Рішення № 12269987, 27.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/50027.10.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «Вікторія»

до Приватного підприємства «АРТЕМІС»

про стягнення 9108,92 грн.

Суддя М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача Демченко Є.В. – предст. за довір. №16/08 від 16.08.2010р.

від відповідача не з’явились.

В судовому засіданні 27.10.2010р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Вікторія»до Приватного підприємства «АРТЕМІС» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 9108,92грн., зобов’язання відповідача передати об’єкт оренди позивачу по акту прийому-передачі, та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання в частині своєчасної та повної оплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Разом з позовними вимогами позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу в порядку ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заявлене клопотання суд вирішив відмовити в задоволенні останнього, як безпідставного та необґрунтованого з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно треба застосувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів неможливо.

В своєму клопотанні позивач просить суд застосувати такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти одночасно, що в свою чергу суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначається в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.84р. №02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивачем не було наведено суду належних обґрунтувань своїх припущень відносно того, що грошові кошти або майно, що належить відповідачу може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2010р. порушено провадження у справі №35/500, розгляд справи призначено на 13.10.2010р.

13.10.2010р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 29589,92 грн., з яких: 18816,00 грн. сума основного боргу, 10599,68 грн. - пені, 174,24 грн. - 3% річних, а також стягнути судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2010р. надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/500 від 23.09.2010р.

Відповідач в судове засідання 13.10.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/500 від 23.09.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.10.2010р.

В судовому засіданні 27.10.2010р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 13.10.2010р. Підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 27.10.2010р. не з’явився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/500 від 23.09.2010р. не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв та клопотань до суду не подавав.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання 13.10.2010р., 27.10.2010р., ані відповідач, ані його представники не з’явились, витребуваних судом документів не надав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2010 року між Приватним акціонерним Товариством «Вікторія»(далі-позивач) та Приватним Підприємством «Артеміс»(далі-відповідач) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 97 (далі-Договір), відповідно до якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв в тимчасове платне користування на умовах оренди об’єкт, яким є –нежитлові приміщення, загальною площею 46,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця М.Василенка, будинок № 2 (п.п. 1.1., 2.1).

Згідно п. 2.2. Договору оренди приміщення надається в оренду для здійснення Орендарем підприємницької діяльності відповідно до його установчих документів.

01.01.2010р. між сторонами було укладено Акт приймання-передачі приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв вказані приміщення: складські приміщення-35,0 кв.м.; офісні приміщення-11,0 кв.м. загальною площею 46,0 кв.м.; розташовані за адресою м. Київ, вул.. Василенко, 2.

Відповідно до п. 5.1. Договору оренди орендна плата була встановлена в розмірі: складські приміщення-55,26 грн. (з ПДВ), за 1 кв.м площі приміщення, офісні приміщення-109,25грн. (з ПДВ) за 1 кв.м. площі. Загальна сума за місяць складає 3136,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п 5.2 Орендар сплачує орендну плату щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця оренди. Форма розрахунків-безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця, або готівкова, шляхом внесення готівкових грошових коштів в касу Орендодавця.

Термін оренди було визначено сторонами на строк 12 місяців (п. 12.1. Договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що в порушення умов Договору оренди відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 18816,00 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми (п. 10.1. Договору), сума якої становить 10599,68 грн. та 3% річних відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України, в розмірі 174,24 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача по орендній платі з урахуванням штрафних санкцій становить 29589,92 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідачем погашена не була.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе за Договором зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням, у зв’язку з чим виникла заборгованість по орендним платежам в розмірі 18816,00 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені Договірні зобов’язання в частині сплати орендних платежів.

Відповідно до п. 10.1 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Керуючись вищевказаним положенням договору, позивачем було нараховано пеню в розмірі 10599,68грн.

Суд вважає, таке нарахування неправомірним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Постановою правління НБУ №468 від 10.08.2009р. встановлено з 12 серпня 2009 року облікову ставку в розмірі 10,25%.

Постановою правління НБУ №259 від 07.06.2010р. встановлено з 8 червня 2010 року облікову ставку в розмірі 9,5%.

Постановою правління НБУ №320 від 07.07.2010р. встановлено з 8 липня 2010 року облікову ставку в розмірі 8,5%.

Постановою правління НБУ №377 від 09.08.2010р. встановлено з 10 серпня 2010 року облікову ставку в розмірі 7,75%.

Враховуючи вищенаведене судом було здійснено перерахування суми пені, розмір якої згідно розрахунку суду становить 1085,02 грн.

Крім того, у відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків, наявних у матеріалах справи, 3 % річних становлять 174,24грн. Розрахунки відповідають вимогам закону.

Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача передати об’єкт оренди шляхом підписання акту прийому – передачі, слід вказати наступне.

Позивачем не було надано суду нормативного обґрунтування заявленої вимоги, а також не було надано належних доказів на підтвердження заявленої вимоги.

Таким чином, даній частині вимога позивача задоволенню не підлягає, як безпідставна та необґрунтована, документально не підтверджена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості по орендній платі за договором в розмірі 18816,00 грн., пені в сумі 1085,02 грн., 3% річних в розмірі 174,24 грн., як обґрунтовані та документально підтверджені.

          Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного Підприємства «Артеміс»(03115, м. Київ, пр.-т. Перемоги, буд.136, кв. 34, код ЄДРПОУ 33061767, п/р 26007052600528 в ФКВ «Приватбанк», МФО 320649) на користь Приватного акціонерного Товариства «Вікторія»(03113, м. Київ, вул. М. Василенка, 2, код ЄДРПОУ 01564785, п/р 26001010042269 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 18816,00 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.) –заборгованості по орендній платі за Договором оренди № 97 від 01.01.2010р.; 1085,02 грн. (одна тисяча вісімдесят п’ять гривень 02 коп.) –пені, 174,24грн. (сто сімдесят чотири гривні) –3% річних, 200,75грн. (двісті гривень 75коп.) –державного мита, 160,48 грн. (сто шістдесят гривень 48 коп.) –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 15.11.2010 року