Рішення № 12290785, 03.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

03.11.2010Справа №2-24/4240-2010 За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс» (49126, м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 9а).

До відповідача – Маломаякської сільської ради (98500, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул.. Кооперативна, 8).

Про визнання недійсним договору оренди майна.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Єрмоленко Н. С., представник, довіреність №4 від 18.05.2010р.

Від відповідача – Бобришева Н. А., довіреність №02-14/514 від 17.05.2010р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайріс» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Маломаякської сільської ради з позовними вимогами визнати недійсним договір оренди майна, що знаходиться в комунальній власності Маломаякської сільської ради, укладений ТОВ «Дайріс» та Маломаякською сільською радою 12.05.2008р.

Позовні вимоги засновані на приписах статей 210, 215, 220, 793, 794 ЦК України та мотивовані тим, що договір оренди який було укладено між сторонами відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема ст.. 793 і 794 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, та в зв’язку з тим, що цього зроблено не було, позивач просить суд визнати його недійсним, при цьому посилаючись на норми ст.. 220 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27 серпня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Відповідач в судовому засіданні надав суду відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує зокрема з тих підстав, що строк дії договору згідно ст.. 795 ГК України почався з моменту підписання сторонами акту приймання – передачі майна, тобто після підписання договору, в зв’язку з чим строк дії договору склав менше трьох років і відповідно не потребує нотаріального посвідчення.

Також, позивач зазначив, що спірний договір вже був предметом розгляду у справі №13/55-10 порушеної господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ «Дайріс» заборгованості по орендній платі, за результатами розгляду якої прийнято рішення про задоволення позовних вимог Маломаякської сільської ради та рішення суду у цій справі набрало законної сили. Крім того, в зазначеному рішенні немає жодних посилань на те, що спірний договір є недійсним, а навпаки суд стягнув існуючу суму боргу за цим договором, в зв’язку з чим відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.

Представником позивача заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке судом було задоволено та ухвалою від 19.10.2010 р. строк розгляду справи було продовжено до 09.11.2010 р.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У запереченнях на відзив на позов повідомив про те, що акт приймання – передачі підписується одночасно з договором. Оскільки договір був підписаний 12.05.2008 р., то і акт приймання – передачі було підписано 12.05.2008 р. Тому вважає. що твердження відповідача про те, що договір було укладено на строк менше ніж три роки, не відповідає дійсності.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008 р. між відповідачем по справі ( орендодавець ) і позивачем ( орендар ) був укладений договір б/н оренди майна, що знаходиться у комунальної власності Маломаякської сільської ради.

Відповідно до п. 1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об’єкт комунальної власності, що складається з трьох бетонних ємкісних споруд загальною кубатурою до 1000 кв. м. в с. Лазурне, вартість якого визначена у відповідності до звітів про експортну оцінку і складає за даними експертного висновку 298 3000 грн.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає в строкове плитне користування вказаним майном у строк вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору і акту приймання – передачі майна.

Передбачене договором майно було передане відповідачем позивачу на підставі акту приймання – передачі, який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками ( а. с. 29 ).

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору він був укладений строком на три роки і діє з 12.05.2008 р. до 12.05.2011 р.

Позивач вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним в зв’язку з тим, що він не був нотаріально посвідчений та не зареєстрований у встановленому законом порядку.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в зв’язку з наступним.

Як вже вказувалося вище, відповідно до спірного договору в оренду було передано об’єкт комунальної власності, що складається з трьох бетонних ємкісних споруд.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки, як вже було вказано вище, спірний договір стосувався оренди капітальної споруди і був укладений строком на три роки, то він повинен був нотаріально посвідчений.

Однак доказів нотаріального посвідчення спірного договору суду представлено не було.

Відповідно до ст.. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Суду не було представлено доказів того, що спірний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Відповідач наполягає на тому, що договір був укладений на строк менше ніж три роки, оскільки, як він стверджує, акт приймання – передачі майна був складений сторонами пізніше і, відповідно, передача майна в оренду позивачу була передана пізніше, а значить строк дії договору був менше ніж три роки.

З вказаним суд не може погодитися, в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору встановлено чітко в п. 10.1 спірного договору - на три роки і діє з 12.05.2008 р. до 12.05.2011 р.

У договорі зазначено, що орендар вступає у користування вказаним майном не раніше складання акту приймання - передачі майна, але це зовсім не значить, що якщо акт приймання - передачі був складений пізніше ніж дати укладення договору, то, відповідно, і зменшується строк дії договору.

До того ж, акт приймання – передачі майна, наявний в матеріалах справи, не містить дати його складання, а, відповідно, не є доведеним факт, що акт приймання - передачі був складений пізніше дати укладення договору, а не одночасно з ним.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Потреба у визнанні нікчемного правочину недійсним може виникнути, зокрема, і тоді, коли сторони виконали певні умови нікчемного правочину.

В даному випадку відбулася передача орендованого майна відповідачем позивачу та позивач здійснював користування орендованим майном.

Однак при цьому необхідно вказати на наступне.

Відповідно до ст.. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вказаної норми, за недійсним правочином кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину, тобто має місце двостороння реституція.

Судом встановлено, що з моменту укладення між сторонами спірного договору оренди, позивач користувався отриманим в оренду майном, що не заперечується сторонами по справі.

Однак за думкою суду, повернення позивачем одержаного за спірним договором, а саме, користування орендованим майном, не є можливим.

Відповідно до п. 3.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 р. №02-5/111 зазначено, що деякі угоди можуть бути припинені лише на майбутнє, якщо неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

При таких обставинах, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково та визнати спірний договір оренди недійсним на майбутнє.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 08.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір від 12.05.2008 р. оренди майна, що знаходиться в комунальній власності Маломаякської сільської ради, укладений ТОВ «Дайріс» та Маломаякською сільською радою, на майбутнє.

3.          Стягнути з Маломаякської сільської ради, 98500, м. Алушта, с. Малий Маяк, вул.. Кооперативна, 8), ( р/р 33212850600011 в УДК в АР Крим, м. сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 24040754 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», 49126, м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 9а, ( р/р 26000050001773 в ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ЗКПО 33771165 ) державне мито в розмірі 42,50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.