до покупця, що в свою чергу могло підтвердити реальність цих правочинів.

На підставі п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідно до яких, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, які не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковий орган зняв цю суму з валових витрат та податкового кредиту відповідно.

За зазначеним фактом СДПІ нарахувало підприємству недоїмку з податку на прибуток на суму 3196194,07 гривень та штрафні санкції на цю ж суму, а також недоїмку з податку на додану вартість на суму 2556955,02 гривень та штрафні санкції на суму 1278478 гривень (арк.спр.136).

Суд не погоджується з таким трактуванням відповідачем норм податкового законодавства.

Відповідно до договорів з ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»доставка товару до покупця здійснюється постачальником за власний рахунок (т.2 арк.спр.23, 78).

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97, товарно-транспортна накладна це єдиний документ для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, товарно-транспортна накладна, а також похідні від неї документи (рахунки за оплату транспортних послуг, акти здачі-приймання транспортних послуг) були б необхідною умовою для віднесення сплачених коштів до валових витрат лише у разі оплати послуг по перевезенню. Позивач же таких послуг у ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»не замовляв та не сплачував, оскільки товар доставлявся на його склади за кошти постачальника.

Питання організації логістики у постачальника щодо доставки товару, не повинно впливати на податкові зобовязання покупця. Покупець у цьому випадку не сплачує транспортні послуги, оскільки купає товар, яки вже доставлений на його склад. А у такому разі товарно-транспортна накладна не є обовязковим документом, яка необхідна для підтвердження витрат покупця.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно знято з валових витрат та податкового кредиту позивача 12784775,10 гривень, сплачених на користь ПП «Гросс-Агро»та ПП «Бласпродторг»за напої.

Позов в цій частині необхідно задовольнити, а податкові повідомлення-рішення про донарахування недоїмки з податку на прибуток на суму 3196194,07 та штрафних санкцій на цю суму, а також податку на додану вартість на суму 2556955,02 гривень та штрафні санкції на суму 1278478 гривень визнати протиправними та скасувати.

2. Станом на 01.01.08 у ТОВ «Ківіт»значиться кредиторська заборгованість в сумі 1859352,03 гривень перед ПП «Євросервіс»за отримані від нього товари ще в травні 2004 року. В 2004 році ТОВ «Ківіт»розрахувався з ПП «Євросервіс»векселем власної емісії на суму 1859352,03 гривень.

Більше 4-х років зазначений вексель до сплати ТОВ «Ківіт»не предявлявся.

Відповідно до ст.34 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказний та простий векселі, переказний вексель строком за предявленням підлягає оплаті при його предявленні. Він повинен бути предявлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Ст.70 Конвенції передбачає, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до п.1.25 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до безнадійної заборгованості відносяться заборгованість по зобовязаннях, за яких минув строк позовної давності.

Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону вартість товарів, безоплатно отриманих платником податків, включається до валових доходів.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган правильно дійшов висновку про заниження позивачем валових доходів на суму 1859352,03 гривень.

В задоволенні в цій частині позову необхідно відмовити.

3. 01.03.07 ТОВ «Ківіт»укладено договір про надання маркетингових послуг №1690 з ТОВ «АТБ-маркет»(арк.спр.19).

В першому кварталі 2009 року ТОВ «Ківіт»віднесло на валові витрати 15740,67 гривень начебто сплачених на адресу ТОВ «АТБ-маркет»за виконанні маркетингові послуги.

На підставі п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган зняв ці кошти з валових витрат, оскільки вони не підтверджені документально.

На запит суду під час судового засідання позивач також не зміг надати документального підтвердження того, що в першому кварталі 2009 (або в інші періоди) ТОВ «Ківіт»були сплачені ці кошти.

Позивачем було надано лише акт звірки від 20.01.09 між ТОВ «Ківіт»та ТОВ «АТБ-маркет», відповідно до якого заборгованість позивача перед контрагентом за виконанні маркетингові послуги складає 18888,80 гривень (т.2 арк.спр.187).

Яких не-будь документів, які б підтвердили, що позивачем було сплачено цю суму на користь ТОВ «АТБ-маркет», позивачем не надано.

Суд вважає, що акт звірки від 20.01.09 (т.2 арк.спр.187) не може вважатися належним доказом понесених позивачем витрат, а є лише доказом виконаних ТОВ «АТБ-маркет»робіт та визнання заборгованості ТОВ «Ківіт».

Враховуючи, що документів про сплату цих коштів не було надано ні під час перевірки ні під час судового засідання, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в цій частині позову.

4. Перевіркою встановлено, що сума валових витрат, яку вказано підприємством у декларації за ІІ квартал 2008 року складає 72695149 гривень, а за даними податківців 72419365 гривень (т.1 арк.спр.110). Тобто різниця витрат, не підтверджена документами, складає 275784 гривень.

Позивач заперечує відсутність документів на цю суму на час перевірки, та для спростування цього факту надав суду товарно-транспортні та товарні накладні, акти звірок з ТОВ САН ІнБев Україна»на отримання продукції (т.2 арк.спр.3, 188).

Відповідно до цих документів загальна сума валових витрат за ІІ квартал 2008 року складає 73280211 гривень, що взагалі більше, ніж зазначено в декларації (т.2 арк.спр.188).

В судовому засіданні представник відповідача, податковий ревізор-інспектор, який безпосередньо проводив планову виїзну перевірку, пояснив, що під час проведення перевірки підприємством не було надано підтверджуючих документів на здійснення витрат на суму 275784 гривень в ІІ кварталі 2008 році. Відповідно до п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»забороняється відносити до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Натомість, представники позивача категорично заперечували не надання податківцям документів на підтвердження валових витрат. Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, всі документи на всю суму валових витрат у підприємства є, всі вони надавалися податківцям під час перевірки, також всі вони надавалися до ДПІ разом з запереченнями до акту перевірки. Ще під час планової виїзної перевірки підприємству не зрозуміло було яким чином ревізором зроблено висновки про відсутність первинних документів на витрати, про що зазначалося у запереченнях, але податковий орган так і не конкретизував свої вимоги. На думку, представників позивача, ревізором навмисно зазначено в акті перевірки про не підтвердження валових витрат підприємством на суму 275784 гривень, хоча всі документи на ці витрати ревізору надавалися.

Відповідно до п.3.1.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, які затверджені наказом ДПА України №584 від 11.09.08 «…у разі ненадання посадовими особами певних документів на вимогу перевіряючих, працівником підрозділу, відповідального за проведення перевірки, складається письмовий запит на надання необхідних документів, який вручається суб'єкту господарювання (його посадовій особі). Якщо в подальшому суб'єктом господарювання не надано відповідні документи, в акті перевірки вказується перелік таких документів та реквізити запиту на їх надання. У разі надання посадовими особами суб'єкта господарювання письмових пояснень щодо встановлених фактів порушень та (або) причин ненадання документів, в акті здійснюється запис про їх отримання та короткий зміст таких пояснень. При цьому письмові пояснення посадових осіб щодо встановлених порушень додаються до акта. Факт відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених фактів порушень, та (або) причин ненадання документів також відображається в акті...».

Судом встановлено, що письмовий запит про надання документів, яких невистачило ревізору під час перевірки, не направлявся, відомостей про відмову платника податків надати такі документи в акті не наведено.

За таких обставин єдиним доказом того, що під час перевірки у підприємства були відсутні первинні документи є свідчення податкового ревізор-інспектора ОСОБА_1., яка безпосередньо проводила планову виїзну перевірку.

Суд вважає цей доказ непереконливим та недостатнім для фіксування правопорушення з боку платника податку, оскільки опитана в судовому засіданні ОСОБА_1. також не змогла конкретизувати, на які саме валові витрати не вистачало документів у позивача.

Разом з тим, відповідно до довідки СДПІ у м. Києві від 28.12.09 про проведення документальної невиїзної перевірки ВАТ «Сан ІнБев Україна»щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Ківіт», встановлено відсутність розбіжностей з відомостями отриманими від позивача. Всі господарські відносини ТОВ «Ківіт»з ВАТ «Сан ІнБев Україна»у податковому обліку останнього відображені.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов в цій частині, а податкові повідомлення рішення скасувати на суму 68946 гривень недоїмки з податку на прибуток та на такуж суму штрафних санкцій.

Враховуючи викладені вище висновки суду, позовні вимоги належить задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000738/0 та від 02.04.10 №00000738/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на прибуток в сумі 3265140,07 гривень (3196194,07+68946) та штрафних санкцій на суму 3265140,07 гривень (3196194,07+68946), визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000838/0 та від 02.04.10 №00000838/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на додану вартість в сумі 2556955,02 гривень та штрафних санкцій на суму 1278478 гривень

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000738/0 та від 02.04.10 №00000738/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на прибуток в сумі 3265140,07 гривень та штрафних санкцій на суму 3265140,07 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків м. Миколаєва від 30.01.10 №00000838/0 та від 02.04.10 №00000838/1 в частині донарахування ТОВ «Ківіт»недоїмки з податку на додану вартість в сумі 2556955,02 гривень та штрафних санкцій на суму 1278478 гривень

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29.10.10

Суддя В.В. Біоносенко