Рішення № 12269765, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/27311.11.10 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1 ДоВідкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта»

Про стягнення 18 000 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Автономної Республіки Крим були передані позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта»18 000 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання останнім зобовязань згідно договору оренди приміщень від 01.05.2008.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.08.2010 порушено провадження у справі № 5002-33/4279-210 та призначено до розгляду на 13.09.2010.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2010 було здійснено заміну відповідача Кримської республіканської дирекції Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» на належного відповідача - Відкрите акціонерне товариство НАСК «Оранта», розгляд справи № 5002-33/4279-210 був відкладений на 28.09.2010.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2010 матеріали справи № 5002-33/4279-210 направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи Господарського суду Донецької області № 5002-33/4279-210 були отримані Господарським судом міста Києва 05.10.2010 та за резолюцією Голови суду від 06.10.2010 передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-33/4279-210 прийнято до провадження Господарського суду міста Києва, справі присвоєно номер 3/273 та призначено її до розгляду на 19.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/273 від 19.10.2010, в звязку з незявленням представника позивача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 07.10.2010, розгляд справи було відкладено на 26.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/273 від 26.10.2010, в звязку з незявленням представника позивача в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвал суду від 07.10.2010 та від 19.10.2010, розгляд справи було відкладено на 09.11.2010.

01.11.2010 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач, в звязку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, просить розглянути справу за відсутності позивача за наявними матеріалами. При цьому позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 18000 грн. основного боргу по орендній платі, 1591,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 510,15 грн.

В судовому засіданні 09.11.2010 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 11.11.2010 для надання можливості відповідачу ознайомитись з клопотанням позивача та підготувати відзив на позовну заяву.

Позивач в судове засідання 11.11.2010 не зявився.

Відповідач в судове засідання 11.11.2010 не зявився. Відповідач у поданому 10.11.2010 до відділу діловодства суду письмовому відзиві не заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог, позов визнає повністю та просить розглядати справу за відсутності представника НАСК «Оранта».

В судовому засідання 11.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.05.2008 між Фізичною особою підприємцем Копйовим Олександром Олександровичем (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством НАСК «Оранта» в особі Кримської республіканської дирекції (яка не є юридичною особою) (орендар) було укладено договір оренди приміщень (далі договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору орендодавець передав орендарю в платне строкове користування, а орендар прийняв в оренду приміщення, для здійснення своєї статутної діяльності, що розташоване за адресою м. Сімферополь, пр. Перемоги, 211А, загальною площею 20 кв. м., що належить позивачу на праві приватної власності.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з квітня 2009 року по березень 2010 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 18 000 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобовязань нараховані інфляційні збитки в розмірі 1591,02 грн. та 3% річних 510,15 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 7.1. договору термін оренди сторонами визначено з 01.05.2008 до 29.04.2009.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобовязаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.3.1. договору визначено, що орендодавець зобовязаний передати орендарю в оренду обєкт оренди згідно розділу 1 даного договору по акту прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи 01.05.2008 позивач передав відповідачу в орендне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м. Сімферополь, пр.. Перемоги, 211А, загальною площею 20 кв. м.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1.договору орендна плата становить 1500 грн. в місяць та включає в себе всі комунальні витрати.

Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1.2. договору орендар зобовязався своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцю орендну плату.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо внесення орендної плати в повному обсязі у період з квітня 2009 року по березень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 18 000 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 18 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, а отже відповідач є таким, що прострочив.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь інфляційні збитки в розмірі 1591.,02 грн. та 3% річних 510,15 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1591,02 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 510,15 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В порядку ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України не доплачене позивачем державне мито в сумі 21 (двадцять одну) грн. 01 коп. при зверненні із заявою про збільшення розміру позовних вимог підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства НАСК «Оранта» (м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 591 (одну тисячу пятсот девяносто одну) грн. 02 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 510 (пятсот десять) грн. 15 коп. 3% річних, 201 (двісті одну) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 21 (двадцять одну) грн. 01 коп. недоплаченого державного мита.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 15.11.2010