Ухвала суду № 12271661, 04.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2188/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Драчук Т.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінінтерсервіс»до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ТОВ «Вінінтерсервіс»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Гайсинської МДПІ у Вінницькій області № 0001582300/3 та № 0001592300/3 від 27 квітня 2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було занижено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Також відповідач звертає увагу на те, що судом першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині було визнано обґрунтованими, проте скасовані в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Гайсинської МДПІ у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Вінінтерсервіс»суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було частково правомірно донараховано податкові зобовязання, а в частині безпідставно. З огляду на те, що суд виявивши невідповідність у частині розрахунків, не може самостійно нараховувати податки та штрафні санкції, оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скасовано в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що Гайсинською МДПІ Вінницької області було проведено перевірку ТОВ «Вінінтерсервіс», про що складено акт про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 січня 2008 року по 30 червня 2009 року № 1817/2301/35536946 від 20 жовтня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001582300/3 від 27 квітня 2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 592407 грн. 00 коп., з яких 394938 грн. 00 коп. за основним платежем та 197469 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення № 0001592300/3 від 27 квітня 2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 257500 грн. 50 коп., з яких 171667 грн. 00 коп. за основним платежем та 85833 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Причиною донарахування позивачу податку на додану вартість стало те, що ТОВ «Вінінтерсервіс», на думку податкового органу, не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих ПП «Коммтрейд».

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару придбаного у ПП «Коммтрейд».

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Вінінтерсервіс»та ПП «Коммтрейд» перебували у договірних відносинах. У звязку з виконанням договору ПП «Коммтрейд» видало позивачу податкову накладну № 110 від 30 липня 2008 року на суму 730000 грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 121666 грн. 72 коп.

На підставі вказаної податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит.

В акті перевірки № 1817/2301/35536946 від 20 жовтня 2009 року зазначено, що в ході перевірки податковим органом було отримано документи, з яких вбачається, що ПП «Коммтрейд» має ознаки фіктивності, що документально підтверджується поясненнями громадянки ОСОБА_2, який згідно реєстраційної інформації по платнику податків та бази даних ДПС є директором ПП «Коммтрейд». Згідно пояснень вказаної особи вона не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Відповідач вважає, що податкова накладна № 110 від 30 липня 2008 року у звязку з вищевикладеним є недійсною.

З огляду на наведене Гайсинською МДПІ Вінницької області в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «Вінінтерсервіс»є непідтвердженим та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної, виданої ПП «Коммтрейд», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту відповідну податкову накладну.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкову накладну № 110 від 30 липня 2008 року як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час видачі спірної податкової накладеної ПП «Коммтрейд» було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму на підставі податкової накладної № 110 від 30 липня 2008 року ПП «Коммтрейд»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення Гайсинської МДПІ Вінницької області № 0001592300/3 від 27 квітня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Причиною донарахування позивачу податку на прибуток стало те, що ТОВ «Вінінтерсервіс», на думку податкового органу, неправомірно не включено до складу валового доходу суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 721420 грн. 00 коп. і суму коштів, отриманих від СПД ОСОБА_3 та необґрунтовано включено до складу валових витрат кошти, перераховані ПП «Коммтрейд».

Висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу на суму 721420 грн. 00 коп. судом першої інстанції було визнано обґрунтованим.

Постанову суду від 27 липня 2010 року в цій частині позивачем оскаржена не була.

З наявністю інших порушень суд першої інстанції не погодився та визнав їх необґрунтованими.

Перевіряючи правомірність дій позивача щодо не включення до складу валового доходу коштів, що надійшли від СПД ОСОБА_3 колегія суддів керується наступним.

Судом встановлено, що на рахунок ТОВ «Вінінтерсевіс»31 липня 2008 року надійшли кошти від СПД ОСОБА_3 в якості плати за зерно. У звязку з неможливістю виконати свої зобовязання щодо поставки зерна позивач того ж дня повернув зазначені кошти своєму контрагентові. Вказані обставини підтверджуються випискою банку від 31 липня 2008 року та платіжним дорученням № 20 від 31 липня 2008 року.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, таке перерахування коштів не призвело до збільшення дохідної частини позивача, у звязку з чим у ТОВ «Вінінтерсервіс»були відсутні підстави для включення коштів, отриманих від СПД ОСОБА_4, до складу валового доходу.

Перевіряючи правомірність дій позивача щодо включення до складу валових витрат коштів, сплачених ПП «Коммтрейд», колегія суддів керується наступним.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач вважає, що договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Вінінтерсервіс»та ПП «Коммтрейд», є безтоварним, тому витрати, понесені за вказаним договором не підлягають віднесенню до складу валових витрат.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем у ПП «Коммтрейд»товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною від 30 липня 2008 року, податковою накладною № 110 від 30 липня 2008 року, перерахування коштів підтверджується виписками з рахунку ТОВ «Вінінтерсервіс»від 30 липня 2007 року.

Придбаний товар позивачем було в подальшому реалізовано ТОВ «Агропромпереробка»та ДП «Волиньвуглезбудпостач».

Висновок податкового органу про безтоварність вказаної операції ґрунтується на тому, що у позивача відсутні докази, які б свідчили про організацію транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, організація транспортування товару і його безпосереднє здійснення не є обовязковими умовами договору купівлі продажу. У звязку з цим судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що відсутність доказів транспортування товару не є свідчення безтоварності операції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем було правомірно збільшено валові витрати на суму коштів, сплачених ПП «Коммтрейд», та не включено до валового доходу кошти, що надійшли та того ж дня повернуті СПД ОСОБА_3

Суд першої інстанції, встановивши, що частина податкових зобовязань, визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0001582300/3 від 27 квітня 2010 року, була нарахована правомірно, скасував оскаржуване рішення відповідача в повному обсязі.

Колегія суддів вважає такі дії суду першої інстанції правомірними та такими, що відповідають вимогам закону.

У відповідності до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, визначення податкових зобовязань у випадках встановлення під час проведення перевірок випадків їх заниження покладається на податкових орган.

З огляду на те, що заниження валового доходу на суму 730000 грн. 00 коп., яке призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, відповідачем було виявлено під час проведення виїзної планової перевірки позивача, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що обовязок визначення податкового зобовязання покладається саме податковий орган.

У звязку з цим суд, встановивши невідповідність вимогам закону податкового повідомлення-рішенням в частині, скасовує його в повному обсязі, натомість податковий орган у відповідності до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зобовязаний винести нове податкове повідомлення-рішення на підставі закріплених в акт перевірки № 1817/2301/35536946 від 20 жовтня 2009 року порушень, проте з урахуванням постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Гайсинської МДПІ Вінницької області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 липня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Гайсинською МДПІ Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур