Постанова № 12269379, 09.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.11.2010 р. № 2-а- 8098/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Архіпової С.В.,

при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.

за участю: представника позивача Балаклицький В.В.

представника відповідача- Голік С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕТРА-2008"

до Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова

пропро визнання не чинними податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕТРА-2008» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), та просив, з урахуванням заяви про зміну предмету адміністративного позову від 14.07.2010р., визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2009р. № 0000281800/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34752,00 грн., з яких за основним платежем 23168,01 грн., за штрафними санкціями 11584,01 грн. Також просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010р. № 0000281800/1, та податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.05.2010р. № 0000281800/2 , прийняті відповідачем за результатами адміністративного оскарження первісного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Позивач зазначає, що не згоден з оскаржуваними в даній справі податковими повідомленнями рішеннями , вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав та просив задовольнити, виходячи із доводів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в грудні 2009 року фахівцями відповідача проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2008р. по 05.10.2009р. За результатами перевірки складено акт від 17.12.2009р. № 7320/18/35698585.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (продавець) 01.07.2008р. укладено договір б/н , відповідно до умов якого продавець зобовязався продати товар сільськогосподарську продукцію, а покупець зобовязувався прийняти зазначену продукцію та здійснити оплату за неї.

На підставі наданих ФОП ОСОБА_2 податкових накладних від 01.11.2008р. №011101 на суму 50915,3 грн. (у тому числі ПДВ 8485,88 грн.) та від 10.12.2008р. №041208 на суму 88093,48 грн. (в тому числі ПДВ -14682,25 грн.)в грудні 2008 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 23168,78 грн.

Також при проведенні перевірки позивача відповідачем було встановлено, що Дергачівською міжрайонною ДПІ Харківської області в свою чергу проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 26.10.2009р. № 959/17-209/166/2766416697.

Зокрема, Дергачівською міжрайонною ДПІ Харківської області проведеною перевіркою було виявлено, що основним постачальником ФОП ОСОБА_2 у перевіряємому періоді було ТОВ «Радамант груп» та зроблено висновок про те, що правочини, вчинені ФОП ОСОБА_2 з ТОВ «Радамант груп» та з покупцями товару, придбаного у ТОВ «Радамант груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними.

При прийнятті оскаржуваного в даній справ рішення відповідач виходив з того, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_2 податковим органом не було виявлено документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в звязку з відсутністю актів приймання передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування товару. Трудові ресурси у ФОП ОСОБА_2, які б брали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаженні її покупцю, відсутні. Також у ФОП ОСОБА_2 відсутні умови для зберігання продукції.

Відповідно до наявних на час проведення перевірки документів, податковий орган не встановив вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Таким чином, операції не були підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав належних доказів щодо угоди між ним та ФОП ОСОБА_2 на поставку товарів був укладений з метою одержати реальний економічний ефект в результаті підприємницької діяльності, а не лише про людське око та з метою отримання податкової вигоди.

Між тим, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення придбаних товарів, що підтверджують реальність виконання угод та докази використання останніх у власній господарській діяльності позивача.

За таких обставин судом підтверджено, що позивач, в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зайво віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року суму 23168,13 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за грудень 2008 року на 23168,13 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2009р. №0000281800/0 позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 34752,20 грн. (у тому числі за основним платежем - 23168,1 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11584,1 грн.) з посиланням на п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. пп 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, нищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 5 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пунктом 19 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 Бюджетного кодексу України). Згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, не сплачений податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

За таких обставин правомірним вбачається висновок відповідача про те, що укладений позивачем правочин, на підставі якого ним в подальшому було сформовано податковий кредит, суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, скільки був спрямований на заволодіння майном держави як складової дохідної частини державного бюджету.

Крім того, правомірним вбачається і нарахування відповідачем штрафу в звязку з виявленими порушеннями, оскільки п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі первісне податкове повідомлення рішення, а також рішення відповідача, прийняті за результатами адміністративного оскарження, відповідно до вимог зазначеної норми КАС України, судом вбачається, що їх прийнято обґрунтовано, законно, з урахуванням всіх дійсних обставин справи, штрафні санкції застосовано також правомірно та з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином підстав для скасування зазначених податкових повідомлень рішень судом не виявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити. <Текст ><Сума задоволення >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15 листопада 2010 року.

Головуючий Суддя Архіпова С.В.