Рішення № 12270090, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/31002.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 20 913, 85 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Лісовал О.В. представник за довіреністю від 15.12.2010 року;

від відповідача не зявились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основної заборгованості у розмірі 18934, 40 грн., пені у розмірі 1919, 12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладених 07.04.2009 року між позивачем та відповідачем договорів № 222 та № 222/1 позивачем надано на користь відповідача пластикові картки, на підставі яких останнім було отримано дизпаливо, а відповідачем, в порушення умов зазначених договорів, зобовязання щодо оплати отриманого дизпалива виконані частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18934, 40 грн.

До того ж, посилаючись на положення зазначених договорів, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1919, 12 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.10.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 11.10.2010 року зявився, однак витребувані ухвалою суду від 24.09.2010 року докази не надав.

Представник відповідача у судове засідання 11.10.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 24.09.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.10.2010 року.

Представники сторін у судове засідання 19.10.2010 року не зявились, вимоги ухвали суду 11.10.2010 року не виконали, однак, позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 02.11.2010 року подав докази по справі, та заяву про уточнення позовних вимог, у якій навів розрахунок пені, та просив суд стягнути з відповідача 1979, 45 грн. пені та 18934, 40 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята до розгляду подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 02.11.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 19.10.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_1 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ, № 322068, від 28.10.2010 року, та вказано в позові.

Згідно ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 ЦК України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачеві була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на адресу його місцезнаходження, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(надалі - позивач), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач) було укладено договори № 222 та № 222/1, (надалі - договори) на підставі п. 1.1 яких позивач зобовязується надавати послуги по заправленню автотранспорту відповідача та надавати додаткові послуги на підставі наданих відповідачем пластикових карт.

Згідно п. 3.1. договорів ціна послуг по заправленню автотранспорту, яка діє між сторонами для розрахунків за договорами, визначається на підставі діючої ціни на автозаправній станції, з умовами, передбаченими у протоколах, які є невідємними частинами договорів.

В укладених 07.04.2009 року протоколі № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам до договору № 222 від 07.04.2009 року, та протоколі № 1 узгодження умов розрахунків при обслуговуванні по пластиковим карткам до договору № 222/1 від 07.04.2009 року (надалі протоколи) встановлений строк оплати заправлення автотранспорту нафтопродуктами пять календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Персоналізація однієї пластикової карти, згідно п. 1 протоколу до договору №222/1 від 07.04.2009 року становить 2 євро по курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі пластикових карт «ARIS»№ АВК-011078 від 14.04.2009 року, позивач передав відповідачеві пластикові карти «ARIS»у кількості 2 штуки, на загальну суму 42, 98 грн.

З актів прийому-передання наданих послуг та звірки взаємних розрахунків № ЗкП-000065/222 від 31.05.2009 року, № ЗкП-000066/222 від 30.06.2009 року, № ЗкП-000067/222 від 31.07.2009 року, № ЗкП-000068/222 від 31.08.2009 року, № ЗкП-000069/222 від 30.09.2009 року, № ЗкП-000070/222 від 31.10.2009 року, № ЗкП-000071/222 від 30.11.2009 року, № ЗкП-000072/222 від 31.12.2009 року, які підписані повноважними представниками позивача (виконавець) та відповідача (замовник), скріплені печатками сторін, вбачається, що загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг по відпуску дизпалива складає 148958, 58 грн., за одержані пластикові карти «ARIS»(згідно акту № ЗкП-000066/222 від 31.05.2009 року) - 42, 98 грн.

Так, відповідно до зазначених актів, позивачем надано відповідачеві послуги за договорами на загальну суму 149001, 56 грн. (148958, 58 грн. + 42, 98 грн.)

Відповідно до наданих позивачем виписок по рахункам, відповідач частково сплатив позивачеві за дизпаливо, а саме у розмірі 130067, 16 грн.

Таким чином, на день подачі позову заборгованість відповідача за надані згідно договорів послуги становить 18934, 40 грн. (149001, 56 грн. - 130067, 16 грн.)

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Судом встановлено, що за своєю природою договори № 222 та № 222/1 від 07.04.2009 року є договорами про надання послуг.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначалося, оплата наданих позивачем послуг згідно протоколів здійснюється у термін - пять календарних днів з моменту виставлення рахунку. З матеріалів справи вбачається, що зазначена вище заборгованість виникла із рахунку-фактури № СФ-60927 на суму 8753, 00 грн., № СФ-61157 на суму 9451, 00 грн. та № СФ-61382 на суму 1730, 40 грн., які виставлені 10.12.2009 року, 17.12.2009 року та 24.12.2009 року відповідно.

Таким чином, заборгованість по зазначеним рахункам виникла з 16.12.2009 року, з 23.12.2009 року та з 30.12.2009 року відповідно.

Відповідач у зазначений строк обовязку по розрахунку з позивачем у повному обсязі не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання щодо оплати за надані за договорами послуги відповідач до суду не надав.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно, позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основної суми заборгованості суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 18934, 40 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу, про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті наданих послуг у розмірі 1979, 45 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.2 договорів при порушені строку або умов оплати, передбачених договором або протоколом погодження умов розрахунків, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач нараховує пеню за заборгованість, яка виникла в результаті прострочення оплати відповідачем по рахунку-фактурі № СФ-60927 від 10.12.2009 року, по рахунку-фактурі № СФ-61157 від 17.12.2009 року та по рахунку-фактурі № СФ-61382 від 24.12.2009 року.

Враховуючи те, що згідно протоколів оплата наданих позивачем послуг здійснюється у термін - пять календарних днів з моменту виставлення рахунку, заборгованість по зазначених рахунках-фактурах виникає з 16.12.2009 року, з 23.12.2009 року та з 30.12.2009 року відповідно.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення оплати послуг за періоди з 16.12.2009 року по 15.06.2010 року, з 23.12.2009 року по 22.06.2010 року та з 30.12.2009 року по 29.06.2010 року.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане. Відповідно, встановлюючи кінцеві дати нарахування пені, позивач дотримавшись приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, не вийшов за встановлені законодавством межи терміну нарахування пені.

Враховуючи розміри облікової ставки Національного банку України у зазначені періоди, суд дійшов до висновку про те, що

- пеня за несвоєчасну оплату послуг у період з 16.12.2009 року по 15.06.2010 року становить:

8753, 00 грн. х 20, 5 % х 96 днів (16.12.2010 року по 21.03.2010 року) / 365 днів = 471, 94 грн.

7753, 00 грн. х 20, 5% х 78 днів (з 22.03.2010 року по 07.06.2010 року) / 365 днів = 339, 65 грн.

7753, 00 грн. х 19 % х 8 днів (з 08.06.2010 року по 15.06.2010 року) / 365 днів = 32, 29 грн.

- пеня за несвоєчасну оплату послуг у період з 23.12.2009 року по 22.06.2010 року становить:

9 451, 00 грн. х 20, 5 % х 167 днів (23.12.2010 року по 07.06.2010 року) / 365 днів = 886, 45 грн.

9 451, 00 грн. х 19 % х 15 днів (з 08.06.2010 року по 22.06.2010 року) / 365 днів = 73, 80 грн.

- пеня за несвоєчасну оплату послуг у період з 30.12.2009 року по 29.06.2010 року становить:

1 730, 40 грн. х 20, 5 % х 160 днів (з 30.12.2009 року по 07.06.2010 року) / 365 днів = 155, 50 грн.

1 730, 40 грн. х 19 % х 22 дні (з 08.06.2010 року по 29.06.2010 року) / 365 днів = 19, 82 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені за несвоєчасну оплату послуг позивача становить 1979, 45 грн.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату послуг суд вважає такими, що підлягає задоволенню в обсязі, заявленому позивачем до стягнення, а саме у розмірі 1979, 45 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 46 ЦПК України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у звязку з чим розмір позовних вимог було збільшено.

Вбачаючи зазначене, недоплачена сума державного мита у розмірі 0, 06 грн. стягується з позивача в дохід державного бюджету.

Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг»(код ЄДРПОУ 31745725, адреса: м. Київ, проспект: Науки, 41, оф. 442; 03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 48-А) суму заборгованості 18934 (вісімнадцять тисяч девятсот тридцять чотири) грн. 40 коп., пеню у сумі 1979 (одна тисяча девятсот сімдесят девять) грн. 45 коп., 209 (двісті девять) грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арис-Юг» (код ЄДРПОУ 31745725, адреса: м. Київ, проспект: Науки, 41, оф. 442; 03187, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 48-А) в доход державного бюджету України недоплачене державне мито у розмірі 0, 06 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

дата підписання 15.11.2010 року