Рішення № 12270005, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/52802.11.10 За позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Інвест»

Приватного підприємства «ФБМ-Україна»

про стягнення заборгованості в сумі 194583,33 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники: від Позивача від ВідповідачаКожухар В.А. – предст.,

Кобрін С.М. –предст. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Істейт Інвест»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «ФБМ-Україна»(далі –Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість зі сплати суборендної плати за користування нежитловим приміщенням у сумі 194583,33 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач відмовився сплачувати суборендну плату за останній місяць користування нежитловим приміщенням за договором суборенди №09/04-1 КВ від 29.04.2009, що є порушенням п. 6.2.2 зазначеного договору, яким передбачено, що у випадку розірвання договору з ініціативи суборендаря, сума суборендної плати, сплачена суборендарем за останній календарний місяць використання об’єкту суборенди за договором, залишається у орендаря та поверненню не підлягає.

          Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що ним була сплачена суборендна плата за весь період користування нежитловим приміщенням, а Позивач невірно тлумачить п. 6.2.1 договору суборенди № 09/04-1 КВ від 29.04.2009, оскільки в ньому йде мова не про останній місяць дії договору, а про останній місяць використання об’єкту оренди. Також Відповідача наголошує на тому, що сума, сплачена ним за останній місяць користування майном, не може вважатися неустойкою (штрафом), оскільки сплата такої неустойки не передбачена договором.

          22.10.2010 в судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

          20.03.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю «Митний термінал Київщини»та Позивачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень, відповідно до якого останній одержав в оренду нежитлові приміщення загальною площею 8 055,4 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1.

          Пунктом 5.1.11 договору оренди передбачено, що орендар має право виключно за письмовим погодженням з орендодавцем передавати приміщення в суборенду.

          В судовому засіданні, що відбулося 02.11.2010, Позивач та Відповідач підтвердили, що перед укладенням договору суборенди Позивач одержав та надав Відповідачу письмове підтвердження згоди ТОВ «Митний термінал Київщини»на передачу частини орендованого приміщення в суборенду.

          29.04.2009 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір суборенди № 09/04-1 КВ (далі –договір суборенди), відповідно до п. 1.1 якого орендар (Позивач) передає, а суборендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування на умовах суборенди об’єкти нерухомого майна: нежилі приміщення офісу площею 300 кв. м, розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1, а також нежилі приміщення складу площею 3300 кв. м, розташовані за тією ж адресою.

          Згідно з п. 2.1 договору суборенди орендар до 15.05.2009 зобов’язаний передати суборендарю об’єкт суборенди за актом приймання-передачі. Орендар вступає в строкове платне користування об’єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі, який є невід’ємною частиною договору.

          21.05.2009 сторони підписали акт приймання-передачі приміщень за договором суборенди.

          Відповідно до п. 3.1 договору суборенди за користування об’єктом суборенди суборендар сплачує орендарю суборендну плату в розмірі, узгодженому сторонами, в розрахунку суборендної плати за користування об’єктом суборенди за договором, який додається до договору та є його невід’ємною частиною (додаток № 2).

          В додатку № 2 до договору суборенди зазначено, що суборендна плата за перший місяць користування об’єктом суборенди за договором визначена сторонами в розмірі 196500,00 грн., у тому числі ПДВ.

          01.12.2009 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору суборенди, згідно з п. 1 якої виклали п. 3.1 договору суборенди в такій редакції: «за користування об’єктом суборенди суборендар сплачує орендарю суборенду плату в розмірі, узгодженому сторонами в розрахунку розміру суборендної плати за користування об’єктом суборенди, який додається до договору та є його невід’ємною частиною (додаток № 2) в редакції від 01.12.2009.

          Згідно з п. 3 додаткової угоди дана угода вступає в силу з 01.12.2009 та діє до 30.11.2010.

          В додатку № 2 до договору суборенди в редакції від 01.12.2009 визначено, що суборендна плата за перший місяць користування об’єктом суборенди визначена сторонами в розмірі 194583,33 грн., в тому числі ПДВ.

          Відповідно до п. 3.4 договору суборенди суборендар вносить суборендну плату щомісячно –не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі рахунку, наданого орендарем.

          Пунктом 3.4.2 договору суборенди передбачено, що протягом двох календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі об’єкта суборенди суборендар сплачує орендарю суми суборендної плати за перший та останній календарний місяць користування (суборенди) об’єктом суборенди за договором.

          Відповідачем була надана до суду довідка за вих. № 2513/30 від 21.10.2010, видана Центральним відділенням АТ «Сведбанк»щодо руху коштів з поточного рахунку Відповідача на поточний рахунок Позивача за період з 01.05.2009 до 01.06.2010.

          З указаної довідки слідує, що 16.06.2009, 09.07.2009, 19.08.2009, та 11.09.2009 Відповідач перерахував на рахунок Позивача грошові кошти загальною сумою 196500,00 грн. з призначенням платежу –передплата за оренду складу та офісу за лютий 2012 року.

          Відповідно до п. 6.1 договору суборенди даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та діє до 01.02.2012.

          Відтак, останнім місяцем користування приміщеннями за договором суборенди є січень 2012 року.

Натомість, як встановлено вище, Відповідачем були перераховані Позивачу грошові кошти в сумі 196500,00 грн. з призначенням платежу –передплата за оренду складу та офісу за лютий 2012 року.

          Враховуючи те, що Позивач та Відповідач в поданих до суду позові та відзиві на позов підтверджують, що грошові кошти в сумі 196500,00 грн. були сплачені Відповідачем на користь Позивача саме як передплата за останній місяць користування об’єктом суборенди на підставі п. 3.4.2 договору, суд робить висновок, що при формуванні платіжних доручень Відповідачем була допущена помилка, а сплачені на підставі цих платіжних доручень 196500,00 грн. є передплатою за останній місяць суборенди за договором.

          Відповідно до п. 6.2.1 договору суборенди сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір (за своєю ініціативою і при відсутності порушень умов договору іншою стороною) до закінчення строку його дії, зобов’язана повідомити (в письмовій формі) про це іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів до необхідної першій стороні дати повернення об’єкту суборенди. При цьому договір вважається таким, що припинив дію (розірваним), після закінчення 30 календарних днів з дня одержання однією стороною відповідного повідомлення від іншої сторони.

          Згідно з п. 6.2.2 договору суборенди у випадку розірвання договору з ініціативи суборендаря в порядку, передбаченому п. 6.2.1 договору, сума суборендної плати, внесена суборендарем за останній календарний місяць користування (суборенди) об’єктом суборенди за договором (п. 3.4.1), залишається в орендаря та поверненню суборендарю не підлягає.

          Листом за вих. № 115 від 16.03.2010 Відповідач повідомив Позивача про розірвання договору суборенди на підставі п. 6.2.1 договору з 01.05.2010 та просив зарахувати сплачену згідно з п. 3.4.2 суму суборендної плати за останній місяць суборенди в рахунок суборендної плати за квітень 2010 року.

          01.04.2010 Позивач надіслав Відповідачу відповідь на вказаний вище лист, в якій повідомив про необхідність до 01.05.2010 повністю звільнити об’єкт суборенди та зазначив, що згідно з п. 6.2.2 договору суборенди сума суборендної плати сплачена за останній місяць суборенди поверненню не підлягає.

          01.04.2010 Позивач надіслав Відповідачу листом з описом вкладень рахунок-фактуру № СФ-0000169 від 02.04.2010 на сплату суборендної плати за квітень 2010 року в сумі 194583,33 грн., що був вручений Відповідачу 13.04.2010.

30.04.2009 сторони підписали акт приймання-передачі об’єкта суборенди, на підставі якого Відповідач повернув Позивачу нежитлові приміщення, одержані в користування за договором суборенди.

          З викладених обставин слідує, що причиною спору в даній справі є неоднакове розуміння сторонами природи та призначення платежу, що був сплачений Відповідачем як передплата за останній місяць суборенди.

          За результатом дослідження встановлених обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

          Правовідносини в сфері (найму) оренди майна, що виникають між суб’єктами господарювання, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

          Відповідно до ч. 3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

          Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

          Об’єктом оренди згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України може бути, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

          Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є, зокрема, строк на який укладається договір оренди.

          Згідно з ч. 4 ст. 284 ЦК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

          Як встановлено судом, в договорі суборенди сторони визначили, що даний договір діє до 01.02.2012.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи викладене, за умови дії договору суборенди протягом встановленого в ньому строку, об’єкт суборенди має бути переданий Відповідачем Позивачу на підставі акту до 01.12.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 6.2.1 договору суборенди сторони передбачили право сторін розірвати договір до закінчення строку його дії та визначили порядок такого розірвання.

Судом встановлено, що Відповідач використав передбачене пунктом 6.2.1 договору суборенди право на його дострокове розірвання та дотримався встановленого в зазначеному пункті порядку.

Водночас, пунктом 6.2.2 договору суборенди передбачено, що у випадку розірвання договору з ініціативи суборендаря в порядку, передбаченому п. 6.2.1 договору, сума суборендної плати, внесена суборендарем за останній календарний місяць користування (суборенди) об’єктом суборенди за договором (п. 3.4.1), залишається в орендаря та поверненню суборендарю не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в п. 6.2.2 договору йде мова саме про суму суборендної плати, внесеної за останній місяць користування за договором, яким, як було встановлено, є січень 2012 року, а не останній місяць фактичного користування об’єктом суборенди, як на цьому наполягає Відповідач.

Так само в договорі суборенди відсутні положення про те, що в разі дострокового розірвання договору суборенди, сплачена відповідно до п. 3.4.1 договору орендна плата підлягає зарахуванню як оплата за останній місяць фактичного користування об’єктом суборенди, у зв’язку з чим доводи Відповідача про необхідність зарахування зазначеного платежу в якості орендної плати за квітень 2010 року не ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору суборенди.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було ними виконане за зобов’язаннями до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Таким чином, неповернення Позивачем Відповідачу грошових коштів в сумі 196500,00 грн., внесених останнім в якості передплати за останній місяць договору суборенди, ґрунтується на умовах цього договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

          Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

          Судом встановлено, що Відповідачем не була сплачена орендна плата на підстав виставленого Позивачем рахунку за користування об’єктом суборенди в квітні 2010 року в сумі 194583,33 грн., тоді як пунктом 3.4 договору суборенди передбачений обов’язок суборендаря

вносити суборендну плату щомісячно –не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі рахунку, наданого орендарем.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оскільки Відповідач порушив встановлене договором зобов’язання щодо сплати суборендної плати за квітень місяць 2010 року в сумі 194583,33 грн., позовні вимоги щодо стягнення з нього зазначеної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «ФБМ-Україна»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1; код ЄДРПОУ 32854507; п/р 26008000611701 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт-Інвест»(65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 1, кв. 2; код ЄДРПОУ 35504720; п/р 26008311493301 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209) 194583,33 грн. (сто дев’яносто чотири тисячі п’ятсот вісімдесят три гривні 33 коп.).

Стягнути з приватного підприємства «ФБМ-Україна»(03115, м. Київ, вул. Святошинська, 1; код ЄДРПОУ 32854507; п/р 26008000611701 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт-Інвест»(65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 1, кв. 2; код ЄДРПОУ 35504720; п/р 26008311493301 в АБ «Південний», м. Одеса, МФО 328209) 1945,84 (одну тисячу дев’ятсот сорок п’ять гривень 84 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 15.11.2010