Рішення № 12270121, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/30310.11.10 За позовом Голосіївської районної у місті Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Базиссервіс»

про стягнення 34580, 54 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Слободюк О.І.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача 34580, 54 грн. грошових коштів, з яких 27819, 69 грн. –заборгованість за користування приміщенням, 5563, 94 грн. –ПДВ, 1196, 91 грн. – пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за типовим договором оренди нежитлового приміщення № 40-06 від 14.12.2005 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.10.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 18.10.2010 р. судом оголошувалася перерва у даній справі до 10.11.2010 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідач на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 01.10.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.11.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

14.12.2005 року між Голосіївською районною в місті Києві радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Базиссервіс»був укладений типовий договір оренди нежитлового приміщення № 40-06 (надалі - договір), за умовами якого позивач на підставі рішення Голосіївської районної в місті Києві ради від 24.11.2005 р. № 40/06 п. 1.3 та ордеру № 309-05 від 14.12.2005 р. зобов’язався передати, а відповідач прийняти в користування на умовах оренди нежитлове приміщення, яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва, загальною площею 128, 6 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дубініна, 4 для розміщення складу.

П. 2.1 договору передбачено, що позивач зобов’язується у 10-ти денний термін з моменту підписання обома сторонами договору надати відповідачу нежитлові приміщення.

Згідно з п. 2.13. договору при достроковому припиненні дії договору або після закінчення його терміну дії, при не переукладенні договору на новий термін, відповідач зобов’язаний у 10-денний строк здати приміщення по акту експлуатуючій організації з усіма зробленими поліпшеннями, які не можна відокремити без шкоди для приміщення.

Відповідно до п. 2.15 відповідач зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату, комунальні послуги та інші видатки, зазначені у договорі та передбачені нормативними актами чинного законодавства.

Підставою для припинення нарахування орендних платежів по договору є акт передачі орендованого приміщення позивачеві. Орендна плата сплачується відповідачем по день фактичної передачі приміщення по акту (п. 2.20 договору).

Порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 3 договору, відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється позивачем згідно рішення сесії Голосіївської районної у м. Києві ради від 25.12.2003 р. № 21/08 в розмірі 1260, 08 грн. (без ПДВ).

Розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладання договору оренди чи перегляду орендної плати.

Орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності до 15 числа поточного місяця та перераховується на розрахунковий рахунок 260023012663 в АБ «Старокиївський банк»м. Києва, МФО 321477, ЗКПО 32525507 Комунальне підприємство Голосіївського району у м. Києві «Розрахунковий центр «Голосіїво».

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених нормативними актами України та рішеннями Голосіївської районної в м. Києві ради.

Згідно з п. 3.6 договору по закінченні терміну дії договору орендна плата та інші платежі (комунальні послуги, експлуатаційні витрати, відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням земельної ділянки) сплачуються відповідачем по день фактичного звільнення приміщення включно.

Відповідно до п. 3.7 договору за несвоєчасне внесення орендних платежів відповідач повинен сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати).

Позивач має право відмовитися від договору і вимагати повернення об’єкту оренди, якщо відповідач не вносить плату, або вносить плату не в повному обсязі, за користування об’єктом оренди протягом трьох місяців підряд. У разі відмови позивача від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання відповідачем повідомлення про відмову від договору (п. 3.8 договору).

П. 5.1 договору передбачено, що обчислення строку договору починається з моменту передачі об’єкту оренди відповідачеві за актом. Термін дії договору встановлюється з 14.12.2005 р. до 14.11.2006 р.

Згідно п. 5.2 договору після закінчення терміну, зазначеного в п. 5.1 договір оренди припиняє свою дію. Відповідач має право у встановленому порядку звернутись до позивача з проханням укласти договір на наступний період. В разі відмови позивача продовжити термін оренди, відповідач повинен звільнити приміщення згідно умов п. 2.13 договору.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 14.12.2005 р. (копія –у матеріалах справи).

Додатковою угодою до договору оренди нежитлового приміщення № 40-06 від 14.12.2005 р., що була підписана 01.10.2006 р., було змінено розмір орендної плати, а саме: «орендна плата з 01.10.2006 р. по приміщенню в будинку № 4 по вул. Дубініна площею 128, 6 кв.м. становить 2189, 20 грн. в місяць».

Листом від 20.10.2006 р. позивач повідомив відповідача про те, що не має наміру на продовження договору та попросив звільнити приміщення і передати його по акту.

Ч. 1, 2 ст. 291 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об’єкта оренди; ліквідації суб’єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об’єкту оренди.

Як встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, законодавство передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря. Отже, для здійснення автоматичної пролонгації дії договору необхідна згода обох сторін. Бажання орендаря продовжувати відносини оренди у даному випадку висловлюється шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Щодо орендодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка висловлюється відсутністю заперечень і вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що позивач шляхом направлення відповідачеві листа висловив своє небажання продовжувати договірні відносини, суд приходить до висновку, що договір оренди нежитлового приміщення № 40-06 від 14.12.2005 р. не був автоматично пролонгований і припинився у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 14.11.2006 р.

Судом встановлено, що відповідач, незважаючи на припинення договірних відносин, продовжував користуватися приміщенням. Зокрема, в матеріалах справи відсутній відповідний акт прийому-передачі приміщення позивачеві.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за типовим договором оренди нежитлового приміщення № 40-06 від 14.12.2005 р. позивач просить стягнути з відповідача 33383, 63 грн. плати за користування приміщенням за період з 15 січня 2009 р. до 15 квітня 2010 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлює, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів, що заперечують наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надав.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що відповідач після закінчення договірних відносин між сторонами продовжував користуватися приміщенням, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 33383, 63 грн. за користування приміщенням визнаються судом правомірними.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1196, 91 грн. пені за період з 15 жовтня 2010 р. до 15 березня 2010 р.

Так, відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Разом з тим суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, беручи до уваги те, що типовий договір оренди нежитлового приміщення № 40-06 від 14.12.2005 р. припинив свою дію 14.11.2006 р., а отже - за вказаний позивачем період між сторонами відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений у письмовій формі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1196, 91 грн. за період з 15 жовтня 2010 р. до 15 березня 2010 р. є необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з всім вищезазначеним суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме –у розмірі 33383, 63 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Базиссервіс»(02088, м. Київ, вул. Горького, 47, оф. 1 А, ідентифікаційний код - 33262062) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Голосіївської районної в м. Києві ради (03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 42, ідентифікаційний код - 26077543) 33 383 (тридцять три тисячі триста вісімдесят три) грн. 63 коп. плати за користування приміщенням, 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 90 коп. державного мита, 227 (двісті двадцять сім) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 16.11.2010 р.