Ухвала суду № 122887558, 07.11.2024, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/2126/24

2-о/689/412/24

У Х В А Л А

07.11.2024 року с-ще Ярмолинці

Суддя Ярмолинецького районного суду Хмельницької області Баськов М. М., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ярмолинецька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що арешт, накладений постановою відділу державної виконавчої служби м. Коломия серії АМ № 927187 від 17 січня 2006 року на все майно та заборону його відчуження, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна 16 лютого 2006 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 2885080, де боржником вказана ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 , не стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка проживає та зареєстрована по АДРЕСА_2 , і цим обтяженням не накладався арешт на майно останньої.

На обгрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами по АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,1536 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за вказаною адресою, кадастровий номер 6825880400:01:004:0019, а також земельної ділянки площею 0,2287 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Антонівці Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825880400:03:005:0068.

З метою віджучення належного їй майна заявниця звернулася до приватного нотаріуса, однак при формуванні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна було виявлено наявність арешту, зареєстрованого 16 лютого 2006 року Коломийською міською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 2885080, згідно постанови відділу державної виконавчої служби м. Коломия серії АМ № 927187 від 17 січня 2006 року, на ім"я ОСОБА_1 без ідентифікації особи, об"єкт обтяження - невизначене майно, все майно.

На запит нотаріуса Коломийський відділ ДВС повідомив, що вказаною постановою накладено арешт на майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає по АДРЕСА_1 .

Підставою для подання вказаної заяви зазначено те, що даний арешт накладений на майно іншої особи, а не на майно заявниці.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Отже, при розгляді цих справ суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на майно якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи. Тобто питання ідентифікації особи боржника, на якого накладено арешт, не віднесено до компетенції суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Аналіз змісту поданої заяви свідчить про те, що заявниця ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, який накладений 17.01.2006 постановою відділу державної виконавчої слідби м. Коломия, не стосується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.

Порядок накладення, зняття та вирішення інших питань пов`язаних з накладенням арешту на майно врегульований ЦК України, ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» та іншими актами законодавства, в залежності від суб`єкта та провадження в якому накладений арешт.

Згідно з п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 214/157/24 (провадження № 61-5977ск24) зазначено таке: "в порядку окремого провадження суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на майно якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи".

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту про те, що накладений арешт не стосується особи та майна заявниці, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна або оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Керуючись ст. 185, 186, 260, 293, 294, 315, 318 ЦПК України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ярмолинецька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявниці її право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження з урахуванням правил підсудності.

Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Микола БАСЬКОВ