Ухвала суду № 12271839, 28.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1211/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Премдор-Україна»до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2009 року Дочірнє підприємство «Премдор-Україна»звернулося до суду з позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0001472301/0 від 26.09.2008р. №0001482301/0 від 26.09.2008р., стягнути з Державного бюджету України заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість в сумі 231780,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2008 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Премдор-Україна»з питань правомірності та правильності визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету станом на 19.09.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 2990/23-01/32721155 від 19.09.2008 року.

19.09.2008 року Бердичівською обєднаною Державною податковою інспекцією проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності та правильності визначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету станом на 19.09.2008 року.

За результатами перевірки складено Акт № 2989/23-01/32721155 від 19.09.2008 року.

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»та зменшив бюджетне відшкодування за лютий 2008 року на суму 38741,00грн. За наслідками наступної перевірки відповідач підтвердив заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008р. в сумі 85419.00грн. та встановлено порушення пп.. 7.2.3 п. 7.2 пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого зменшено бюджетну відшкодування за липень 2008 року на суму 48263,00грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що позапланова невиїзна перевірка позивача була здійснена з порушенням вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а тому Акт №1 не може мати юридичної та доказової сили.

Відповідно до п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової службі випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків зборів (обов'язкових платежів).

Крім цього, відповідно до п.п 7.7.5. п. 7.7 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Позапланова виїзна перевірка проводиться в порядку та терміни, визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Таким чином, діючим законодавством не передбачено проведення позапланових невиїзних перевірок платників податків, а тому відповідач мав діяти на підставі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в України», яка визначає підстави та порядок проведення позапланових перевірок.

Так, частиною 6 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено перелік обставин, за яких може бути проведена позапланова перевірка. Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ч.8-9 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу»позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду чи за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування визначеного у подані платником податків декларації може бути проведена протягом 30 днів, з дня наступного за днем отримання податковим органом податкової декларації.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що декларація з ПДВ за лютий 2008 р. платником подана до податкового органу 20.03.20008 року, а позапланова перевірка зазначених у декларації показників проведена 19.09.2008 року тобто з порушенням строку встановленого для таких видів перевірки п.п 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Чинним законодавством не передбачено продовження цього терміну.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що формальні порушення при проведенні перевірки не є підставою для висновку протиправність податкових повідомлень-рішень лише з цієї підстави.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Позивач надав податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року у строки, встановлені діючим законодавством та про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за лютий 2008р. в сумі 98098 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року та повідомив відповідача про залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за липень 2008р. в сумі 133682 грн.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.

Однак, позивачу суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок не перераховано в строки передбаченні чинним законодавством, що складає бюджетну заборгованість.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здіснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та іншими субєктами господарської діяльності були укладені договори, згідно з яких останні зобов'язались в порядку та на умовах договорів поставляти позивачу продукцію. Передача товару була оформлена виписаними постачальниками податковими накладними, на підставі яких зазначені в них суми податку на додану вартість позивач відніс до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Податкові накладні на підставі яких позивач сформував податковий кредит не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Розрахунки за одержану продукцію, позивачем проведено безготівковими операціями в повному обсязі згідно платіжних доручень, та в ціні придбаного товару сплачено податок на додану вартість повністю.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не в підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання який був постачальником товарів /послуг/, так і зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/,(перевірка по ланцюгу) на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно на підставі п.7.5.1. п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів на підставі отриманих від його постачальників податкових накладних, що засвідчує факт придбання ним товарів.

Згідно абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Отже, в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими Законом України "Про податок на додану вартість", останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період та в разі від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за такий період покупець має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Сам факт не визначення контрагентом своїх зобов'язань та не сплата їх до бюджету, не спроможність податкового органу отримати відповіді зустрічних перевірок або не можливість їх провести, не може бути підставою для висновку про неправомірність включення позивачем сум податку до податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази щодо невикористання придбаних товарів в господарській діяльності позивача, а тому висновок про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" в тому числі і пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону є безпідставним.

Твердження апелянта про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування - є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача, оскільки така позиція не відповідає положенням пп.«а» пп.7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», так як цією нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що апелянт не довів обґрунтованість та правомірність прийняття ним спірних рішень.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Повний текст ухвали виготовлено 04.11.2010р.