Рішення № 12270434, 16.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/219-11/21116.11.10 За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до 1) Відкритого акціонерного товариства “Агробудсервіс”

2) Приватного виробничо-комерційного підприємства “Прок”

3) Дочірнього підприємства “Вікна-Прок” Товариства з обмеженою відповідальністю “Прок”

4) Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації в особі Березанської філії

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю “Агробуд-Альянс”

провизнання договорів купівлі-продажу недійсними

Судді Смирнова Ю.М. головуючий

Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

Представники:

від позивачаЛавська Т.М. представник

від відповідача-1Арабаджийський Є.Г. представник

від відповідача-2Старостенко Г.Ю. представник

від відповідача-3не з'явились

від відповідача-4не з'явились

від третьої особиОбманюк С.С. представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про:

- визнання недійсним з моменту укладення Договору від 14.12.2006 купівлі-продажу обєкту нерухомого майна - комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2801;

- визнання недійсним з моменту укладення Договору від 20.03.2007 купівлі-продажу обєкту нерухомого майна - комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Канчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 838;

- здійснення реституції відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: зобовязати відповідача-3 повернути обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім) відповідачу-2, а відповідача-2 - повернути відповідачу-3 грошові кошти, отримані за дане майно; зобовязати відповідача-2 повернути обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім), відповідачу-1, а відповідача-1 повернути відповідачу-2 грошові кошти, одержані за дане майно;

- зобовязати відповідача-4 провести скасування реєстрації права власності за відповідачем-3 (ДП “Вікна-Прок”) на обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім);

- зобовязати відповідача-4 провести державну реєстрацію права власності за Відповідачем 1 (ВАТ “Агробудсервіс”) на обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім) (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у справі № 32/219 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у справі № 32/219 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 у справі № 32/219 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у справі № 32/219 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.04.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 у справі № 32/219 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування судових рішень суд касаційної інстанції визначив відсутність у судових актах будь-яких мотивів, з яких було задоволено частину позовних вимог позивача до відповідача -4.

За резолюцією керівництва Господарського суду міста Києва справу № 32/219 передано на новий розгляд судді Смирновій Ю.М.

Під час нового розгляду справі присвоєно номер № 32/219-11/211.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 24.06.2010 призначено колегіальний розгляд справи №32/219-11/211 у складі колегії суддів: суддя Смирнова Ю.М. головуючий, судді: Ващенко Т.М. та Літвінова М.Є.

В ході нового розгляду справи позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Позовні вимоги мотивовані наступним. 20.11.2006 Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву № 427 було прийнято рішення про приватизацію ВАТ “Агробудсервіс”. До закінчення приватизації між ВАТ “Агробудсервіс” та ПВКП “Прок” у нотаріальній формі був укладений Договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім). Оскільки зазначений договір укладений до закінчення приватизації ВАТ “Агробудсервіс” та без дозволу відповідного державного органу приватизації, то мало місце порушення ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

При новому розгляді справи відповідач-1 повністю визнав позовні вимоги, вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Під час первісного розгляду спору відповідач-2 заперечив проти позовних вимог, оскільки спірні договори відповідають вимогам закону за формою та змістом, а тому відсутні будь-які підстави для визнання їх недійсними. Відповідно до п. 2.7 Статуту ВАТ “Агробудсервіс” товариство має право продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам рухоме та нерухоме майно, землю, устаткування, інвентар, засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим шляхом. Таким чином, відповідач-1 мав право на укладення оспорюваних позивачем договорів. Також, на думку відповідача-2, позивач не має права звертатися до суду з вимогою про визнання зазначених договорів недійсними, так як на час їх укладення він був лише акціонером товариства, а не стороною в договорах.

Крім того, відповідач-2 не погоджується з твердженням позивача щодо того, що останній не надавав дозволу на укладення спірних договорів і на підтвердження своїх доводів надав суду протокол засідання Спостережної Ради ВАТ “Агробудсервіс” № 10 від 19.09.2006 та протокол загальних зборів акціонерів ВАТ “Агробудсервіс” № 3 від 23.02.2007, які, на його думку, підтверджують надання згоди позивачем на укладення оспорюваних ним договорів.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, в яких заявила, що визнає позовні вимоги, вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачі-3,4 відзиву та письмових пояснень на позов не подали, явку своїх представників в судові засідання не забезпечили. У звязку з незявленням представників відповідачів та ненаданням витребуваних доказів, розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачам рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та незявлення в судове засідання відповідачі-3,4 суду не надали. Заявлені позовні вимоги не заперечили.

Суд враховує, що вірна назва відповідача 4 (згідно витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно) - Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації, а не Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна Березанського району Миколаївської області, як помилково зазначив позивач у позовній заяві.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.11.2010 представником відповідача-1 заявлено клопотання про витребування доказів від Березанської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації стосовно майна, яке було предметом спірних договорів, та відкладення розгляду справи до отримання цих доказів. Клопотання відхилено судом через його необґрунтованість та невідповідність вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом залишено без задоволення як необґрунтоване клопотання представника третьої особи про винесення судом окремої ухвали.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву “Про прийняття рішення про приватизацію” від 08.06.2001 № 301 прийнято рішення про приватизацію майна Державного підприємства “Агробудсервіс”.

31.10.2001 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву затверджено План приватизації Державного підприємства “Агробудсервіс”.

11.01.2002 Наказом № 3 Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву було вирішено перетворити державне підприємство “Агробудсервіс” у Відкрите акціонерне товариство “Агробудсервіс” та забезпечити реєстрацію випуску акцій у документарній формі, встановлено, акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства.

22.02.2002 Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстроване Відкрите акціонерне товариство “Агробудсервіс”.

27.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ВАТ “Агробудсервіс” підписаний акт № 907 передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству, за яким позивач передав, а відповідач-1 прийняв у власність нерухоме майно, у тому числі корпус бази відпочинку, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Рибаковка.

03.06.2005 статут Відкритого акціонерного товариства “Агробудсервіс” зареєстрований у новій редакції та затверджений загальними зборами акціонерів відповідача-1 від 16.05.2005.

26.12.2005 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 570-р затверджений перелік господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу в 2006 році, відповідно до Додатку 1 якого державний пакет акцій ВАТ “Агробудсервіс” (код ЄДРПОУ 24933104) підлягає продажу в 2006 році.

20.11.2006 Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 427 вирішено провести конкурс з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу пакету акцій в розмірі 51,0% статутного фонду ВАТ “Агробудсервіс” та створено конкурсну комісію з приватизації.

07.04.2007 державний пакет акцій ВАТ “Агробудсервіс” у розмірі 51% від статутного фонду останнього був відчужений на підставі договору купівлі-продажу акцій ВАТ “Агробудсервіс” № 138, укладеного між позивачем та переможцем конкурсу третьою особою.

Відповідно до п. 2.6 Статуту Відкритого акціонерного товариства “Агробудсервіс” товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність як вклад до статутного фонду.

Згідно з п. 4.3 статуту Відкритого акціонерного товариства “Агробудсервіс” акціонерами товариства є позивач, який є власником акцій 3104880 акцій, що становить 51% статутного фонду товариства, та відповідач-1, що є власником 2983120 акцій, що становить 49% від статутного фонду товариства.

Відповідно до п. 5.2 даного статут кожна акція надає акціонеру її власнику однакову сукупність прав, включаючи право: брати участь в управлінні товариством, одержувати інформацію про діяльність товариства, виходу із товариства шляхом відчуження належних йому акцій, брати участь у розподілі прибутку, на переважне придбання додатково випущених акцій, вимагати обовязкового викупу належних йому акцій, одержати у разі ліквідації товариства часту вартості майна, реалізовувати інші права, встановлені статутом.

Згідно з п. 7.16.13 Статуту ВАТ “Агробудсервіс” в редакції від 03.06.2005 до компетенції Спостережної Ради товариства належить прийняття рішень про укладення правочинів на суму від 15 до 50 відсотків балансової вартості майна товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Згідно з рішенням спостережної ради правлінням товариства здійснюється продаж та купівля, здавання та взяття в оренду нерухомого та рухомого майна, устаткування, транспортних засобів в межах вищевказаної суми.

Спостережна рада обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості 3 членів (п. 7.15 Статуту відповідача-1).

Відповідно до п. 7.17 вказаного статуту засідання спостережної ради вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 від загальної кількості її членів. Рішення на засіданні спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів спостережної ради, які беруть участь у її засіданні.

Спостережна рада звітує перед загальними зборами про свою діяльність, загальний стан товариства та вжиті нею заходи, спрямовані на досягнення мети (п. 7.18 Статуту).

19.09.2006 на засіданні Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства “Агробудсервіс”, яке оформлено протоколом № 10, вирішено провести реалізацію комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”.

На вказаному засіданні були присутні 2 члени спостережної ради відповідача-1 та голова правління. Рішення про проведення реалізації майна було прийнято двома присутніми членами спостережної ради, тобто 2/3 від загальної кількості її членів.

Відкритим акціонерним товариством “Агробудсервіс” був складений фінансовий звіт відповідача-1 згідно з балансом на 31.12.2006 вартість активів відповідача-1 склала 1877500,00 грн., в тому числі залишкова вартість основних засобів 1525300,00 грн.

23.02.2007 відбулися загальні збори акціонерів відповідача-1, оформлені протоколом №3, якими прийнято рішення про затвердження звіту спостережної ради відповідача-1 про роботу за 2005 та 2006 роки; роботу спостережної ради визнано задовільною, рішення спостережної ради за звітний період погоджено. Зазначені рішення були прийняті одноголосно представниками позивача та відповідача-2.

14.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством “Агробудсервіс” та Приватним виробничо-комерційним підприємством “Прок” (далі - відповідач-2) укладений договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 (вісім) за ціною 665400,00 грн. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П. та зареєстрований в реєстрі за № 2801.

20.03.2007 між відповідачем-2 та Дочірнім підприємством “Вікна-Прок” Товариства з обмеженою відповідальністю “Прок” (далі відповідач-3) укладений договір купівлі-продажу обєкту нерухомого майна комплексу бази відпочинку “Електромонтажник”, розташованого за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Канчук З.М. та зареєстрований в реєстрі за № 838 (далі - спірні договори).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши та прийнявши до уваги пояснення представників учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства:

орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації;

стосовно цього підприємства припиняється дія нормГосподарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

З наведеної норми вбачається, що вона стосується державних підприємств відносно яких прийнято рішення про приватизацію їхнього майна.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство". Органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Відповідно до ст. 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Згідно з ст. 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

З наведених норм вбачається, що закон розрізняє за своїм правовим статусом державне підприємство, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності без поділу її на частки, яка перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання, та акціонерне товариство, яке утворюється акціонерами на базі коштів чи майна внесеними цими акціонерами у статутний капітал цього товариства, є власником цих коштів чи майна внесеними у статутний капітал.

Як встановлено судом, 11.01.2002 наказом позивача № 03 було перетворено державне підприємство “Агробудсервіс” у Відкрите акціонерне товариство “Агробудсервіс”. Також встановлено, що відповідач-1 є правонаступником підприємства, що приватизується. 27.05.2002 між позивачем та відповідачем-1 був підписаний акт передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству.

Наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву від 11.01.2002 № 03 процес приватизації державного підприємства “Агробудсервіс” був завершений шляхом перетворення останнього у Відкрите акціонерне товариство “Агробудсервіс”. Пунктом 8 зазначеного наказу приватизаційна комісія ліквідована, держава в особі РУ ФДМ стала власником пакету акцій емітованих господарським товариством. У п. 11 визначено вважати даний наказ установчим договором по створенню ВАТ.

Відповідно до п. 2.6 статуту відповідача-1 товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність як вклад до статутного фонду.

Таким чином, відповідач-1 є акціонерним товариством; майно, яке було предметом спірних договорів, перебувало у власності відповідача-1; останній не є державним підприємством, а є лише правонаступником державного підприємства.

За таких обставин суд вважає, що норма ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” на час укладання спірних договорів не поширювала свою дію на відповідача - 1, тому спірні договори не суперечать ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Законом України “Про управління об'єктами державної власності” встановлено, що об'єктами управління державної власності є корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (ст. 3), безпосереднє управління корпоративними правами здійснюється уповноваженою особою шляхом реалізації прав акціонера (учасника) господарського товариства (ст. 10).

Статтею 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства, в порядку, визначеному установчими документами, брати участь в розподілі прибутку та одержувати його частину, отримувати інформацію про діяльність товариства та вийти за своїм бажанням з складу учасників, а також отримати частину активів при ліквідації господарської організації (ст. 167 Господарського кодексу України).

Механізм управління державним пакетом акцій підприємств визначений Указом Президента України № 459/95 від 19.06.1995 “Про забезпечення управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації”, Постановою Кабінету Міністрів України № 518 від 16.05.2001, якою затверджені: Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними корпоративними правами держави в органах управління господарських товариств; Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління корпоративними правами держави; Порядок звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними корпоративними правами держави в органах управління господарських товариств; Порядок управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна. Зазначені нормативні акти чітко встановлюють повноваження представника органу, уповноваженого управляти відповідними корпоративними правами держави в органах управління господарських товариств.

Відповідно до п. 2 Порядку управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, управління акціями (частками) товариств, які перебувають у державній власності, здійснює Фонд державного майна шляхом призначення представників для участі у загальних зборах акціонерів (учасників) товариств.

Отже, чинним законодавством не передбачено права представника органу, уповноваженого управляти корпоративними правами, надавати спеціальний (окремий) дозвіл на відчуження майна господарського товариства, відповідно, органи управління товариства не зобов'язані для вчинення правочину його отримувати.

Згідно з розділом 6 Закону України “Про Державну програму приватизації” закріплення в державній власності пакета акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція може здійснюватися виключно щодо товариств, створених на базі об'єктів групи “Г”. Закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі 25 або 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція здійснюється для забезпечення відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та статуту товариства впливу на прийняття загальними зборами акціонерів рішень з питань, визначених статтями 41 та 42 Закону України "Про господарські товариства", а також щодо ВАТ, в яких за державою закріплено 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція, з питань про передачу в заставу, оренду, продаж та відчуження іншими способами майна товариства, балансова вартість якого перевищує 10 відсотків підсумку балансу товариства. Закріплення пакета акцій у державній власності відбувається з ініціативи органів виконавчої влади, уповноважених управляти державним майном. Фонд організовує захист закріплення пакета акцій у державній власності, який передбачає розгляд пропозицій органу, уповноваженого управляти державним майном, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За результатами захисту Фонд подає Кабінету Міністрів України висновок про закріплення пакета акцій у державній власності та його розміру або недоцільності такого закріплення. Кабінет Міністрів України окремо щодо кожного ВАТ приймає рішення про закріплення пакета акцій у державній власності на термін до трьох років.

Вказана норма передбачає, що контрольний пакет акцій в розмірі 50 відсотків статутного фонду плюс одна акція певних товариств групи “Г” може закріплюватись рішенням Кабінету Міністрів України у державній власності на термін до трьох років для забезпечення впливу на прийняття загальними зборами акціонерів рішень з питань про передачу в заставу, оренду, продаж та відчуження іншими способами майна товариства, балансова вартість якого перевищує 10 відсотків підсумку балансу товариства.

Як вбачається з плану приватизації Державного підприємства “Агробудсервіс” обєкт приватизації відноситься до обєктів групи “В”.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду доказів, що пакет акцій відповідача-1 у розмірі 51% закріплювався рішенням Кабінету Міністрів України у державній власності. Навпаки, положення статуту відповідача-1 та продаж вказаного пакету акцій позивачем третій особі свідчать про відсутність закріплення даного пакету акцій у державній власності.

За таких обставин суд вважає, що ст. 28 розділу 6 Закону України “Про Державну програму приватизації” на час укладання спірних договорів не поширювала свою дію на відповідача-1, тому спірні договори не суперечать вказаній нормі р. 6 Закону України “Про Державну програму приватизації”.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки рішення про продаж спірного обєкту нерухомого майна було прийнято на засіданні спостережної ради відповідача-1, результати діяльності якої за вказаний період були схвалені загальними зборами акціонерів відповідача-1; на момент укладення спірних договорів процес приватизації відповідача-1 був завершений, суд вважає, що спірні договори укладені відповідно до вимог статутних документів відповідача-1 та у відповідності до вимог чинного законодавства, і підстави стверджувати, що відповідачем-1 порушені положення ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”, розділу 6 Закону України “Про Державну програму приватизації” відсутні.

Інших обґрунтувань своїх вимог позивачем не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18.12.2006, від 20.03.2007 та застосування двосторонньої реституції з підстав, зазначених позивачем, задоволенню не підлягають.

Позивачем також заявлені вимоги про зобовязання відповідача-4 провести скасування реєстрації права власності за відповідачем-3 на обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 та зобовязання відповідача-4 провести державну реєстрацію права власності за відповідачем-1 на вказаний обєкт нерухомого майна.

Однак позивачем не наведено підстав та правового обґрунтування вказаних вимог.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обовязковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Згідно з п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2003 для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.

Як свідчать матеріали справи, позивач з заявами про припинення (скасування) реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем-3, а також про зобовязання провести державну реєстрацію права власності за відповідачем-1 на вказаний обєкт нерухомого майна до відповідача-4 не звертався.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем-4 не були порушені права та інтереси позивача, оскільки з відповідними заявами позивач до відповідача не звертався, а тому вимоги позивача про зобовязання відповідача-4 скасувати реєстрацію права власності реєстрацію права власності на обєкт нерухомого майна - комплекс бази відпочинку “Електромонтажник”, розташований за адресою: Миколаївська обл., Березанський район, с. Рибаковка, квартал четвертий, будинок 8 та зобовязання відповідача-4 провести державну реєстрацію права власності за відповідачем-1 на вказаний обєкт нерухомого майна є передчасними, і в цій частині позов задоволенню також не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Судді Ю.М. Смирнова головуючий

Т.М. Ващенко

М.Є. Літвінова