Ухвала суду № 12271836, 11.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4583/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Желтобрюх І.Л.,

суддів Безименної Н.В., Мамчура Я.С.,

при секретарі Коробій І.М..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Мрія Імпекс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У березні 2010 року приватне підприємство «Мрія Імпекс»звернулося до суду з позовом у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 11 вересня 2009 року №0005862308/0 та від 23 листопада 2009 року №0005862308/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року вказаний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши представника позивачів, суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляції за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському район м.Києва було проведено перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємодії з ТОВ «Будімпекс».

За результатами перевірки був складений Акт №1567/2308/32385871 від 31.08.2009р.

Порушення, на думку відповідача полягало в тому, що позивачем було включено до податкового кредиту червня та липня 2009 року суми за податковими накладними, отриманими у лютому 2008 року.

Відповідно до пп.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у господарської діяльності платника податку.

Чинне законодавство не містить вказівок та обмежень по строках отримання податкової нкладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до складу податкового кредиту позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Також підтверджено проведення платежів по господарським операціям з контрагентом у безготівковій формі із визначенням у платіжних документах окремим рядком сум податку на додану вартість. Наявність обставини отримання товару та його наступна реалізація позивачем (товарність угоди) підтверджена доказами, наявними в матеріалах справи.

З листа господарського суду Луганської області від 14.07.10р. №01-07 року вбачається, що в зазначеному суді відсутня інформація щодо розгляду справ про скасування державної реєстрації або про визнання банкрутом TOB «Будімпекс». Окрім того, TOB «Будімпекс»звітувало протягом 2008 року.

А тому, висновок суду першої інстанції про безпідставність посилань відповідача на ліквідацію контрагента позивача та на несплату вказаним підприємством ПДВ, як на підставу винесення оскаржуваних рішень.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на дану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податком декларацій у розрізі платників.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що даними правовими нормами визначено порядок дій платника податку з моменту виникнення права на відшкодування, зокрема обов'язок (а не право) платника при прийнятті рішення про повернення, на подання заяви про відшкодування. Виникнення такого обов'язку нормами Закону України «Про податок на додану вартість», обумовлено виникненням права на відшкодування, тобто періодом виникнення прав на податковий кредит, або наступним податковим періодом.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вищезазначеною правовою нормою п.п. 7.2.6 передбачено право (а не обов'язок) платника податку на можливість включення сум до податкового кредиту без податкових накладних, та обумовлено зазначене право поданням скарги.

Відповідно до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень. Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2010 року без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя І. Л. Желтобрюх

Судді: Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Повний текст ухвали виготовлено 18.11.2010р.