Рішення № 12271055, 15.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" листопада 2010 р.Справа № 28/102-10-3997 За позовом Підприємство Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект";

до відповідача Приватне підприємство "Укркурортстрой"

про стягнення 11282,36грн.

Суддя

Представники:

від позивача: Цапенко О.В. –за дорученням;

від відповідача: не з’явився;

Суть спору: позивач, підприємство Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" (далі позивач) звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Укркурортстрой” (далі відповідач) про стягнення 11282,36 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно яких просить суд стягнути з відповідача інфляційні на суму 1582,36 гривень, 3% річних в сумі 446,45 гривень, всього 2028,81 гривень.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2010 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено:

15 грудня 2008 року між підприємством Федерації спілок України „Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект” /постачальник –позивач/ та приватним підприємством „Укркурортстрой” /покупець-відповідач/ був укладений договір поставки товару, за умовами якого, постачальник –позивач зобов'язується поставити і передати покупцю-відповідачу товар по залишковій вартості, згідно виписаного рахунку та накладній, а відповідач зобов’язався прийняти товар та своєчасно здійснити його вартість.

Згідно п.2.1 договору, обсяг та кількість, термін поставки визначаються у накладній на загальну суму 9253,55 гривень, тому згідно п.3.1 договору відповідач повинен був оплатити поставлений товар по залишковій вартості в сумі 9253,55 гривень в строк до 29 січня 2009 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, п.4.1.

Сума заборгованості була сплачена лише в 2010 році, що підтверджується випискою з особистого рахунку станом на 19 жовтня 2010 року.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань позивачем були нараховані інфляційні в сумі 1582,36 гривень та 3% річних в сумі 446,46 гривень та судові витрати, які також позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 29 січня 2009 року, але в обумовлену сторонами дату кошти відповідач не перерахував. Заборгованість була сплачена лише в період розгляду справи, що підтверджується випискою банку з особистого рахунку.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та вважає його нарахованим невірно, оскільки за підрахунками суду розмір інфляційних складає 1284,87 гривень та 3% річних в сумі 446,45 гривень, вказані суми підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Укркурортстрой” (65009 місто Одеса вул..Варламова,3, код ЄДРПОУ 31689980) на користь підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" (01033 м. Київ, вул.. Шота Руставелі, 39/41, адреса для листування: 04074 м. Київ вул.. Петра Дегтяренка, 14-Б, код ЄДРПОУ 02576164) інфляційні в сумі 1284 ( одна тисяча двісті вісімдесят чотири ) гривни 87 копійок, 3% річних в сумі 446 ( чотириста сорок шість) гривень 45 копійок, витрати по сплаті державного мита в сумі 120 (сто двадцять) гривен та витрати на послуги ІТЗ судового процесу в сумі 236 /двісті тридцять шість/ гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Накази видати в порядку ст..116 ГПК України.

Суддя