Рішення № 12270691, 15.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.10                                                                                 Справа № 15/43

За позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця»в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Приватного підприємства «Науково-технічна виробничо-комерційна фірма «Вуглехімпоставка», м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 16 780 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Федусова Р.М., юрисконсульт, довіреність № 38 від 01.01.2010; Ковальова В.О., представник за довіреністю № 114 від 01.01.2010; від відповідача - Ошиєвська Н.Л., представник за довіреністю № 142 від 18.10.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у сумі 16 780 грн. 00 коп. за неправильно зазначену в накладних №№52242361, 52248824 масу вантажу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених в запереченнях від 21.10.2010 та від 15.11.2010., посилаючись, зокрема, на те, що первісне зважування здійснювалося засобами перевізника, про що вказано в накладних та підтверджується комерційним актом АЄ 023870/324 від 13.04.2010.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

При наданні Державним підприємством «Придніпровська залізниця»послуг з перевезення вантажів Приватному підприємству «НТВКФ «Вуглехімпоставка»в квітні 2010 року відповідно до накладної №52242361 та досилочної накладної №52248824 зі станції Красний Луч Донецької залізниці на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці був відправлений вагон № 66238569. Під час контрольного зважування на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізних документах.

В перевізних документах зазначено нетто вантажу - 69 000 кг. За результатами перевірки маса вантажу в вагоні становила 59 000 кг. На дане порушення станцією Кривий Ріг Придніпровської залізниці складено комерційний акт АЭ № 023870/324 від 13.04.2010.

Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником –приватним підприємством «НТВКФ «Вуглехімпоставка»була неправильно зазначена маса вантажу.

Провізна плата вантажу згідно перевізних документів за вагон становить 3356 грн. 00 коп.

У зв’язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (3356 грн. 00 коп. х 5 = 16 780 грн. 00 коп.), та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України.

Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів правильного оформлення перевізного документа на надано.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях від 21.10.2010 та 15.11.2010 на позовну заяву, відхиляються з наступних підстав.

Вантаж зважувався засобами перевізника, проте саме зважування здійснював представник відповідача, про це свідчить його підпис у накладній № 52242361 та запис в Книзі зважування вантажів на вагонних вагах станції Красний Луч Донецької залізниці («зважування проводив Нестеренко без участі залізниці»). Отже, не доведено правильність зважування та зазначення маси вантажу в перевізному документі.

Невідповідність маси вантажу відомостям в накладній встановлено при контрольному зважуванні.

При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що по прибутті вагону ознак втрати та крадіжки вантажу не було, навантаження у вагоні рівномірне, вантаж маркований вапном, маркування не порушено.

Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладних та встановленої при контрольному зважуванні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 16 780 грн. 00 коп.

Під час розгляду спору по суті відповідачем (представником) не заявлено клопотання про зменшення розміру штрафної санкції. Перед оголошенням перерви в судовому засіданні, у зв’язку з залишенням суду в нарадчій кімнаті, суд запитував у представників сторін про наявність додаткових пояснень, заяв, клопотань, на що представники обох сторін повідомили про їх відсутність.

Також, після закінчення перерви –по виходу суду з нарадчої кімнати суд теж запитав про наявність додаткових пояснень, заяв, клопотань. Представники обох сторін знов повідомили, що додаткових пояснень, заяв чи клопотань у них немає.

Після оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення представник відповідача повідомила, що в неї є клопотання про зменшення розміру штрафу, яке знаходиться в її сумці.

У зв’язку з тим, що таке клопотання не було заявлено суду при розгляді справи по суті, суд не вирішував питання про зменшення розміру штрафу. Розгляд такого клопотання після оголошення рішення є процесуально неможливим.

З власної ініціативи суд теж не мав права зменшити розмір штрафу.

Так, у п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 N 01-08/71 на запитання про те, чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надана така відповідь.

Виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Зменшення судом розміру штрафу можливе за клопотанням сторони лише при розгляді спору по суті місцевим судом (І-ї інстанції).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 167 грн. 80 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-технічна виробничо-комерційна фірма «Вуглехімпоставка», м. Красний Луч Луганської області, вул. Хмельницького, б. 22, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33685553, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця»в особі Криворізької дирекції залізничних перевезень, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Ленінського комсомолу, б. 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01073828, штраф у сумі 16 780 грн. 00 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 167 грн. 80 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу. На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 15.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.11.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко