Рішення № 122711118, 31.10.2024, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 р. № 400/5067/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, провизнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2024 №143650009206 та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі- відповідач-2), в якій просить:

« 1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.01.2024 р. № 143650009206 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсії за віком;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) час роботи: з 22.06.1990 року по 01.04.1999 року; з 01.01.1989 року по 04.02.1989 року; з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року; 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) від 25.01.2024 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність у її трудовій книжці необхідних записів про роботу у спірні періоди трудової діяльності. Позивач вказує, що відповідач протиправно не застосував частину третю статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058-IV). Позивач зазначає, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що записи в трудовій книжці позивача про роботу у спірні періоди вчинені з порушенням законодавства, тому відповідні періоди зарахуванню до страхового стажу позивача не підлягають.

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж.

У зв`язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

25.01.2024 позивач, досягнувши віку 60 років, звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.

За принципом екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянув відповідач-2.

Рішенням від 31.01.2024 № 143650009206 відповідач-2 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного частиною першою статті 26 Законом 1058-ІV.

Мотивування рішення від 31.01.2024 № 143650009206 таке:

«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 25.01.2024 року.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років.

Вік заявника 60 років 1 місяць 22 дні.

Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 30 років. Страховий стаж особи становить 28 років 1 місяць 14 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи 22.06.1990-01.04.1999, оскільки неможливо ідентифікувати печатку при звільненні та 01.01.1989-04.02.1989, оскільки відсутні наказ та дата зарахування та має місце виправлення на даті звільнення».

Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком через недостатність у неї страхового стажу.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно частиною 4 статті 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Пенсійного фонду від 25.11.2005 № 22-1 (далі- Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок у спірних періодах визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція-№ 162) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі-Інструкція № 58).

Відповідно до пунтку 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому.

Аналогічна правова позиція висловлена у пункті 2.6 Інструкції № 58.

Згідно з пунктом 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і та інші мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у пункті 2.9 Інструкції № 58.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.11 Інструкції № 162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Також пунктом 2.13 Інструкції № 162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно з 4.1 Інструкції № 162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.

Крім того, відповідно до пункту 4 постанови від 27.04.1993 № 301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999, відповідач-2 посилається на те, що в ході призначення пенсії виникли сумніви щодо достовірності зробленого запису в трудовій книжці, оскільки запис при звільненні у трудовій книжці завірено печаткою, запис якої неможливо ідентифікувати.

Не заперечуючи проти права органів, що призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, слід зазначити, що таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку № 22-1.

Зазначаючи про виникнення сумнівів щодо запису в трудовій книжці, відповідачем не наведено, які саме виникли сумніви та з яких підстав. Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу. Відсутність чіткого відбитку печаток підприємств не може нівелювати відомості трудової книжки, оформлені належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач-2 не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці зокрема відсутність завіреного підпису та печатки підприємства.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Суд зауважує, що відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, що був наданим відповідачем-2, у період роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999 позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 26.12.2023 до 25.12.2023 та з 28.05.1995 до 27.05.1998, і періоди перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були зараховані відповідачем-2.

Отже, страховий стаж позивача за період роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999 становить 8 років 9 місяців 9 днів, з урахуванням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 26.12.2023 до 25.12.2023 та з 28.05.1995 до 27.05.1998. Тобто відповідачем-2 за період роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999 не враховано страховий стаж, що становить 2 роки 9 місяців 9 днів.

Також відповідач-2 не зарахував до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.01.1989 до 04.02.1989, оскільки відсутні наказ та дата зарахування, і присутні виправлення на даті звільнення.

Суд зазначає, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 , відсутній запис щодо періоду роботи з 01.01.1989 до 04.02.1989 позивача, проте наявний запис про період роботи позивача з 02.02.1989 до 04.02.1989.

Відповідно до довідки № 47 від 09.10.2023, виданої Вознесенським районним споживчим товариством, позивач працювала молодшим продавцем в період з 02.02.89 до 04.02.1989. Аналогічні відомості містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 08.10.1983.

Згідно з відзивом відповідача-1, період роботи з 02.02.1989 до 04.02.1989 не зарахований позивачу, у зв`язку з виправленням дати звільнення.

Водночас, доводи відповідачів щодо відмови у зарахування до загального страхового стажу вищевказаного періоду роботи з огляду на виправлення дати звільнення з роботи та відсутності наказу та дати зарахування , суд вважає не обґрунтованими, оскільки

в записі № 18 в колонці 4 трудової книжки, в якій вносяться відомості щодо підстав внесення запису (документ, його дата та номер) мається запис- «Расп. № 1 от 2.02.89г.», який підтверджує правильність запису дати зарахування на роботу, а в записі № 19 в колонці 4 трудової книжки, в якій вносяться відомості щодо підстав внесення запису (документ, його дата та номер) мається запис- «Расп. № 2 от 4.02.1989г.», який підтверджує правильність запису дати звільнення з роботи.

Отже, зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди з 22.06.1990 до 01.04.1999 (крім періодів, коли позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) та з 02.02.1989 до 04.02.1989, а не періоди з 22.06.1990 до 01.04.1999 та з 01.04.1989 до 04.02.1989, як просить позивач.

Щодо зарахування до страхового стажу в періодів з 01.05.2005 до 31.12.2005 та з 01.01.2007 до 31.12.2007, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

В рішенні від 31.01.2024 № 143650009206 відсутні відомості щодо незарахування відповідачем-2 страхового стажу за періоди з 01.05.2005 до 31.12.2005 та з 01.01.2007 до 31.12.2007.

Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач-2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999 та з 02.02.1989 до 04.02.1989, оскільки зазначені періоди підтверджується трудовою книжкою.

Суд звертає увагу, що відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-2 виходив з того, що позивачу не вистачає 1 року 10 місяців 16 днів страхового стажу (оскільки Закон № 1058-IV вимагає наявність 30 років стажу).

Зазначені в трудовій книжці періоди роботи становлять, за підрахунком суду, сумарно 2 роки 9 місяців 12 днів (з 22.06.1990 до 01.04.1999 та з 02.02.1989 до 04.02.1989).

Зазначені періоди сукупно становлять більше 30 років, без врахування 6 років догляду за дітьми, що є достатнім для призначення пенсії за віком.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з приводу чого суд зазначає таке. Відповідач-1 є органом за місцем проживання позивача, тому суд зобов`язує відповідача-1 призначити та виплатити пенсію позивачу за віком.

Визначаючи дату, з якої позивачу належить призначити пенсію, суд виходить з такого.

За нормами пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач досягла віку 60 років 03.12.2023 (підтверджується записом у паспорті позивача про дату народження).

За призначенням пенсії за віком позивач звернулася 25.01.2024 (дата подання заяви про призначення пенсії, за результатами якої відповідачем-2 прийняте рішення від 31.01.2024 № 143650009206).

Отже, позивач не пропустила тримісячний строк з дня досягнення нею пенсійного віку.

На цій підставі пенсію належить призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку 04.12.2023.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211, 20 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, оскільки саме у зв`язку з його неправильними діями (прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії) виник спір.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаціний код: 13844159) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код: 21910427) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 31.01.2024 № 143650009206 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, відображені в трудовій книжці НОМЕР_3 від 08.10.1983, а саме періоди роботи з 22.06.1990 до 01.04.1999 та з 02.02.1989 до 04.02.1989

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити з 04.12.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, ідентифікаційний код: 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна