Рішення № 122709350, 31.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/29130/23

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.09.2023 №31075-30495/Н-02/8-0600/23;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області донарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу період роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з часу звернення за таким перерахунком, тобто з 11.08.2023.

В обґрунтування позову позивач вказує, що він звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою щодо врахування періоду роботи на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На своє звернення позивач отримав відмову, оформлену листом від 12.09.2023, підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність у позивача уточнюючих довідок з підприємства про період роботи та атестації робочих місць за умовами праці, затверджених КМУ від 01.08.1992 №442, що дають право на призначення пільгової пенсії за Списком №1. Вказана відмова слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

01.12.2023 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №81245/23, в якому відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що рішень про відмову у перерахунку пенсії щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 на Приватному акціонерному товаристві «Краснодонвугілля» ОСОБА_1 територіальними органами Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності не приймалось. Заяву позивача від 11.08.2023 (вх. №30495/Н-0600-23 від 15.08.2023) з питання зарахування періоду роботи на пільгових умовах розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надано роз`яснення щодо умов зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 на Приватному акціонерному товаристві «Краснодонвугілля». При цьому до звернення заявник не надав уточнюючі довідки видані підприємством, які підтверджують періоди роботи, що підлягають зарахуванню до пільгового стажу із урахуванням всіх вимог законодавства.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначається на підставі оформленої належним чином уточненої довідки у відповідності зі Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Наявні у трудовій книжці позивача записи не містять відомостей про зайнятість, саме повний робочий день.

На думку відповідача, до пільгового стажу роботи позивача неможливо зарахувати період роботи з 04.07.2005 по 13.03.2011, з 14.03.2016 по 08.09.2016, оскільки відсутні уточнюючі довідки з підприємств про періоди роботи та атестацію робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою КМУ від 01.08.1992 №442, що дають право на призначення пільгової пенсії позивачу за Списком №1.

Стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, то відповідач посилається на їх завищення та неспівмірність із розглядуваною справою. Крім того, дана справа відноситься до справ незначної складності, що для професійного адвоката, яким є представник позивача, не вимагало значних усиль для підготовки позову.

20.12.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.28-29), в якій він проти доводів відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві та у цій відповіді.

02.02.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (а.с.39-40).

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо врахування періоду роботи на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як шахтар (а.с.24).

У своїй заяві позивач посилався на протокол призначення пенсії згідно з яким його страховий стаж становить 45 років 08 місяців 27 днів, у тому числі 14 років підтверджено робота на підземних роботах (а.с.6).

Проте, на думку позивача, його трудовий стаж на підземних роботах значно більший. На підтвердження цього факту ним було надано копію трудової книжки з якої вбачається, що до пільгового стажу роботи позивача не було зараховано період робіт з 04.07.2005 по 08.09.2016 (а.с.7-10).

На свою заяву позивач отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.09.2023 №31075-30495/Н-02/8-0600/23 в якому у зарахуванні до пільгового стажу вказаного періоду роботи позивачу відмовлено з підстав відсутності уточнюючих довідок з підприємств про період роботи та атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 №442, що дають право призначення пільгової пенсії за Списком №1 (а.с.11).

Позивач, не погодившись із відмовою відповідача у зарахуванні до пільгового стажу роботи періоду роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий платіж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий платіж обчислюється територіальними органами пенсійного фону відповідно до вимог Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих до документів до Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частина 2 статті 114 Закону №1058-IV встановлює, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: 1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договору і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Згідно вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції №58.

Пунктом 2.6 Інструкції №58 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював з:

- 22.04.2005 по 21.11.2005 - машиністом підземних установок третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 21.11.2005 по 23.08.2010 - підземним чорноробочим третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 23.08.2010 по 02.12.2014 - машиністом підземних установок третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

- 02.12.2014 по 08.09.2016 - машиністом підземних установок третього розряду з повним робочим днем на підземних роботах (а.с.7-10).

Копії відповідних сторінок трудової книжки містять штампи зі змістом про підтвердження права на пільгове пенсій забезпечення за Списком №1 за підсумками атестації.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження пільгового стажу позивача.

Щодо атестації робочих місць суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме: особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 4 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова від 01.08.1992 №442 набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

З аналізу наведених норм Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується навіть без проведення атестації.

Таким чином, з урахуванням наведених положень Порядку №383 та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відсутність інформації про дату проведення першої атестації на підприємстві не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, з урахуванням наведених положень Порядку №383 та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, відсутність інформації про проведення атестації на підприємстві не може бути підставою для відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах.

Стосовно доводів відповідача щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня), суд зазначає наступне.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Отже, Порядком №637 передбачено підтвердження спеціального трудового стажу також уточнюючою довідкою саме у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Професії (посади) позивача, за якими позивач працював у спірний період, відносяться до відповідного Списку чинного на період його роботи, що не заперечувалось відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що відповідний стаж роботи позивача на посадах передбаченим Списком №1 з повним робочим днем, підтверджується записами у трудовій книжці.

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що записи у трудовій книжці проведено у відповідності та з дотриманням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також вони місять всю необхідну інформацію про характер виконуваної позивачем роботи.

Разом з тим, з огляду на положення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на Головні управління Пенсійного фонду України в областях, як на суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень та дії. Однак, відповідач такого обов`язку не виконав.

Суд зауважує, що питання підрахунку пільгового стажу особи у разі неритмічності роботи підприємства та відсутності при цьому інформації про тривалість робочого тижня на такому підприємстві (шестиденний чи п`ятиденний) правовими нормами Порядку №383 не врегульоване.

Відповідно до ч.1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги. Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22, 64 Конституції України.

Відтак, суд зазначає, що у випадку наявності у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, враховуючи вищевикладене відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача на пільгових умовах за Списком №1 період роботи позивача машиністом підземних установок третього розряду на ВАТ "Краснодонвугілля" (пізніше перейменоване на ПАТ "Краснодонвугілля") з 04.07.2005 до 08.09.2016 (записи у трудовій книжці №22 та №33 а.с.9-10).

Таким чином, вказаний період роботи позивача підлягає зарахуванню до стажу позивача, який дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи те, що судом підтверджено право позивача на зарахування до пільгового стажу періоду роботи машиністом підземних установок третього розряду на ВАТ "Краснодонвугілля" (пізніше перейменоване на ПАТ "Краснодонвугілля") з 04.07.2005 до 08.09.2016, уповноважений орган на призначення пенсій - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов`язаний зарахувати до пільгового стажу позивача наведений період.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

З метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як територіальний орган Пенсійного фонду України на території якого зареєстроване місце проживання позивача, зарахувати до пільгового страхового стажу позивача період роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 та здійснити перерахунок його пенсії відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з часу звернення за таким перерахунком - 11.08.2023.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи подане представником позивача клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22.11.2019 (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи додано: договір про надання правничої допомоги від 10.08.2023 (а.с.41-42); акт виконаних робіт від 22.12.2023 на суму 4000,00 грн (а.с.43) відповідно до якого адвокатом Паламарчуком С.В. виконано наступні роботи: складання позовної заяви про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - 2 години (2 х 1000,00 грн (вартість за годину виконання)) 2000,00 грн; складання відповіді на відзив - 2 години (2 х 1000,00 грн (вартість за годину виконання)) 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; ордер на надання правничої допомоги серія АМ №1013060 (а.с.12), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.13), квитанцію до прибуткового касового ордера №132 (а.с.44).

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд робить висновок, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, неспіврозмірним зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 справа №915/237/18.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, враховуючи заперечення відповідача щодо суми таких витрат, приходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат 4000,00 грн є надмірним.

Враховуючи, що дана справа була розглянута у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, оскільки не є складною через сформовану судову практику розгляду даної категорії справ, а також зважаючи на викладені обставини щодо складності справи та її значення для учасників процесу, суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позов та стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом від 12.09.2023 №31075-30495/Н-02/8-0600/23, у зарахуванні до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 та здійснити перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу період роботи з 04.07.2005 по 08.09.2016 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з часу звернення за таким перерахунком, тобто з 11.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1073,60 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

31.10.24