Рішення № 122859259, 04.11.2024, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5303/24

2/703/1678/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Сміла цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 212378486 від 12 лютого 2020 року у розмірі 57160 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем укладено кредитний договір № 212378486. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, передбачених умовами кредитного договору. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача. Відтак, у відповідності до ст. 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України та умов договору, просить позов задовольнити повністю. Разом із тим, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалою судді від 07 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного прозовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В позовній заяві представник позивача просив суд проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково, у розмірі заборгованості за тілом кредиту та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за кредитом.

Згідно з ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, що 12 лютого 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 212378486.

Відповідно до умов кредитного договору № 212378486 від 12 лютого 2020 відповідачу надано кредит на умовах строковості у розмірі 20000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою відсотків за користування таким кредитом на умовах, визначених цим договором (процентна ставка 0,66 % в день).

Договір підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором C3UWD838 (одноразовим паролем).

Кредитні кошти надано шляхом зарахування на банківську карту № НОМЕР_1 у сумі 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.03.2020, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно із п. 1.3. кредитного договору № 212378486 від 12 лютого 2020 року на період строку, визначеного п. 1.2 (30 днів від дати отримання кредиту позичальником) нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01. Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року та № 27 від 31 грудня 2021 року було продовжено дію договору, викладено нову редакцію, проте умови договору залишено без змін.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. Додатковими угодами №2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №85 від 23 червня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК « Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 212378486 від 12 лютого 2020 року до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 20000 грн.

04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 24 вересня 2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 57160 грн.

Окрім того 13 березня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору № 212378486 від 12 лютого 2020 року. Відповідно до вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо продовження дії договору на 30 днів з відсотками за користування кредитом у розмірі 1,66 %.

Позивач всі зобов`язання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач належним чином не виконувала свої зобов`язання за вище вказаним кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 57160 грн.

Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Поняття кредитного договору визначено у ст. 1054 ЦК України. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В силу ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

З аналізу наведених слідує, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Так, відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, заборгованість відповідача за період з 12 лютого 2020 року по 23 червня 2020 року становить: заборгованість за тілом кредиту 20000 грн; сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 37160 грн, а всього у розмірі 57160 грн.

За вказаний період відповідачем сплачено в рахунок погашення відсотків 3960 грн.

Договором визначено строк кредитування 30 днів, тобто до 13 березня 2020 року включно, відповідно до додаткової угодитермін дії вказаного договору продовжено на 30 днів, тобто до 11 квітня 20220 року, отже позивач має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).

Суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків за договором № 212378486 від 12 лютого 2020 року у період з 12 квітня 2020 року по 23 червня 2020 року є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредиту, передбаченого Договором, тобто за межами строку кредитування.

Ураховуючи зазначене вище, у задоволенні стягнення відсотків, нарахованих за період з 12 квітня 2020 року по 23 червня 2020 року, слід відмовити.

Що стосується нарахованих відсотків за період з 12 лютого 2020 року по 13 березня 2020 року, суд зазначає, що за цей період відповідачу ОСОБА_1 нараховані відсотки у сумі (132,00 грн. *30 днів) 3960 грн., яка згідно розрахунку наданого позивачем сплачено у повному обсязі.

Що стосується нарахованих відсотків за період з 14 березня 2020 по 11 квітня 2020 року, суд зазначає, що позивачем за цей період нараховані відсотки у сумі 9628 грн., які відповідачем не сплачено, тому суд приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги частково визнані відповідачем, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості: за кредитним договором в сумі 20000 грн., відсотки за кредитом в сумі 9628 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1384 грн. 64 коп. пропорційно задоволеним вимогам.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

На підтвердження отриманої правничої допомоги надано договір надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09 вересня 2024 року.

Витрати на професійну правничу допомогу складаються з усної консультації: 1год.-500 грн; вивчення матеріалів справи: 1 год.- 500 грн.; складання складання позовної аяви: 2 год.-5000 грн.

Відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Судові витрати згідно зі ст. 133 ЦПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

Указана справа є малозначною справою, розглядається в спрощеному позовному провадженні.

Так, консультація, вивчення матеріалів справи, не можуть бути виділені як окремий вид надання правничої допомоги, оскільки консультації є невід`ємною частиною роботи адвоката та є складовою підготовки до розгляду справи.

Адвокатом надано правничу допомогу, яка полягає у складенні позовної заяви, яка оцінена у 5000,00 грн., а тому саме з цієї суми суд вирішує питання про розподіл витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція сторін була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору судом, предмет спору не є складним, не потребував вивчення великого обсягу даних, обсяг виготовлених адвокатом документів не є значним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 2858 грн. (57,16% від задоволеного позову).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 20000 грн. заборгованості за кредитом, 9628 грн. відсотків за кредитом, 1384 грн. 64 коп. судового збору, витрати на правничу допомогу у сумі 2858 грн., а всього 33870 грн. 64 коп.

Керуючись ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження юридичної особи: вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 212378486 від 12 лютого 2020 року у розмірі 20000 грн., 9628 грн. відсотки за кредитом,1384 грн. 64 коп. судового збору, витрати на правничу допомогу у сумі 2858 грн., а всього 33870 грн. 64 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: В. О. Прилуцький