Рішення № 122822911, 05.11.2024, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1513/24

Провадження № 2/382/676/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2024 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/1513/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 71895,13 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.07.2021 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1/4153748, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 55000 грн строком на 18 місяців з 26.07.2021 року по 25.01.2023 року (включно), а позичальник зобов`язався сплачувати платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно відповідно до Графіку. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника. За користування кредитними коштами позичальник за умовами підпункту 1.4.1 кредитного договору повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15 % річних та відповідно до підпункту 1.4.2 кредитного договору сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту. 29.08.2023 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" укладено договір №4-2023 про відступлення прав вимог, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4153748 від 26.07.2021 року. 15.09.2023 Банком було надіслано відповідачу повідомлення про відступлення прави вимоги до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ". Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача станом на 01.08.2024 року існує заборгованість в загальному розмірі 71895,13 грн, яка складається із: простроченої заборгованості 36715,34 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 305,96 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 9023,83 грн; заборгованості по комісії 1292,50 грн; заборгованості по простроченій комісії 24557,50 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2024 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Крім цього, від позивача надійшла заява про зменшення/збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість лише на загальну суму 11895,13 грн, яка складається із 1292,50 грн заборгованості по комісії та 10602,63 грн заборгованості по простроченої комісії, посилаючись на те, що 26.09.2024 року відповідачем внесено суму 60000 грн на реквізити компанії, а тому позивачем зроблено перерахунок боргу.

Відповідач всудове засіданняне з`явився,жодних заявчи клопотаньвід ньогодо судуне надходило.Відзив напозов ненадіслав, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідач відзив на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином. Відповідач про поважність причин не з`явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив, без постановлення окремого документу, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 1/4153748 від 26.07.2021 року, укладеного між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в розмірі 55000 грн строком на 18 місяців з 26.07.2021 року по 25.01.2023 року (включно), а позичальник зобов`язався сплачувати платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно відповідно до Графіку. Відповідно до пункту 1.2 кредитного договору кредит надається позичальнику на споживчі потреби, шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника.

За користування кредитними коштами позичальник за умовами підпункту 1.4.1 кредитного договору повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15 % річних та відповідно до підпункту 1.4.2 кредитного договору сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту.

У відповідності до пункту 2.2 договору позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків Графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості.

АТ "Креді Агріколь Банк" зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, видавши відповідачу кредит в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, що підтверджується виписками з рахунку.

29.08.2023 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" укладено договір №4-2023 про відступлення прав вимог, у тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1/4153748 від 26.07.2021 року. 15.09.2023 Банком направлено відповідачу повідомлення про відступлення прави вимоги до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ".

Як вбачається із розрахунків позивача, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем станом на 01.08.2024 року існувала заборгованість в загальному розмірі 71895,13 грн, яка складається із: простроченої заборгованості 36715,34 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 305,96 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 9023,83 грн; заборгованості по рахунку комісії 1292,50 грн; заборгованості по простроченій комісії 24557,5 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 11895,13 грн, яка відповідно до наданого розрахунку складається лише із 1292,50 грн заборгованості по комісії та 10602,63 грн заборгованості по простроченої комісії, посилаючись на те, що 26.09.2024 року відповідачем внесено суму 60000 грн на реквізити компанії, а тому позивачем зроблено перерахунок боргу.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

З долученої позивачем платіжної інструкцієї № 51042022 від 26.09.2024 року вбачається внесення відповідачем в рахунок погашення крединої заборгованості за договором № 1/4153748 від 26.07.2021 суми 60000 грн, тобто відповідач самостійно сплатив відповідну суму заборгованості за договором, яка була предметом спору між сторонами в частині стягнення основного боргу та нарахованих відсотків (простроченої заборгованості 36715,34 грн; заборгованості по нарахованим відсоткам 305,96 грн; заборгованості по простроченим відсоткам 9023,83 грн), вже після звернення позивача з даним позовом, у звя`зку з чим позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути лише заборгованість в частині комісії (на загальну суму 11895,13 грн, яка відповідно до наданого розрахунку складається лише із 1292,50 грн заборгованості по комісії та 10602,63 грн заборгованості по простроченої комісії).

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У справі, що розглядається судом встановлено, що у підпункті 1.4.2 кредитного договору № 1/4153748 від 26.07.2021 року сторони обумовили, що позичальник сплачує Банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору. Суд враховує, що позивачем не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), тому відповідні положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Суд враховує, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення кредитного договору, а також доказів надання таких послуг. Тож наявні підстави для висновку про те, що положення підпункту 1.4.2 кредитного договору № 1/4153748 від 26.07.2021 року є нікчемними відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30.11.2023 року у справі №382/1621/21.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Оскільки сплата позичальником винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником. Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених обставин, аналізуючи зміст кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що положення підпункту 1.4.2 кредитного договору в частині комісійної винагороди є нікчемними, а відтак нарахована заборгованість по комісії, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості, не підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованою комісією на загальну суму 11895,13 грн, яка складається із 1292,50 грн заборгованості по комісії та 10602,63 грн заборгованості по простроченої комісії, суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.

В іншій частині, суд приходить до висновку, що вже після звернення позивача за захистом своїх прав сторонами були усунуті обставини, що стали предметом спору в частині заявленої до стягнення простроченої заборгованості 36715,34 грн, заборгованості по нарахованим відсоткам 305,96 грн та заборгованості по простроченим відсоткам 9023,83 грн, отже в цій частині відсутній предмет спору, а тому на підставі ч. 1 п. 2 ст. 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Судом встановлено, що із заяви позивача вбачається, що її фактичний зміст не свідчить про відмову позивача від позову в зазначений частині; відсутня в ній і вимога (заява) про повернення судового збору. Фактично, позивач звертає увагу суду на ті обставини, що відповідачем задоволено вимоги позивача частково вже після пред`явлення позову до суду. Вказана заява не є заявою про повернення судового збору в розумінні ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в частині стягнення основного боргу та нарахованих відсотків; в частині відмови в позові про стягнення комісії судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 255, 258-259, 265, 268, 279-284, 289, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення 11895,13 грн комісії відмовити.

В іншій частині провадження у справі закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" 2021,61 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ", місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя М. М. Нарольський