Рішення № 12270596, 09.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.10                                                                                 Справа № 18/227пн(11/293пн)

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом колективного підприємства «Будівельне управління № 3», м. Рубіжне Луганської області

до: 1-го відповідача – регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

2-го відповідача –колективного підприємства Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК», м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача –Рубіжанська міська рада, м. Рубіжне Луганської області

про визнання права власності

за участю представників:

від позивача:                     Горшков В.В. за дов. від 26.12.2009;

                              Рогоцький Г.Т. –керівник, паспорт, наказ від 04.05.2004;

від 1-го відповідача:           Гавриш Ю.К. за дов. від 03.11.2010;

від 2-го відповідача:           Волошина Л.О. за дов. від 13.09.2010;

від 3-ї особи:                    Ядрихінський Б.В. за дов. від 13.10.2009.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області від 27.08.2010 дану справу передано на розгляд судді Корнієнко В.В.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання за ним права власності на будівлю дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

          Заявою від 21.01.2010 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на об’єкт нерухомості –дитячий садок № 1 у складі основної двоповерхової будівлі загальною площею 1212,6 м2 та сараю загальною площею 185,3 м2, що розташовані за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

1-й відповідач (РВ ФДМУ) та третя особа проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

2-й відповідач визнав позовні вимоги.

В судовому засіданні 02.11.2010 було оголошено перерву до 09.11.2010 (11.50).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994, який укладено між 1-м відповідачем (РВ ФДМУ) і організацію орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми «Надєжда», остання купила державне майно цілісного майнового комплексу Сєвєродонецької орендної будівельної фірми «Надєжда»загальною вартістю 1.198.978.000,00 карбованців.

          Зазначений цілісний майновий комплекс був переданий 1-м відповідачем організації орендарів Сєвєродонецької орендної будівельної фірми «Надєжда»за актом прийому-передачі проданого державного майна від 05.07.1994.

          Позивач у позовній заяві вказав, що у складі цілісного майнового комплексу організації орендарів були передані об’єкти соціально-побутового призначення, і зокрема, будівля дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

          В результаті приватизації шляхом викупу вищевказаного державного майна було створено колективне підприємство «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК»–2-й відповідач по справі, яке є правонаступником Сєвєродонецької орендної будівельної фірми «Надєжда».

          29.03.2000 в результаті реорганізації колективного підприємства «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК»шляхом виділу був створений позивач (колективне підприємство «Будівельне управління № 3»), якому за розподільчим балансом за актом приймання-передачі у власність було передано майно, в тому числі спірна будівля дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

          Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.01.2010 заявив вимоги про визнання за ним права власності на об’єкт нерухомості – дитячий садок № 1 у складі основної двоповерхової будівлі загальною площею 1212,6 м2 та сараю загальною площею 185,3 м2, що розташовані за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

1-й відповідач (РВ ФДМУ) та третя особа проти позову заперечують посилаючись на його необґрунтованість.

1-й відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що спірна будівля дитячого садка при приватизації державного майна була передана колективному підприємству «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК»на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»лише у користування, а не у власність.

2-й відповідач визнав позовні вимоги.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

          Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994 та підписання акту прийому-передачі цього майна від 05.07.1994) товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

          Вказаною статтею Закону, яка встановлює певну пільгу для товариства покупців, а в даному випадку організації орендарів, більш детально розвинуто принцип приватизації закріплений у ст. 2 зазначеного Закону –приватизація здійснюється на основі принципу надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються (абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону).

          Відповідно до розділу V Плану приватизації державного майна орендного підприємства –Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда»спірне майно передавалося відповідачу саме на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто необхідні для такої передачі умови (створення об’єкту за рахунок коштів фонду соціального розвитку або аналогічних фондів) існували на момент приватизації державного майна.

          1-й відповідач (орган приватизації) письмово підтвердив, що дійсно спірний об’єкт був створений за рахунок коштів фонду соціального розвитку підприємства.

          Вказаний факт також підтверджується довідками будівельно-промислового концерну «Луганськбуд»від 16.11.1993 № 01-149 (на момент приватизації) та від 25.10.2010 № 48 (на час розгляду справи), який (концерн) в час приватизації був вищестоящою організацією для Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда»(правонаступником якої є 2-й відповідач).

          Первинні бухгалтерські документи щодо будівництва спірного дитячого садка за рахунок коштів фонду соціального розвитку не збереглися, так як він був побудований у 1969 році (копія технічного паспорту БТІ на спірний об’єкт станом на 1970 рік залучена до матеріалів справи).

Частиною першою статті 24 Закону встановлено право кожного громадянина на безоплатне придбання державного майна саме у власність.

Частина друга цієї статті передбачає безоплатну передачу об’єктів соціально-побутового призначення товариствам покупців та орендним підприємствам, які створені працівниками підприємств.

          Виходячи із конструкції вказаної статті Закону (частина перша передбачає передачу майна громадянам у власність, а частина друга передбачає певні пільги товариствам покупців та орендним підприємствам) суд вважає, що частиною другою вказаної статті законодавець передбачив безоплатну передачу об’єктів соціально-побутового призначення саме у власність товариствам покупців та орендним підприємствам, які створені працівниками цих підприємств.

          Законодавець передбачив, що ціна майна, яке приватизується, при викупі цього майна зменшується на суму початкової ціни об’єктів соціально-побутового призначення.

          Тобто, об’єкти соціально-побутового призначення, якщо вони підлягають приватизації, входять до складу майна, яке приватизується шляхом викупу, але загальна ціна майна зменшується на суму початкової ціни об’єктів соціально-побутового призначення.

          Законодавець чітко передбачив, що зменшення ціни об’єкту приватизації на суму початкової ціни об’єктів соціально-побутового призначення, є пільгою для орендних підприємств при приватизації державного майна шляхом викупу.

          Якщо вважати, що зазначені об’єкти передаються товариствам покупців та орендним підприємствам не у власність, а лише у користування, то це вже не буде пільгою, і така думка суперечить одному із принципів приватизації, наведеному в ст. 2 вказаного Закону (приватизація здійснюється на основі принципу надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються, а організація орендарів складається саме з членів трудового колективу).

          Доводи 1-го відповідача про те, що безоплатну передачу не можна вважати передачею у власність тому, що порушується принцип «платності»приватизації, не приймаються судом до уваги, так як поряд із вказаним принципом є і принцип надання пільг на придбання державного майна.

Те, що спірне майно передавалося 2-му відповідачу саме у власність також підтверджується тим, що це майно є складовою предмету договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994 та складовою об’єкту приватизації, що витікає з самого договору, акту прийому-передачі від 05.07.1994 та Плану приватизації державного майна орендного підприємства –Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда».

          Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає другій стороні майно саме у власність.

          Так як спірне майно є складовою предмету договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994, то відповідно, це майно було передане покупцю (організації орендарів) саме у власність.

          Аналогічної правової позиції щодо застосування ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994), відносно того, що майно передається саме у власність, а не у користування, притримуються Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2006 по справі № Н30/10), Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 10.02.2009 по справі № 15/78пн) при здійсненні правосуддя.

          Доводи 1-го відповідача про те, що спірне майно не передавалося організації орендарів у власність, а передавалося лише у користування, суперечать вищевказаним положенням Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»та договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994.

          За цих же підстав (невідповідність закону) не приймається до уваги наказ 1-го відповідача від 06.10.2000 № 727 (із змінами та доповненнями), яким затверджено перелік нерухомого майна, яке було передане у власність організації орендарів Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда»(1-й відповідач зазначив, що раз спірний об’єкт не внесено ним до вказаного переліку, то цей об’єкт не був переданий у власність організації орендарів).

          Таким чином, організація орендарів Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда»придбала у власність в результаті приватизації на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 17.03.1994 спірний об’єкт соціально-побутового призначення.

          Так, як 2-й відповідач є правонаступником організації орендарів Сєвєродонецької будівельної фірми «Надєжда»(п. 1.1. статуту 2-го відповідача), він після приватизації набув права власності на спірний об’єкт.

          Судом встановлено, що при проведенні приватизації державного майна обміри будівлі дитячого садка та сараю не здійснювалися (письмові пояснення 1-го відповідача від 19.10.2010, т. 2 а/с 121).

          2-й відповідач письмово пояснив суду, що зміни у будівлі дитячого садка та сараю (прибудови, перепланування тощо) після їх приватизації не здійснювалися. Усі зміни були здійснені до приватизації (письмові пояснення від 19.10.2010, т. 2 а/с 126).

          Таким чином, при визначенні площ спірних приміщень суд застосовує дані останньої інвентаризації БТІ 2009 року, які вказані позивачем у позові.

          29.03.2000 в результаті реорганізації колективного підприємства «Сєвєродонецька будівельна фірма «ДСК»шляхом виділу був створений позивач (колективне підприємство «Будівельне управління № 3»), якому за розподільчим балансом за актом приймання-передачі у власність було передано майно, в тому числі спірна будівля дитячого садка № 1, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

          Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

          Згідно п. п. 4.1., 4.2., 4.3. статуту позивача його майно складають основні фонди, оборотні кошти та інші цінності одержані ним по розподільчому балансу на момент виходу з фірми «ДСК». Це майно належить йому на праві власності.

          Таким чином, позивач набув право власності на спірний об’єкт нерухомості.

          Згідно листа БТІ м. Рубіжне від 26.02.2010 № 2829 право власності на спірний об’єкт нерухомості не за ким не зареєстроване.          

          За таких обставин, позов про визнання права власності на об’єкт нерухомості –дитячий садок № 1 у складі: основної двоповерхової будівлі загальною площею 1212,6 м2 та сараю загальною площею 185,3 м2, що розташовані за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б, підлягає задоволенню.

          Згідно довідки позивача від 17.12.2009 № 174 балансова вартість спірної будівлі складає 29998 грн.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на державне мито в сумі 299,98 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на 1-го відповідача так як спір виник внаслідок його неправильних дій (невизнання права власності).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за колективним підприємством «Будівельне управління № 3», м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, 36-б, ідентифікаційний код 24845334, право власності на об’єкт нерухомості –дитячий садок № 1 у складі: основної двоповерхової будівлі загальною площею 1212,6 м2 та сараю загальною площею 185,3 м2, що розташовані за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, буд. 36-б.

3.          Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, площа Героїв ВВВ, 3-а, ідентифікаційний код 13398493, на користь колективного підприємства «Будівельне управління № 3», м. Рубіжне Луганської області, вул. Леніна, 36-б, ідентифікаційний код 24845334, витрати на державне мито в сумі 299,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

09 листопада 2010 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15 листопада 2010 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко