Рішення № 122711120, 31.10.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р. справа № 400/2888/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу пенсії з 01.04.19 р. в розмірі 89% грошового забезпечення без обмеження максимального розміру;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розміру складових, розрахованих на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення станом на 05.03.19 р. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.17 р. № 704 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 та статті 9 Закону України № 2011 в розмірі 89% місячного грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.04.19 р. в розмірі 100% перерахованої пенсії з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.22 р. у справі № 400/13229/21 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.04.19 р. на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.21 р. № 9/1/8 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.19 р. в розмірі 89%, однак протиправно обмежив її виплату максимальним розміром. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними та такими, що порушують його право на отримання належного розміру пенсії.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки на виконання рішення суду відповідачем проведено з 01.04.19 р. перерахунок пенсії позивача в розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.19 р. Після проведення перерахунку розмір пенсії позивача перевищив максимальний розмір пенсії і оскільки перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668, то до регулювання спірних відносин необхідно застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, вимога позивача про перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою та безпідставною, а отже, не підлягає задоволенню.

Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без проведення судового засідання, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262).

На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.22 р. у справі № 400/13229/21, відповідачем проведено з 01.04.19 р. перерахунок пенсії позивача у розмірі 89% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.21 р. № 9/1/8. Однак, виплату пенсії було обмежено максимальним розміром, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Позивач 13.03.24 р. звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Листом від 28.03.24 р. відповідач повідомив позивача, що підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.11 р.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.16 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.16 р.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.16 р. № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.16 р. № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (в частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Відповідні положення статті 2 Закону № 3668-VI (в частині поширення її дії на Закон № 2262-XII) визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 12.10.22 р. № 7-р(ІІ)/2022 і відповідно до пункту 2 цього рішення втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Тобто на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.16 р. № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.10 р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.18 р. у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.19 р., що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.16 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.22 р. у справі № 620/613/21.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Щодо позовної вимоги про перерахунок розміру пенсії виходячи з 89% грошового забезпечення, суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджується призначення позивачу пенсії виходячи саме з такого відсотка грошового забезпечення.

Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення і для перерахунку пенсії колишніх військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.18 р. у справі № 686/12623/17.

Частина п`ята статті 13 Закону України від 02.06.16 р. № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» передбачає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

До того ж право позивача на отримання пенсії у розмірі 89% підтверджено рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.22 р. у справі № 400/13229/21.

Щодо виплати пенсії в розмірі 100% від нарахованої суми суд зазначає про таке.

Спір щодо перерахунку пенсії з 01.04.19 р. полягає не у виплаті підвищення, визначеного станом на 01.03.18 р. у зв`язку з перерахунком пенсії на підставі Постанови № 103, а у виплаті пенсії, що має бути перерахована з 01.04.19 р. у зв`язку з виникненням підстав з 05.03.19 р. для перерахунку пенсії позивача з урахуванням усіх складових, визначених Постановою № 704, тому до цих правовідносин не належить застосовувати ані положення пунктів 1, 2 Постанови № 103, ані Постанови від 14.08.19 р. № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Щодо строку звернення позивача до суду з даним позовом суд зазначає, що за правилами частини 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Подібна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постановах Верховного Суду від 05.09.18 р. у справі № 815/3522/17 та від 24.01.19 р. у справі № 338/879/17, від 27.05.21 р. у справі № 442/5891/17, від 31.05.21 р. у справі № 750/6708/17, від 18.08.21 р. у справі № 592/10230/17.

Таким чином, позивач звернувся до суду в строки передбачені КАС України та правових підстав для залишення позову без розгляду немає.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Тому позовні вимоги необхідно задовольнити.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 КАС України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивач сплатив у розмірі 1 211,20 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

З урахування задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.19 р. у розмірі 89% грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.21 р. № 9/1/8 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.19 р. без обмеження максимальним розміром.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.19 р. в розмірі 89% грошового забезпечення відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.21 р. № 9/1/8 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.19 р. без обмеження максимальним розміром, у розмірі 100% перерахованої пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз