Постанова № 12291032, 03.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2010 р. справа № 2а-2593/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609069 грн., комунального податку № 0007381541 на суму 170 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Криворучко В.Ж. за дов. від 20 квітня 2009 року

від відповідача: Ворони В.Г. за дов. від 23 березня 2010 року

Терентієвої Г.Ж. за дов. від 2 березня 2010 року

Щербіни Ю.В. за дов. від 20 вересня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж» заявлено позов до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609069 грн., комунального податку № 0007381541 на суму 170 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 1 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003482342 в сумі 3790,00 грн.; визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609069 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податковим органом помилково встановлено заниження валового доходу за І-ше півріччя 2009 року, у звязку з чим занижено валові доходи за І-ше півріччя 2009 року на 1405872 грн. в порушення пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та зменшено податкове зобовязання з податку на додану вартість за січень 2009 року на 125345 грн., за червень 2009 року на 155829 грн. внаслідок зміни компенсаційної вартості електромонтажних робіт в порушення пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки 21 січня 2009 року між позивачем та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» було укладено Угоди про новацію до 32-х договорів підряду, за якими виконувалися роботи, що станом на 21 січня 2009 року були не сплачені. На підставі зазначених угод в січні 2009 року був зменшений обсяг зобовязань, що існували у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» перед позивачем на 752 0714 грн. 86 коп. по компенсації робіт виконаних у вересні жовтня 2008 року та несплачених станом на 21 січня 2009 року. На таких самих підставах і в тому ж порядку шляхом укладення угоди про новацію до договору № 39У/07 від 14 листопада 2007 року в липні 2007 року був зменшений обсяг зобовязань, що існували у ТОВ «Металургмонтаж 10» перед позивачем на 934974 грн. 80 коп. по компенсації робіт, виконаних та несплачених станом на 23 червня 2009 року. На підставі зазначених угод про новацію, позивач відкоригував валові доходи, валові витрати та податкові зобовязання і податковий кредит, що на думку позивача, відповідає змісту норм пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 4.5.1. пункту 4.5., пункту 4.5. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначає, що податковим органом помилково встановлено заниження валового доходу за І-ше півріччя 2009 року на суму 1687045 грн. внаслідок зміни суми компенсації вартості електромонтажних робіт, виконаних за договорами із СУ-415, СУ-416, СУ-449, СУ-451, СУ-477 в порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач виконував електромонтажні роботи на обєктах капітального будівництва ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ЗАТ «АзовЕлектроСталь» на підставі договорів, укладених з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металургмонтаж 10». Роботи виконувалися силами СУ та ДП АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» на підставі укладених договорів з головним підрозділом АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» внутрішньогосподарських договорів субпідряду. Шляхом укладення Угод про новацію до внутрішньогосподарських договорів була зменшена вартість робіт, виконаних СУ та ДП в січні 2009 року на 752071 грн. 86 коп., в червні 2009 року на 934974 грн. 80 коп. на 752 0714 грн. 86 коп. по компенсації робіт, виконаних у вересні жовтні 2008 року. На підставі зазначених угод про новацію, позивач відкоригував (зменшив) валові витрати в січні 2009 року на 626726 грн. 55 коп., в червні 2009 року на 779145 грн. 67 коп., зменшив податкові зобовязання по ПДВ в січні 2009 року на суму 125345 грн. 31 коп., в червні 2009 року на 155829 грн. 13 коп. та зменшив податковий кредит у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що зменшення вартості робіт не є безповоротною фінансовою допомогою у вигляді заборгованості перед іншими особами та не є такою, за якою минув строк позовної давності, оскільки структурні підрозділи АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» не є юридичними особами, у звязку з цим заборгованість, що виникає між структурними підрозділами та АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» не є заборгованістю перед іншими особами, а є заборгованістю за внутрішньогосподарськими розрахунками однієї юридичної особи, тому норми пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть застосовуватися до зазначеної заборгованості.

Щодо висновку податкового органу про заниження валового доходу на суму повернутої фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_5 22 квітня 2009 року та не повернутої на І-ше півріччя 2009 року, чим порушено підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивач зазначає, що цей висновок не відповідає дійсності, оскільки сума цієї допомоги була відображена у податковому обліку за 2 квартал 2009 року та в декларації про прибуток за 1-ше півріччя 2009 року у складі інших доходів.

Висновок податкового органу про заниження в січні 2009 року податкових зобовязань з податку на додану вартість на 107618 грн. та валового доходу на 538088 грн. 68 коп. у звязку з невідображенням в податковому обліку сум попередньої оплати в сумі 5000 000,00 грн., що надійшла від ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» в порушення пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є, на думку позивача, безпідставним, оскільки дане порушення було виявлено податковим органом шляхом дослідження лише даних бухгалтерського обліку, в якому міститься інформація, що не відповідає первинним документам по виконанню договорів з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», що стало причиною наявності в бухгалтерському обліку позивача станом на 1 січня 2009 року помилки: кредитового сальдо розрахунків з замовниками за виконані роботи по рахунку 361 та дебетового сальдо розрахунків по рахунку 631, що не була виправлена до початку перевірки. Крім того, самі угоди про новацію та кошти, що надійшли з посиланням на ці угоди про новацію, тобто в погашення узгодженої дебіторської заборгованості спростовують дані бухгалтерського обліку, проте це не було прийнято податковим органом до уваги при проведенні перевірки.

Щодо висновку податкового органу про заниження валового доходу на суму авансу, отриманого від ТОВ «Металлпромснаб» 30 липня 2008 року за договором № 25/07-08 від 25 липня 2008 року на поставку металопрокату в порушення підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зазначає, що він отримав від ТОВ «Металлпромснаб» за договором № 25/07-08 від 25 липня 2008 року аванс в розмірі 5000000 грн., в тому числі ПДВ 833333,33 грн., який був віднесений до валового доходу за 3 квартал 2008 року, а сума ПДВ 833333,33 грн. була включена до складу податкових зобовязань за липень 2008 року. Внаслідок неможливості виконати зобовязання по поставці металопрокату, у покупця на підставі пункту 4.3. зазначеного договору виникло право вимоги повернення авансу. У звязку з наявністю у позивача зустрічних вимог до ТОВ «Металлпромснаб» за договором № 28/07-08 від 28 липня 2008 року на придбання кабелю по поверненню авансу в сумі 5000000 грн., наданого за рахунок кредитних ресурсів Промінвестбанку, сторони домовилися про проведення взаємозаліку зустрічних вимог, про що уклали угоду від 31 липня 2008 року. Враховуючи взаємопогашення зобовязань, позивач правомірно виключив зі складу валового доходу суму 4166666,66 грн. за 3 квартал 2008 року. При цьому позивач не відкоригував (не зменшив) податкові зобовязання з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 833333,33 грн., оскільки він не отримав розрахунок коригування до податкової накладної, виданої ТОВ «Металлпромснаб». Операція по взаємозаліку зустрічних вимог не призвела до отримання доходу позивачем у вигляді безповоротної фінансової допомоги, внаслідок чого висновок податкового органу про заниження обєкта оподаткування з податку на прибуток в 3 кварталі 2008 року є безпідставним.

На думку позивача, податковим органом помилково встановлено завищення валових витрат в 3 кварталі 2008 року, 2 кварталі 2009 року за рахунок включення до їх складу відсотків по фінансовому кредиту, виданому Промінвестбанком по кредитному договору № 09-08/03 від 25 липня 2008 року в сумі 919388 грн., в порушення підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку з використанням їх не в межах господарської діяльності. Зазначені кошти були спрямовані позивачем на виконання господарських зобовязань по авансуванню поставки кабелю ТОВ «Металлпромснаб» за договором № 28/07-08 від 28 липня 2008 року, який позивач планував використати як матеріал в електромонтажному виробництві, що відповідає основному виду господарської діяльності позивача. Відповідно до пункту 4.3. цього договору, у разі порушення строків поставки товару, право вимоги повернення авансу преображається у монетарний актив. Зазначений монетарний актив був спрямований позивачем на погашення господарських зобовязань по поверненню авансу, отриманого від ТОВ «Металлпромснаб» за договором № 28/07-08 від 28 липня 2008 року. Використання кредитних коштів, отриманих за договором № 09-08/03 від 25 липня 2008 року визнано Промінвестбанком таким, що відповідає цільовому призначенню кредиту, що підтверджується актом перевірки від 15 серпня 2009 року. А кошти, перераховані позивачем 30 липня 2008 року у якості спонсорської допомоги «Донецькій обласній федерації рукопашного бою» були мобілізовані за рахунок надходжень від господарської діяльності. Крім того, на момент надання спонсорської допомоги позивач мав ліквідний баланс станом на 1 липня 2008 року, згідно якого залишок нерозподіленого прибутку складав 11,4 млн. грн., а залишок коштів в розрахунках за товари, роботи, послуги складав 19,7 млн. грн., що вказує на те, що позивач мав джерела власних коштів для надання спонсорської допомоги.

Щодо висновку податкового органу про заниження валового доходу в цілому за перевіряємий період в сумі 518793,00 грн. у звязку з невключенням до складу валового доходу суми відсотків по кредиту, використаному іншими платниками податків на прибуток, у якості вартості безкоштовно наданих послуг в порушення підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач зазначає, що кредитні кошти в сумі 6251000,00 грн. були розподілені між структурними підрозділами та зазначена сума була оплачена банком цим структурним підрозділам із позикового рахунку, відритого головному підрозділу АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» в оплату предявлених ним рахунків за матеріали та кабельну продукцію, використання яких обумовлено виконанням робіт за договором № МА-27/3д/309/21 від 4 січня 2007 року, що підтверджується актом перевірки цільового використання кредитних коштів від 25 червня 2008 року. З посиланням на підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено умови віднесення до складу валових витрат сум будь-яких витрат, повязаних з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобовязаннями, позивач зазначає, що кредитні кошти використані у власній господарській діяльності. Крім того, позивач вважає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок про заниження валових доходів внаслідок невключення до їх складу вартості відсотків, не нарахованих до відшкодування структурними підрозділами, які фактично використовували кредит, що є за висновками акту перевірки безоплатними послугами, наданими повязаним з собою особами, вартість яких обчислюється за звичайними цінами, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки структурні підрозділи не є повязаними з головним підприємством (позивачем) у розумінні пункту 1.26. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а використання кредитних коштів прямо повязано з господарською діяльністю позивача, що підтверджується також актом перевірки цільового використання кредитних коштів від 25 червня 2008 року.

Стосовно висновку податкового органу про завищення суми податкового кредиту в березня 2009 року на суму 629959,663 грн. в порушення підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вважає, що він також є безпідставним. Позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих структурними підрозділами позивача МСУ-415, МСУ-449 та ДСУ-416, яких було виключену з реєстру платників податку на додану вартість. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року по справі № 2165/09/0570 за позовом АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправними дій щодо складання актів про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позовні вимоги АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін. Рішення суду першої інстанції набрало законної сили 3 липня 2009 року, проте факт відсутності на момент перевірки відомостей в реєстрі платників податку на додану вартість став підставою неврахування податковим органом даних накладних, як таких, що включаються до складу податкового кредиту.

Висновок податкового органу про перевищення встановленого ліміту каси у розмірі 1651,75 грн. в порушення пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, позивач вважає безпідставним. З посиланням на пункт 3.5. зазначеного Положення, яким встановлено, що для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, позивач зазначає, що отимувачем цих коштів була одночасно особа яка, здійснювала оплату цих коштів касир ОСОБА_6 У видаткових касових ордерах зазначені її особисті дані, таким чином, видача готівки з каси відповідає вимогам Положення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказавши на те, що в січні та червні 2009 року позивачем укладено ряд угод про новацію до договорів підряду з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металургмонтаж 10», згідно яких оплата за монтажні та ремонтні роботи, що були виконані у вересні жовтні 2008 року та червні 2009 року зменшена на 1 687 045,88 грн. Акти виконаних робіт Ф КБ-2 та на їх основні складені форми № КБ-3 за вересень жовтень 2008 року та червень 2009 року підписані генеральним підрядником та замовником, коригуванню або будь-яким змінам не піддавалися. Отже, вартість робіт, визначена на підставі первинної документації (смет, довідок про вартість виконаних робіт Ф КБ-3 та актів виконаних робіт Ф КБ-2) не піддавалась коригуванню. Виходячи з цього, базою оподаткування у відповідності до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є вартість робіт, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, проте позивач в порушення зазначених норм неправомірно зменшив податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 281174,31 за січень 2009 року на 125345,31 грн., за червень 2009 року 155829,00 грн. В реєстрі виданих податкових накладних за січень 2009 року та за червень 2009 року проведено відповідне коригування. Внаслідок цього, в податковому обліку необґрунтовано визначені валові доходи за І-ше півріччя 2009 року на 1405872 грн.

Щодо твердження позивача про безпідставність посилання податкового органу про порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок зміни суми компенсації вартості електромонтажних робіт, виконаних за договорами з СУ-477, СУ-449, СУ-416, СУ-415, СУ-451 та заниження валового доходу в сумі 1687045 грн. за півріччя 2009 року, відповідач зазначає, що роботи від зазначених субпідрядників згідно актів, на основі яких складені форми № КБ-з за вересень-жовтень 2008 року та червень 2009 року, підписані сторонами та вартість робіт включена до складу валових витрат за 3 квартал 2008 року та за півріччя 2009 року. Згідно угод про новацію, укладених в січні та червні 2009 року, оплата за монтажні та ремонті роботи зменшена на 1687046,66 грн., тобто, на думку відповідача, підприємством списана кредиторська заборгованість перед субпідрядниками у сумі 1687045,88 грн., але роботи отримані у повному обсязі. Відповідач вважає, що зазначені кошти, у відповідності до норм підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безповоротною фінансовою допомогою сумою заборгованості перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відносно твердження позивача про безпідставність посилання податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначає, що позикодавцем ОСОБА_7 на підставі угоди про надання тимчасової цільової фінансової допомоги від 22 квітня 2009 року надано позивачу 500000,00 грн. для використання їх на оплату праці за лютий, березень 2009 року, виконання зобовязань перед соціальними фондами. Строк повернення позики 16 червня 2009 року, проте станом на 30 червня 2009 року позика не повернута та не включена до складу валових доходів.

Стосовно твердження позивача про безпідставність посилання податкового органу про порушення позивачем пункту 3.1. статті 3, підпункту 7.3.1. пункту 7.2., пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо суми передплати, отриманої від ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», відповідач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача (кредит рахунку 361), сума податкових зобовязань повинна складати 107618 грн. з отриманої передплати 645706,42 грн., проте дана сума не включена до складу податкових зобовязань з ПДВ за січень 2009 року, що призвело до заниження валових доходів за 1 квартал 2009 року.

Щодо отримання передплати від ТОВ «Металпомснаб», відповідач зазначає, що позивачем 30 липня 2008 року отримана передплата в сумі 5000000,00 грн., а відвантаження ТМЦ, як передбачено пунктом 3.1. договору № 25/07-08 від 25 липня 2008 року не здійснювалося. У бухгалтерському обліку відображено отримання передплати, а у податковому обліку не відображено отримання передплати в липні 2008 року, внаслідок чого до складу валового доходу не включено зазначену суму, а зобовязання у позивача по відвантаженню ТМЦ припинилися. Крім того, позивач 30 липня 2008 року сплатив на користь ТОВ «Металпомснаб» передплату на таку ж суму 5000000,00 грн. за договором № 25/07-08 від 25 липня 2008 року, проте отримання будівельних матеріалів за цим договором не здійснювалося. У бухгалтерському обліку відображено здійснення передплати, а у податковому обліку не відображено здійснення передплати в сумі 5000000,00 грн. в липні 2008 року, внаслідок чого не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість сума 5000000,00 грн. без ПДВ та підлягає включенню до складу валових витрат у відповідності до підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Формування податкових зобовязань на підставі операції взаємозаліку не відповідає змісту підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено обєкт оподаткування як операції з поставки товарів та послуг, що передбачають перехід права власності, що не є можливим в результаті відмови сторін від зобовязань.

Відносно завищення позивачем валових витрат, внаслідок невключення до їх складу відсотків по фінансовому кредиту, виданому Промінвестбанком, в порушення підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначив, що кредит у розмірі 5000000,00 грн. спрямовано позивачем на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» у якості попередньої оплати за будівельні матеріали. В той же час, позивач отримав від ТОВ «Металлпромснаб» 5000000,00 грн. у якості попередньої оплати за металоконструкції. Згідно акту взаємозаліку сум заборгованості від 31 липня 2008 року сторони домовилися припинити взаємні зобовязання за результатами здійснених передплат. Таким чином, придбання ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності позивачем за рахунок кредитних коштів або повернення попередньої оплати не відбулося, а кошти 5000000,00 грн., що були отримані від ТОВ «Металлпромснаб» спрямовано на рахунок «Донецької обласної федерації рукопашного бою» у якості благодійної допомоги. За наслідками проведених операцій кредитні кошти вилучено з обігу позивача та не використано у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Проте відсотки за користування кредитом включені до складу валових витрат, чим порушено підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо заниження позивачем валового доходу, внаслідок невключення до його складу відсотків по кредиту, який використовувався іншими платниками податку в порушення підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідач зазначив, що у періоді, що передував перевіряємому, позивач отримав кредит в сумі 6250931,32 грн. від Промінвестбанку за договором від 24 квітня 2007 року № 15-93/02, який було розформовано між структурними підрозділами позивача. У квітні 2008 року кредит було повернуто в повному обсязі. В подальшому позивач отримав кредит в сумі 6251000,00 грн. від Промінвестбанку за договором від 11 квітня 2008 року № 15-93/02, який було розформовано між структурними підрозділами позивача. Витрати по сплаті відсотків за користування кредитом включені до складу валових витрат та частково відшкодовувалися на користь позивача його структурними підрозділами, але відшкодування здійснено не в повному обсязі на користь банку, внаслідок чого занижено валові доходи на суму не нарахованих до відшкодування структурними підрозділами відсотків. Договори із структурними підрозділами про надання послуг користування кредитними коштами до перевірки не надані. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що кредитні кошти отримані на сплату заборгованості по кредиту інших платників податку на прибуток (структурних підрозділів), а не у господарській діяльності АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж». Таким чином, відсотки по кредиту в сумі 518793 грн., який був використаний іншими платниками податку на прибуток у якості безоплатно наданих послуг до складу валового доходу АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» не включено, що на думку відповідача є порушенням підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту в порушення підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач зазначає, що до реєстрів отриманих податкових накладних включені податкові накладні, виписані підприємствами (структурними підрозділами), які не є платниками податку на додану вартість, свідоцтва платників податку на додану вартість офіційно анульовані, про що значиться в базі даних Державної податкової адміністрації України. У звязку з цим, відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, що призвело до його завищення в сумі 629959,63 грн.

Щодо порушення позивачем пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, відповідач зазначив, що у видаткових касових ордерах відсутній підпис особи, яка отримала готівку із каси у графі «одержано», а наявність підпису у графі «видав касир» не має жодної правової підстави.

Враховуючи викладене, представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Акціонерне товариство закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 3 листопада 1994 року, включене до ЄДРПОУ за номером 01416990, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька (арк. справи 18, 19, том 1, арк. справи 36, том 4).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Серед прав, наданих податковим органом, передбачено здійснення планових та позапланових виїзних перевірок. Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, відповідно до статті 11-1 цього Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Судом встановлено, що перевірка проводилась на підставі плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та направлень на перевірку № 587 від 1 жовтня 2009 року та № 626 від 27 жовтня 2009 року, які отримані позивачем (арк. справи 31 35, том 4).

Вручення копії наказу керівника податкового органу платнику податків про проведення планової виїзної перевірки законом не вимагається.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що планова виїзна перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, проте, суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм податкового законодавства.

В період з 1 жовтня 2009 року по 11 листопада 2009 року Державною податковою інспекцією в Калінінському районі м. Донецька здійснена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 18 листопада 2009 року № 6738/23-1/01416990 (арк. справи 31 75, том 1).

За результатами перевірки керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення: від 1 грудня 2009 року № 0006071541/0, яке прийнято згідно з пунктами «а, б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.1. пункту 17.1., пунктом 17.2. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181) за порушення підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.3.1. пункту 7.3., підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4., підпунктів 7.2.4., 7.2.6., пункту 7.2. статті 7, Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 220037 грн. 00 коп., у тому числі 112 768 грн. 00 коп. - за основним платежем та 107 269 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 25, том 4); від 30 грудня 2009 року № 0006171542/0, яке прийнято згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181, пункту 10.1. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», за порушення підпунктів 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 382 456 грн. 00 коп., у тому числі 288 780 грн. 00 коп. - за основним платежем та 93 676 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 24, том 4); від 1 грудня 2009 року № 0009181540/0, яке прийнято згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, пункту 20.1. статті 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за порушення підпунктів 4.1.1., 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1, підпункту 11.3.1. пункту 11.3. статті 11, пункту 5.10. статті 5, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7, пунктів 1.26., 1.31., підпунктів 1.20.1., 1.20.51 , 1.20.10. пункту 1.20. статті 1, підпунктів 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток у загальному розмірі 4609 069 грн. 00 коп., у тому числі 2447 587 грн. 00 коп. - за основним платежем та 2161 210 грн. 00 коп. - за штрафними санкціями (арк. справи 26, том 4);

Під час адміністративного оскарження первісно прийнятих податкових повідомлень-рішень від 1 грудня 2009 року № 0006071541/0 та від 1 грудня 2009 року № 0009181540/0 до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, скарга позивача залишена без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення без змін. За наслідками розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0006071541/1 від 30 грудня 2009 року з податку на додану вартість (арк. справи 28, том 4) та № 0009181540/1 від 30 грудня 2009 року з податку на прибуток (арк. справи 29, том 4), які є предметом оскарження.

За результатами цієї ж перевірки керівником податкового органу прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 грудня 2009 року № 0003482342 (арк. справи 3, том 4) за порушення пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яким застосовані штрафні на загальну суму 3790,00 грн. на підставі абзаців 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, яке є предметом оскарження.

Ухвалою суду від 17 березня 2010 року у справі було призначено проведення судово-економічної експертизи, висновок № 122/04/10 за результатами проведення якої містяться в матеріалах справи (арк. справи 116 198, том 1).

Як встановлено судом, позивачем було укладено договори підряду з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металлургмонтаж 10» на виконання позивачем будівельних робіт (арк. справи 235 250, том 1, арк. справи 1 264, том 2, арк. справи 1 227, том 2). Фактичні обсяги робіт та їх вартість до цих договорів зафіксовані у довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ 3 та актах виконаних робіт форми КБ 3 на суму 2564609,66 грн. (ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь») та на суму 1997510,40 грн. (ТОВ «Металлургмонтаж 10»). Дані суми були включені до складу валових доходів позивача.

Згодом сторонами були укладені договори про новацію, якими вартість робіт була зменшена на 30 %, а саме на 1687046,66 грн.

Як встановлено висновком експерта, зміни в первинну документацію не вносилися, проте, підприємством у бухгалтерському обліку зроблені проводки «сторно» на суму 1687046,66 грн. та зроблені коригування в податкових накладних, що відображено в реєстрі видних податкових накладних. Зменшення валових доходів відображено у рядку 01.1. декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року. Одночасно з цим, в податковому обліку позивача зменшено валові витрати за півріччя 2009 року на суму 1405872,00 грн., зменшення валових витрат відображено у рядку 04.1. декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року та за півріччя 2009 року.

Відповідач посилається на те, що зазначена операція призвела до отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (пункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та в порушення підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 цього Закону України занижено валові доходи на 1687046,66 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не врахована правова природа договору про новацію, який передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін, згідно із приписами статті 604 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частини 2 статті 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, підписання Угод про новацію позивачем стосовно узгодженої сторонами розміру плати за основним Договором, припиняє зобов'язання в частині внесення за виконані роботи плати в сумі 1687046,66 грн. та зумовлює виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке містить умову про інший спосіб виконання.

Відповідно до пункту 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як свідчать матеріали справи, та підтверджується висновком експерта, позивач здійснив відповідне коригування у бухгалтерському та податковому обліку з урахуванням укладених договорів про новацію.

Таким чином, позивач визначив вадові доходи у відповідності із вимогами пункту 4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як загальну суму отриманого протягом звітного періоду доходу.

Висновок податкового органу з посиланням на пункт 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» про наявність у позивача безповоротної фінансової допомоги, як суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності, є тикам, що не відповідає змісту поняття заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою.

Зобов'язанням у відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Як було зазначено вище, договори про новацію зумовлюють взагалі припинення зобов'язання, отже, виключають наявність заборгованості у позивача перед ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Металлургмонтаж 10» у розмірі 1687046,66 грн.

Згідно із підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Позивачем збільшено валовий дохід у відповідності до правил зазначеної норми за датою фактичного надання результатів робіт (послуг), що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та довідками, що не заперечується відповідачем та підтверджено висновками експертизи.

У відповідності до пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Таким чином, норми цього Закону не забороняють платнику податків здійснювати перерахунок валових доходів у разі відповідної зміни суму компенсації вартості послуг.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності із вимогами чинного законодавства, документально обґрунтовано відкориговано валові доходи, що не призвело до зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем не відображено в податковому обліку отримання коштів 5000000,00 грн. та не включно їх до суми валових доходів у 2008 році як передплату, отриману від ТОВ «Металлпромснаб» за договором від 25 липня 2008 року № 25/07-08, відвантаження продукції за яким не відбувалося. А також не відображено в податковому обліку її отримання і не включно до суми валових витрат суми переданої ТОВ «Металлпромснаб» передплати 5000000,00 грн. за договором № 28/07-08 від 28 липня 2008 року, отримання продукції за яким не відбувалося. Згідно акту взаємозаліку сум заборгованості від 31 серпня 2008 року сторони домовилися припинити взаємні зобовязання за результатами здійснення передплат. Податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки поставка по даним договорами сторонами не здійснювалася, внаслідок чого позивачем не включно до валових доходів суму отриманої передплати 5000000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем був укладений договір купівлі-продажу з ТОВ «Металлпромснаб» від 25 липня 2008 року № 25/07-08 на постачання для ТОВ «Металлпромснаб» металопрокату, на виконання умов якого позивачем отримана передплата від ТОВ «Металлпромснаб» в сумі 5000000,00 грн. Поставка продукції не здійснювалася.

Також позивачем був укладений договір купівлі-продажу з ТОВ «Металлпромснаб» від 25 липня 2008 року № 28/07-08 на постачання від ТОВ «Металлпромснаб» будівельних матеріалів, на виконання умов якого позивач сплатив передплату в сумі 5000000,00 грн. Поставка продукції не здійснювалася.

Операції з отримання передплати від ТОВ «Металлпромснаб» та зі сплати передплати на адресу ТОВ «Металлпромснаб» відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено висновком експерта.

31 липня 2008 року сторони підписали акт взаємозаліку сум, що також відображено у бухгалтерському обліку позивача.

Згідно із частиною 1 статті 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 202 Господарського кодексу України, згідно з якою, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання.

У відповідності до пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Згідно із підпунктом 11.3.1. пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу.

Як встановлено висновками експертизи, позивачем у бухгалтерському обліку позивача відображено збільшення валового доходу на суму 4166666,67 грн. та валових витрат на таку ж суму.

Враховуючи те, що між сторонами операція з купівлі-продажу не відбувалися, зміна сум компенсації їх вартості не відбувалася, підстави для коригування у сторін валових витрат та валового доходу у відповідності до вимог пункту 5.10. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операція по взаємозаліку не призвела до заниження валового доходу або до завищення валових витрат.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивач 30 липня 2008 року отримав від банківської установи кредит у розмірі 5000000,00 грн. за договором № 09-08/03 від 25 липня 2008 року на поповнення обігових коштів, які спрямовані на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» в якості попередньої оплати за вищезазначеним договором від 25 липня 2008 року № 28/07-08 на постачання від ТОВ «Металлпромснаб» будівельних матеріалів. Сторони 31 липня 2008 року підписали акт про взаємозалік зобовязань, придбання ТМЦ, які можуть бути використані у господарській діяльності АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Кошти у розмірі 5000000,00 грн., отримані від ТОВ «Металлпромснаб» позивач 30 липня 2008 року спрямував на рахунок «Донецької обласної федерації рукопашного бою» у якості благодійної допомоги. За наслідками проведених операцій, податковим органом зроблено висновок, про те, що кошти в сумі 5000000,00 грн. вилучені з обігу АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» та не використано в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Відсотки за користування кредитом в сумі 919388 грн. включені до складу валових витрат, чим порушено підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Податковим органом зроблено висновок про порушення підпункт 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок вилучення кредитних коштів з обігу позивача та не використання їх у межах господарської діяльності.

Тобто, невід'ємною ознакою наявності підстав для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 3 Господарського кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

Суд звертає увагу на те, що кредитні кошти в сумі 5000000,00 грн. не були спрямовані позивачем на благодійну допомогу, так як на благодійну допомогу направлені кошти, які надійшли від ТОВ «Металлпромснаб».

Суд також звертає увагу на те, що кредитні кошти не були вилучені у позивача банківською установою, що будь-яким чином не вплинуло на договірні відносини між позивачем та банком та не були використані не за цільовим призначенням.

Відповідачем встановлено під час перевірки та не заперечується під час розгляду справи, що кредитні кошти бути отримані позивачем на поповнення обігових коштів та спрямовані на адресу ТОВ «Металлпромснаб» для закупівлі будівельної продукції.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що отримані кредитні кошти в сумі 5000000,00 грн., що спрямовані в подальшому на адресу ТОВ «Металлпромснаб» були використані позивачем не в межах господарської діяльності позивача, спрямованої на отримання доходу.

За висновками акту перевірки, позивачем, в порушення підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат не включено 518793 грн. по кредиту, який був використаний його структурними підрозділами.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що до складу валових витрат відносились відсотки за користування кредитом таким чином: 3 квартал 2008 року 366048 грн. (у т.ч. 172131,14 грн.); 4 квартал 2008 року 145 692 грн. (у т.ч. 175 692 грн.); 1 квартал 2009 року 479 997 грн. (у т.ч. 322249,53 грн.); 2 квартал 2009 року 434 337 грн. (у т.ч. 249315,17 грн.).

Як встановлено судом, що позивачем був укладений договір № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року з АК Промінвестбанк на отримання кредиту в сумі 6450000,00 грн. (арк. справи 237 243, том 5).

Кошти, отримані за цим кредитом були розподілені між структурними підрозділами АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Витрати по сплаті відсотків за користування кредитом включені позивачем до складу валових витрат у повному обсязі та частково відшкодовувались на користь АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» його структурними підрозділами, які фактично використовували кредитні кошти. Суму відшкодованих коштів включено до складу валових доходів АТЗТ «Донбаспромелектромотаж». Податковим органом встановлено, що структурними підрозділами не в повному обсязі здійснено відшкодування цих коштів, а лише в сумі 518792,29 грн. Між тим, АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» сплатило на користь банку суму 919387,67 грн. Внаслідок чого позивачем занижено валові доходи на суму 518792,29 грн.

З експертного висновку вбачається, що при дослідженні заявок на перерахування коштів, аналітичного обліку та первинних документів бухгалтерського обліку, які є підставою для відображення операцій в бухгалтерському обліку по кредитному договору № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року за період з квітня 2008 року по червень 2009 року, що кошти в сумі 5000000,00 грн. на рахунок ТОВ «Металлпромснаб» не перераховувались, отже відсотки за користування кредитними коштами не нараховувалися.

Таким чином, документально не підтверджено порушення АТЗТ «Донбаспромелектромотаж» підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та віднесення до складу валових витрат сум відсотків нарахованих та сплачених підприємством на користь АК Промінвестбанк за користування кредитними коштами в сумі 5000000,00 грн., отриманих за кредитним договором № 15-93/02-1148-118/08 від 14 квітня 2008 року.

Щодо висновку податкового органу про те, що структурними підрозділами не в повному обсязі здійснено відшкодування кредитних коштів АТЗТ «Донбаспромелектромотаж», чим порушено підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, що діє від імені та на користь першої особи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що субєкт господарювання не лише особисто може здійснювати господарську діяльність, а й через свої відокремлені підрозділи, що також є безпосередньою участю у здійсненні господарської діяльності.

Таким чином, використання кредитних ресурсів структурними підрозділами позивача є тотожним використанню кредитних ресурсів самим позивачем.

Висновок податкового органу про те, що структурні підрозділи є повязаними особами, та про те, що операції по отриманню доходу від них підлягає оподаткуванню не відповідає дійсності, оскільки структурні підрозділи субєкта господарювання не є повязаними особами у розумінні пункту 1.26. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому кошти, які отримані від структурних підрозділів не підлягають оподаткуванню у відповідності до правил підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 цього Закону.

З акту перевірки вбачається, що позивачем занижено валовий доход в результаті отримання фінансової допомоги в сумі 500,00 тис. грн. від ОСОБА_7 за договором від 22 квітня 2009 року те не повергнення її станом на І-ше півріччя 2009 року, чим порушено підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що позивач уклав з ОСОБА_7 Сафуілом Олексійовичем Договір про надання тимчасової цільової фінансової допомоги від 22 квітня 2009 року (арк. справи 232. том 1), предметом якого є надання позивачу (позичальнику) від ОСОБА_7 (позикодавця) грошових коштів в сумі 500000,00 грн. з метою виконання позивачем зобовязань перед працівниками з оплати праці, органами пенсійного фонду, Промінвестбанком. Відповідно до пункту 4.1. договору, строк повернення позики 16 червня 2009 року.

За актом перевірки, станом на 30 червня 2009 року кошти не повернуті.

Експертом встановлено, що у наданій на дослідження позивачем декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року по рядку 01.6. значиться задекларована сума 1176433 грн., у т.ч. за І квартал 2009 року 686092 грн., за ІІ квартал 2009 року 490 341 грн. (менше аніж 500000 грн.). Згідно бухгалтерської довідки, наданій на дослідження, в декларації з податку на прибуток за І квартал 2009 року, позивачем були завищені податкові зобовязання в результаті невірного арифметичного підрахунку кінцевих сум.

За півріччя 2009 року валові витрати, відображені у рядку 01.6. були відкориговані, що підтверджується Журналами ордерами та головною книгою. Таким чином, у рядку 01.6. декларації з податку на прибуток за півріччя 2009 року після проведення правильного арифметичного підрахунку кінцевих сум за І квартал 2009 року включена фінансова допомога від ОСОБА_7

З акту перевірки не вбачається, що відповідачем досліджувалися Журнали ордери та головна книга позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок невключення до складу валових доходів фінансової допомоги в сумі 500,00 тис. грн. від ОСОБА_7

Стосовно висновку податкового органу про завищення суми податкового кредиту в березні 2009 року на суму 629959,663 грн. в порушення підпунктів 7.2.4., 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0006071542/1 від 30 грудня 2009 року, суд дійшов висновку, що цей висновок є безпідставним, виходячи з наступного.

Позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих структурними підрозділами позивача МСУ-415, МСУ-449 та ДСУ-416, яких було виключену з реєстру платників податку на додану вартість.

Судом встановлено, що АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» в лютому 2009 року звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання протиправними дій щодо складання актів про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість спеціалізованих управлінь «Електромотаж» № 449 та «Електромотаж» № 415, які є відокремленими підрозділами АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року по справі № 2165/09/0570 позовні вимоги АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (арк. справи 242 247, том 3).

В липні 2009 року АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м. Донецька про визнання протиправними дій щодо складання акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та рішень про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість спеціалізованого управління «Промзвязокмотаж» № 416, яке є відокремленим підрозділом АТЗТ «Донбаспромелекторомонтаж».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року по справі № 11687/09/0570 позовні вимоги задоволені. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року постанова суду першої інстанції залишена без змін (арк. справи 248 253, том 3).

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений порядок набрання судовим рішенням законної сили. Так, у відповідності до частини 3 статті 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, постанови Донецького окружного адміністративного суду 12 березня 2009 року по справі № 2165/09/0570 та від 13 серпня 2009 року по справі № 11687/09/0570 на день розгляду справи є такими що набрали законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що зазначені структурні підрозділи перебувають в реєстрі анульованих свідоцтв платників ПДВ бази даних ДПА України, оскільки Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено таких підстав, як перебування в реєстрі анульованих свідоцтв платників ПДВ для ненарахування податкового кредиту. Крім того, неправомірність анулювання реєстрації платників податку на додану вартість зазначених структурних підрозділів встановлено судовими рішеннями.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із пунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи (арк. справи 245 250, том 5, том 6, том 7), що підвереджують право позивача на формування податкового кредиту у відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо нарахування штрафних санкцій спірним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003482342 від 1 грудня 2009 року внаслідок перевищення встановленого ліміту каси у розмірі 1651,75 грн. в порушення пунктів 3.1., 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320.

Судом встановлено, у перевіряємому періоді позивачу встановлено ліміт залишку готівки в касі у сумі 150,00 грн. Касиром ОСОБА_6 видатковим касовим ордером № 509 від 25 червня 2008 року видано 1573,02 грн., 13 червня 2008 року видатковими касовими ордерами № 581, 582 видано кошти в сумі 149,80 грн. та 7,19 грн. У видаткових касових ордерах відсутні підписи отримувача коштів.

На підставі зазначених висновків, відповідачем зроблено висновок про завищення встановленого ліміту кас в касі підприємства 25 червня 2008 року в розмірі 1572,39 грн. (1573,02 + 149,37-150,00) та 13 червня 2008 року у розмірі 79,36 грн. (149,80+7,19+72,37+150,00) та на цій підставі застосовані штрафні санкції відповідно до абзаців 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів та за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Отримувачем цих коштів була одночасно особа яка, здійснювала оплату цих коштів касир ОСОБА_6 У видаткових касових ордерах в реквізиті «отримав» зазначена сума отриманих коштів, дані її паспорта, а в реквізиті «видав касир» міститься її підпис.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Враховуючи обставини, встановлені перевіркою, суд приходить до висновку, що податковим застосована санкція за порушення, яке не відповідає змісту порушення, що міститься в нормі абзацу 6 статті 1 цього Указу.

За змістом даної норми, фінансова санкція може бути застосована саме за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

В даному випадку штрафна санкція застосовується до субєкта господарювання, який при отриманні коштів від покупця не видав йому (покупцю) платіжний документ, який би підтверджував сплату покупцем цих коштів до каси до субєкта господарювання, а не у разі видачі коштів із каси підприємства.

Наявність платіжного документа видаткового касового ордера, не спростовано відповідачем під час розгляду справи, а відсутність заповнення необхідного реквізиту у цьому видатковому касовому ордері не є тим порушенням, за яке передбачена штрафна санкція абзацом 6 статті 1 зазначеного Указу.

Стосовно перевищення ліміту каси, суд зазначає, що зазначене порушення встановлено на підстав висновків податкового органу про відсутність заповнення реквізиту у видатковому касовому ордері «отримав». Проте, відповідачем не прийнято до уваги те, що фактично готівка із каси була видана. Наявність цих коштів у касі підприємства відповідачем не встановлена.

Крім того, висновком експерта встановлено, що залишок коштів на кінець дня з урахуванням вищезазначених касових ордерів № 509, 581 та 582 становить 149,37 грн., що не перевищує встановлений ліміт каси 150,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність тих порушень, за які застосовуються штрафні санки, передбачені абзацами 2, 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 30 грудня 2009 року № 0006071542/1, від 30 грудня 2009 року № 0006171542/0 та від 30 грудня 2009 року № 0009181540/1 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 1 грудня 2009 року № 0003482342 були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання недійсними та скасування спірних рішень.

Відповідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж» до Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 1 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003482342 в сумі 3790,00 грн.; визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220037 грн., податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382456 грн., податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609069 грн. задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 1 грудня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003482342 в сумі 3790,00 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька від 30 грудня 2009 року про донарахування податку на додану вартість № 0006071542/1 на суму 220037 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про донарахування податку на додану вартість № 0006171542/0 на суму 382456 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Калінінському районі м. Донецька про донарахування податку на прибуток № 0009181540/1 на суму 4 609069 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелекторомонтаж» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 листопада 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 8 листопада 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.