Ухвала суду № 122768190, 25.10.2024, Київський районний суд м. Одеси

Дата ухвалення
25.10.2024
Номер справи
947/33757/24
Номер документу
122768190
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 947/33757/24

Провадження № 1-кс/947/14801/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу Територіального управління (з дислокацією у м. Одесі) Державного бюро розслідувань, у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаусове-1 Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, з вищою світою, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, майор поліції, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу Територіального управління (з дислокацією у м. Одесі) Державного бюро розслідувань, у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024 року відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 660 (шістсот шістдесят ) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1 998 480 грн.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України .

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за його поведінкою, забезпечити виконання покладених на нього судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 660 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні пунктами 1, 2, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. На думку прокурора саме даний розмір застави зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного, натомість як більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти визначеним ризикам. Одночасно прокурор повідомив, що підозрюваному, за його неправомірні дії, передавались 6500 дол. США, які були частково вилучені в ході обшуку за місцем його мешкання.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на письмові заперечення, зокрема зазначила, що підозра є необґрунтованою а ризики зазначені прокурором недоведені. Повідомила, що підозрюваний має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки у вигляді зареєстрованого шлюбу, має малолітню доньку 2016 року народження, яка станом на теперішній час потребує оперативного лікування, батько підозрюваного має 3 групу інвалідності, а брат служить у військовій частині . Звернула увагу, що визначений стороною обвинувачення розмір застави є необґрунтованим та не виправленим в силу обставин кримінального правопорушення, відсутністю в матеріалах кримінального провадження причетності підозрюваного до інкримінованого злочину та об`єктивно доведених збитків. У зв`язку з викладеним просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло в нічний час доби, а у випадку не задоволення судом її клопотання просила визначити розмір застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, у задоволенні клопотання просив відмовити.

Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.

Другим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150020001787 від 30.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1393 о/с від 18.08.2024 майора поліції ОСОБА_4 призначено на посаду начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, в спеціальному службовому званні «майор поліції» є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності.

Згідно з ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Крім того, ст. 8 Закону передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також відповідно до ст. 18 Закону, поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; сприяє Державній прикордонній службі України у виявленні каналів незаконного перетинання державного кордону, переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та разом із відповідними правоохоронними органами ліквідовує такі канали.

У відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України 08 травня 2024 року № 3684-IX з 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, про який ОСОБА_4 достовірно обізнаний.

Водночас, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , будучи працівником правоохоронного органу - співробітником Національної поліції України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995, (із змінами від 13 жовтня 2023 року № 1081) виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється, всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленою групою осіб, керуючись злочинним умислом з корисливих мотивів, спрямованих на незаконне збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий злочин, а саме: організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_4 разом з невстановленими на теперішній час особами, виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи, що для досягнення їх кінцевої мети, яка полягає в отримані грошових коштів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наприкінці вересня поточного року, більш точний час у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, при особистій зустрічі повідомив своєму знайомому ОСОБА_7 про те, що він може організувати переправляння через державний кордон України осіб, які є військовозобов`язаними, за грошову винагороду у розмірі 6500 доларів США.

Також, у ході вказаної розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що у випадку, якщо такі особи знайдуться, то подальшу координацію дій таких осіб він та інші невстановлені слідством особи, будуть здійснювати через месенджер Telegram.

У свою чергу, ОСОБА_7 необхідно буде передати ОСОБА_4 нікнейм такої особи, для подальшого зв`язку.

Надалі, на виконання раніше укладених домовленостей, 18.10.2024

ОСОБА_7 приблизно о 13 год 40 хв скинув ОСОБА_4 у месенджері Whatsapp нікнейм «ІНФОРМАЦІЯ_9».

У той же час, ОСОБА_7 повідомив, що указаний нікнейм належить особі, що виявила бажання перетнути державний кордон України, а саме військовозобов`язаному - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Надалі, узгодивши час і місце зустрічі, продовжуючи свої злочинні дії направлені на отримання неправомірної вигоди, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_4 зустрівся із ОСОБА_7 у провулку Чорновола в м. Одесі приблизно о 14 год. 00 хв.

У ході вказаної зустрічі ОСОБА_7 передав за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 6500 доларів США, що станом на 18.10.2024 складало 268 028 гривень 15 копійок.

Після отримання грошових коштів, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про те, що особі, яка буде виїжджати, необхідно буде мати із собою мінімум речей та закордонний паспорт.

Також, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_7 скинути йому на телефон ім`я людини, яка планує виїхати за кордон, та її номер телефону.

Діючи на виконання вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_7 надіслав останньому у месенджері Whatsapp дані, які останній просив, а саме ім`я ОСОБА_9 , та номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 .

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте протиправне збагачення, діючи за попередньою змовою з невстановленими на теперішній час особами, ОСОБА_4 переслав вказаним особам контактні дані ОСОБА_8 у месенджері Telegram, та розподілив отримані грошові кошти від ОСОБА_7 у розмірі 6500 доларів США між невстановленими на теперішній час учасниками протиправної схеми.

Діючи на виконання заздалегідь розробленого плану, направленого на особисте протиправне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду, невстановлені на теперішній час особи створили у месенджері Telegram аккаунт « ОСОБА_10 », який не був зареєстрований за номером мобільного телефону, з якого почали координувати дії військовозобов`язаних осіб, які сплатили грошові кошти та мали намір незаконного перетину державного кордону України.

Так, 22.10.2024 ОСОБА_8 отримав від контакту, записаного у месенджері Telegram як « ОСОБА_10 » на номер мобільного телефону, вказівку прибути до 18 год. 00 хв. 22.10.2024 до готелю «Стайні Богнатово», розташованого у АДРЕСА_2 , та чекати подальших вказівок.

Надалі, виконуючи вказівки вказаного контакту, що діяв за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 прибув до вказаного готелю, в якому вже перебували інші військовозобов`язані особи, які мали намір незаконного перетину державного кордону - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У подальшому, на виконання отриманих у месенджері вказівок від контакту «ІНФОРМАЦІЯ_10», ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 23.10.2024 приблизно о 04 год. 00 хв. вийшли з готелю та сіли в автомобіль марки Деу Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина Республіка Вірменії ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та виїхали у бік державного кордону України з невизнаною Придністровською Молдавською Республікою.

Надалі, у межах контрольованого прикордонного району, а саме біля

с. Савчинське Роздільнянського району Одеської області автомобіль марки Деу Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2 був зупинений працівниками правоохоронних органів, а намір ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 щодо незаконного перетину державного кордону України поза меж пункту пропуску був припинений.

Після чого, 23.10.2024 начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншими наразі не встановленими в ході слідства особами, вчинив дії направлені на організацію та сприяння незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, яким такий виїзд в період дії воєнного стану заборонено, з корисливих мотивів.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя зазначає про наступне.

Зі змісту ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Отже, умовою, без якої неможливе вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка, власне, випливає зі змісту процесуального рішення прокурора, слідчого (за погодженням з прокурором), яке ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах та в якому формується твердження (припущення) про причетність певної особи до вчинення кримінального правопорушення, засноване на результатах розслідування, з повідомленням про це такій особі та роз`ясненням її прав і обов`язків в порядку ст. ст. 276-279 КПК України.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150020001787 розпочато 30 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

23.10.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні вчинення дій порадами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Отже, ОСОБА_4 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні в розумінні ст. 42 КПК України і стосовно нього може розглядатися питання про застосування запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри

Вирішуючи питання стосовно того, чи є пред`явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтованою, встановлення чого визначено ч. 2 ст. 177 КПК України однією з обов`язкових підстав для застосування запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України не дає визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, в силу приписів ч.5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини під час вирішення питання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

З точки зору такої практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що обґрунтовують засудження особи, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачень (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Оскільки кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, не встановлює наявність в його діях складу злочину та ступінь його вини, оцінюючи докази з точки зору їх достатності і допустимості, тобто не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише об`єктивно та розумно оцінює отримані докази за своїм внутрішнім переконанням та визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування до неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочині підтверджується в сукупності наступними матеріалами кримінального провадження:

рапортом про виявлення ознак кримінального правопорушення ГВ ЗНД УСБУ в Одеській області від 26.09.2024;

протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 30.09.2024;

протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.10.2024;

протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 21.10.2024

протоколом допиту свідка ОСОБА_15

протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 24.10.2024;

протоколом обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 від 23.10.2024;

протоколом затримання ОСОБА_4 від 23.10.2024;

протоколом огляду та вручення грошових коштів від 18.10.2024;

відповіддю з ГУНП в Одеській області від 24.10.2024

Дослідивши обставини вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення та можливу роль ОСОБА_4 у ньому, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій останнього, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що аналіз представлених матеріалів пов`язує підозрюваного зі злочином, доводячи причетність до нього в такій мірі, що виправдовує подальше розслідування та встановлює можливість вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно нього, а тому слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри щодо можливого вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, в межах даного кримінального провадження.

Крім встановлення обґрунтованості пред`явленої особі підозри, положеннями ст. ст. 177, 178, 194 КПК України визначена необхідність дослідження слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу і таких обставин: підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків кримінального провадження, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; індивідуальні обставини підозрюваного та особливості інкримінованого кримінального правопорушення.

Щодо ризиків кримінального провадження

У сфері кримінального провадження поняття ризику можливо характеризувати, передусім, як небезпеку, пов`язану із обґрунтованою ймовірністю вчинення особою спроб протидії кримінальному провадженню, якої слід уникати. Саме в такому значенні, на думку слідчого судді, доцільно розуміти ризики, виокремлені у ч. 1 ст. 177 КПК України як конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваного, що заважають виконанню завдань кримінального провадження.

Отже, з метою усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому, слідчий суддя оцінює вірогідність та реальну можливість здійснення підозрюваним спроб протидіяти кримінальному провадженню у формах, визначених ч.1 ст. 177 КПК України, та у разі існування високої ступені ймовірності позапроцесуальних дій підозрюваного, застосовуючи стандарт достатності підстав, встановлює наявність таких ризиків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обов`язок обґрунтування ризиків кримінального провадження покладено КПК України на слідчого, прокурора.

Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні послалися на існування ризиків того, що він може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спростувати будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, у кримінальному провадженні № 62024150020001787 від 30.09.2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.

Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 є тяжким та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дев`яти років , що саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Отже, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує покарання, що передбачене законом за вчинення тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_4 та, оцінюючи його у сукупності з іншими наведеними вище обставинами, встановленими в ході розгляду клопотання, приходить до висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істоте значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, органом досудового розслідування наразі вживаються заходи щодо отримання у публічних місцях, де ОСОБА_4 спілкувався із ОСОБА_7 , відеозаписів та інших доказів, на яких можуть бути зафіксовані можливі неправомірні дії ОСОБА_4 , а тому підозрюваний може вжити заходів щодо їх знищення або спотворення.

Враховуючи зазначене, ризик знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя визнає спроможним та приймає його до уваги.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного у можливості спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та ризику продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Слідчий суддя не може погодитись з доведенням наявності зазначених ризиків, оскільки сторона обвинувачення при доведенні їх існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню та продовження вчиняти кримінального правопорушення.

Щодо інших обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу

Зі змісту ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, що перелічені у п.п. 1-12 цієї статті.

Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує, що станом на момент розгляду цього клопотання він досяг 39-річного віку, одружений, виховує неповнолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_8 , на момент інкримінованого кримінального правопорушення займав посаду начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, має звання майор поліції, раніше не судимий.

Недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання слідчого судді, досліджені під час судового засідання та описані вище ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією підозрюваного, може негативно відобразитися на здійсненні швидкого та ефективного досудового розслідування, якого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження. За встановлених слідчим суддею обставин, необхідним є саме тримання під вартою, оскільки з урахуванням індивідуальних обставин підозрюваного, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі й цілодобового, буде недостатнім стримуючим фактором від реалізації встановлених ризиків і створить можливості для вчинення ним позапроцесуальних дій з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

До аналогічних висновків слідчий суддя доходить і при аналізі інших більш м`яких запобіжних заходів. Зокрема, застава не може бути застосованою до підозрюваного, оскільки є занадто м`яким запобіжним заходом. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання встановленим ризикам, буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, враховуючи встановленні в ході розгляду клопотання обставини та інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення, слідчий суддя приходить до висновку, що з урахуванням початку відкритої фази розслідування домашній арешт та застава, яка оплачується не одразу, як і особисте зобов`язання та особиста порука не відповідають тяжкості кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та обсягу наданих доказів (зафіксованих дій за участю підозрюваного) і не зможуть уберегти від встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Таким чином, зважаючи на високу інтенсивність встановлених при розгляді клопотання ризиків, слідчий суддя приходить висновку, що до підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею не встановлено законодавчих обмежень щодо застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, оскільки п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Як вказувалось вище, за інкримінований підозрюваному злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років.

Щодо розміру застави та обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного.

Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).

У клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити підозрюваному заставу у розмірі - 660 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб.

Водночас, слідчий суддя вважає, що прохання прокурора визначити підозрюваному заставу в розмірі 1 998 480 гривень, є необґрунтованим, оскільки ним в клопотанні не зазначено та в судовому засіданні не доведено необхідність застосування саме вказаного розміру застави та з урахуванням чого виходив визначаючи саме даний розмір.

Визначаючи розмір застави, який необхідно встановити, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Мангурас проти Іспанії», «Істоміна проти України», гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи особу самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини в професійному середовищі, яке сформувало обставини для такої діяльності, з метою забезпечення ефективності даного заходу, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у разі неявки в судове засідання, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув`язнення.

Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 злочину з корисливих мотивів, пов`язане з організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, саме під час дії режиму воєнного стану в державі, будучи при цьому працівником поліції , перебуваючи на посаді начальника сектору водної поліції відділу превенції ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області за обставин, як вони викладені у повідомленні про підозру, є підставою для виключного випадку визначення розміру застави, оскільки його дії, на думку слідчого судді, підривають авторитет правоохоронних органів.

Визначаючи розмір застави слідчий суддя бере до уваги той факт, що саме підозрюваний ОСОБА_4 організував незаконну діяльність пов`язану з переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон коли в країні йде війна та проводиться мобілізація, а тому на підставі викладеного слідчий суддя, приходить до висновку, що застава має бути визначена у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 501 888 (один мільйон п`ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) гривень, оскільки визначення застави саме в такому розмірі буде пропорційно помірною для підозрюваного та може гарантувати належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним покладених обов`язків.

За описаних вище обставин альтернативний запобіжний захід у виді застави у зазначеному розмірі буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, для зменшення наведених вище ризиків на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені цією нормою, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, а саме: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, тобто м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.

Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу Територіального управління (з дислокацією у м. Одесі) Державного бюро розслідувань, у м. Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62024150020001787 від 30.09.2024 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21 грудня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 1 501 888 (один мільйон п`ятсот одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , строком до 21 грудня 2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, тобто з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 122768190 ?

Документ № 122768190 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 122768190 ?

Дата ухвалення - 25.10.2024

Яка форма судочинства по судовому документу № 122768190 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 122768190 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 122768190, Київський районний суд м. Одеси

Судове рішення № 122768190, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 25.10.2024. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 122768190 відноситься до справи № 947/33757/24

Це рішення відноситься до справи № 947/33757/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 122768187
Наступний документ : 122768193