Постанова № 12271964, 04.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 р. Справа № 2-а-983/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

представник позивача: Самойлова І.В.

представник позивача: Бондарь Т.М.

представник відповідача: Щурика О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010р. по справі№2-а-983/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне обєднання "Кисень" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, стверджуючи про відсутність підстав для його прийняття, з огляду на вимоги діючого податкового законодавства та фактичні обставини справи.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року по справі №2-а-983/10/1670 позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне обєднання "Кисень" задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20 жовтня 2009 року №0000212301/0/3312, від 20 січня 2010 року №0000212301/1/102, від 16 березня 2010 року №0000212301/2/814 в частині донарахування 204644,00 грн., в тому числі: 136429,00 грн. основний платіж з податку на додану вартість та 68215,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 20 січня 2010 року №0000012301/1/103, від 16 лютого 2010 року №0000012301/1/481 про сплату 40927,00 грн., у тому числі: 27285,00 грн. - основний платіж з податку на додану вартість та 13642,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010 року по справі №2-а-983/10/1670 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті судового рішення.

Позивач подав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, стверджуючи на безпідставність вимог відповідача щодо донарахування податкового зобов"язання та стягнення фінансових санкцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне об'єднання "Кисень" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2007 року по 30.06.2009 року, був складний від 07 жовтня 2009 року №5392/23-109/21045691.

За висновками акту перевірки стверджувалось про виявленні порушення вимог пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ ВКО "Кисень" було занижено податок на додану вартість на загальну суму 136429,00 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000212301/0/3312 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138179,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 69090,00 грн., всього податкове повідомлення-рішення на суму 2072169,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням відповідача в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 204644,00 грн., в тому числі: 136429,00 грн. - основний платіж, 68215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, позивач оскаржив таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкового органу.

За наслідками розгляду подані позивачем скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що зумовило прийняття відповідачем, відповідно до пункту 5.3 статті 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, податкових повідомлень-рішень від 20.01.2010 року №0000212301/1/102, від 16.03.2010 року №0000212301/2/814 щодо правомірності донарахування 204644,00 грн., в тому числі: 136429,00 грн. - основний платіж - податок на додану вартість; 68215,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім цього, за наслідками проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ ВКО "Кисень" з питань оскарження донарахування за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2009 року відповідачем було складено акт від 23.12.2009 року №6444/23-109/21045691, за висновками якого позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 27285,00 грн., в тому числі: 13642,00 грн. - основний платіж, 40927,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, що зумовило прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000012301/1/103.

Підставою прийняття такого рішення відповідачем зазначено порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок невірного арифметичного визначення розміру донарахованого податкового зобов'язання в ході проведення перевірки у вересні 2009 року.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що призначення та проведення виїзної позапланової перевірки за наказом від 22.12.2009 року, оформленої актом від 23.12.2009 року №6444/23-109/21045691 та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40927,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 20.01.2010 року №0000012301/1/103 є неправомірним, оскільки законних підстав для проведення такої перевірки не було. За висновками суду податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000012301/1/103 не відповідає вимогам пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки в якості підстави його прийняття містить посилання на акт перевірки від 07.10.2009 року №5392/23-109/21045691, тоді як з матеріалів справи вбачається про фактичне його винесення на підставі акту перевірки від 23.12.2009 року №6444/23-109/21045691.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин.

Згідно п. 4 ч. 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є сам факт подання платником податків у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Як зазначалося вище позивач подавав скарги до податкових органів у встановленому законодавством адміністративному порядку, в яких зазначав свою незгоду з діями посадових осіб відповідача (як органу державної податкової служби) щодо недотримання вимог законодавства при донарахуванні податкового зобов"язання з податку на додану вартість та вимагав скасування результатів проведеної перевірки (у вигляді прийнятого податкового повідомлення-рішення). Таким чином, у відповідача були всі підстави для проведення позапланової перевірки позивача з питань, викладених у його скарзі на спірне податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року №0000212301/0/3312.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000012301/1/103, які, за висновком суду першої інстанції, не відповідають вимогам пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2010 року №0000012301/1/103, в якості підстави його прийняття зазначено акт перевірки від 07.10.2009 року №5392/23-109/21045691, що відповідає фактичним обставинам справи, оскільки акт перевірки від 23.12.2009 року №6444/23-109/21045691 (який на думку позивача має бути зазначений в якості належної підстави прийняття податкового повідомлення-рішення) складений в результаті проведення відповідачем перевірки правомірності висновків, які містилися в акті перевірки від 07.10.2009 року №5392/23-109/21045691.

Крім того, колегія суддів зауважує, що податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010 року №0000012301/1/103 було прийняте на підставі реально проведеної перевірки діяльності позивача, тобто позивач допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, тому підстави проведення такої перевірки в будь-якому разі не можуть спростовувати сам факт виявлених порушень податкового законодавства, які полягають у наступному.

ТОВ ВКО „Кисень" були укладені договори купівлі-продажу та проведено реалізацію основних засобів згідно договорів купівлі-продажу, а саме: земельних ділянок на загальну суму 818571,55грн., без нарахування та сплати ПДВ.

Зокрема, згідно договору купівлі-продажу частини земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Куц С.М., ТОВ ВКО „Кисень" здійснило продаж громадянину Російської Федерації ОСОБА_6 частини земельної ділянки площею 0,1866 га на суму 127354,50 грн., без ПДВ.

Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу частини земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Куц С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4474 28.05.2008 року, ТОВ ВКО „Кисень" продало громадянину України ОСОБА_7 частину земельної ділянки площею 0,1856 га на суму 126672,00 грн., без ПДВ.

Згідно договору купівлі-продажу частини земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Куц С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4480 28.05.2008 року, ТОВ ВКО „Кисень" продало, а громадянин України ОСОБА_8 купив частину земельної ділянки площею 0,1710 га на суму 116707,50грн., без ПДВ.

Також, за умовами договору купівлі-продажу частини земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 28.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Куц С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4468 28.05.2008 року, ТОВ ВКО „Кисень" передало у власність громадянину України ОСОБА_9 частину земельної ділянки площею 0,6699 га на суму 447837,55грн., без ПДВ.

Тобто, всі договори купівлі-продажу земельних ділянок були укладені та нотаріально посвідчені 28.05.2008 року.

Разом з тим, 20.05.2008 року позивачем було здійснено реалізацію нежитлових будівель, що розташовані на таких відчужених 28.05.2008 року земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1, на загальну суму 630612,00 грн., в тому числі ПДВ 105102,00 грн.

До складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року підприємство включило лише суму податку на додану вартість 80226,33 грн. з реалізації нерухомого майна (нежитлових будівель) площею 631,3 кв. м.

Сума реалізації частин земельних ділянок площею 1,2131 га, виділених з земельної ділянки загальною площею 1,7864 га, позивачем не оподатковувалась та в декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року (№11107 від 17 червня 2008 року) не відображалась в складі податкових зобов'язань.

У рядку 4 декларації з ПДВ за травень 2008 року "операції, які звільнені від оподаткування" ТОВ ВКО "Кисень" відображено реалізацію земельних ділянок у сумі 818572,00 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивачем в кожному окремому випадку земельну ділянку було придбано окремо від об'єкта нерухомого майна та податковий облік цієї ділянки вівся окремо, тому операції з продажу таких земельних ділянок звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого законодавства на час спірних правовідносин.

Відповідно до положень пункту 4.1 статі 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачені виключення з загального правила оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), встановленого загальними нормами Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з поставки (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних паїв, крім тих, що знаходяться під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства.

Таким чином, звільнення від оподаткування податком на додану вартість відбувається лише в разі відчуження земельної ділянки, як окремого об'єкта, яка не знаходиться під об'єктами нерухомого майна, до вартості якого включається вартості такої земельної ділянки відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Отже, діючим на час відчуження позивачем земельних ділянок та об"єктів нерухомості на них у травні 2008 року було передбачено обов"язковість включення до вартості будівель вартості земельної ділянки, яка знаходиться під таким об"єктом нерухомості. Розмір такої земельної ділянки мав визначатися за домовленості сторін, а в разі її відсутності - виходячи з об"єктивної необхідності (достатності) для забезпечення обслуговування таких будівель.

В ході судового розгляду було встановлено (та не заперечується сторонами), що продаж земельних ділянок 28.05.2008 року було здійснено позивачем саме тим особам, які 20.05.2008 року вже придбали у позивача будівлі виробничого призначення, розташовані на таких земельних ділянках. Розмір земельних ділянок був визначений позивачем за домовленості з покупцем нерухомості, виходячи з принципу забезпечення належного обслуговування відчужених будівель (що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції).

Тобто вартість відчужених позивачем 28.05.2008 року земельних ділянок мала входити до вартості відчужених 20.05.2008 року об"єктів нерухомості, що зумовило б необхідність здійснення оподаткування податком на додану вартість. Проте, позивачем було штучно створено умови для зменшення податкового тиску, шляхом оформлення продажу земельних ділянок окремо від об"єктів нерухомості на них, що не може слугувати достатньою підставою для звільнення таких операцій від оподаткування.

Сам по собі факт відображення та ведення обліку даних об'єктів нерухомості та земельних ділянок як окремих, не може бути достатнім обгрунтуванням висновку суду першої інстанції про неправомірність визначення Кременчуцькою ОДПІ порушення ТОВ ВКО "Кисень" вимог пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість".

Щодо доводів позивача про зазначення відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях від 20 жовтня 2009 року №0000212301/0/3312, від 20 січня 2010 року №0000212301/1/102, від 16 березня 2010 року №0000212301/2/814, від 20 січня 2010 року №0000012301/1/103, від 16 лютого 2010 року №0000012301/1/481 підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Колегія суддів вважає, що таке помилкове посилання відповідача на норми Закону України "Про податок на додану вартість", які регламентують формування податкового кредиту, а не на фактично порушені позивачем норми пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 цього Закону щодо формування податкового зобов"язання (які зазначені в актах перевірки), не може слугувати достатньою підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не спростовується сам факт виявлених порушень, які зумовили правомірне донарахування відповідачем податкового зобов"язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи були допущені порушення норм матеріального права (пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.1.17 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість"), які призвели до неправильного її вирішення. Відповідно, підлягають задоволенню як обгрунтовані вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги про скасування оскарженого судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2010р. по справі№2-а-983/10/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне обєднання "Кисень" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 09.11.2010 р.