Постанова № 12269274, 29.10.2010, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2010 р. Справа № 2а-5021/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання-Вольської А.Г.,

представників позивача - Недбайло С.В., Супрун О.П.,

представника відповідача - Гніденко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» (далі по тексту позивач, ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів») звернулось до суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Конотопська МДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. за №0000432311/0, яким визначено зобовязання «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 95985,00грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем неправильно були застосовані норми чинного законодавства, зокрема ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон). Вважає, що послуги по сертифікації відносяться до інших видів компенсації вартості робіт (послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від нерезидента, а тому, ця операція не може відноситись до «інших доходів» та обкладатись податком на репатріацію. Платіж як компенсація за виготовлення копії конструкторської документації та абонентського обслуговування в розмірі одноразового платежу в сумі 278000,00руб. РФ, стверджує, що не може прирівнюватись до роялті, оскільки дана господарська операція облікована згідно договору як послуга, окремо від суми періодичних платежів (за використання продукції по «ноу-хау» (роялті) і також не може бути оподаткована податком з доходів нерезидента.

Відповідач, Конотопська МДПІ, з позовними вимогами не погодився та подав заперечення (а.с.191), в яких зазначив, що набуття права користуватись технічною документацією нерезидента («ноу-хау») на умовах нерозголошення та без права продажу або відчуження за плату відповідають поняттю «роялті», визначеному у п.1.30 ст.1 Закону для цілей оподаткування, а тому вважав, що сума одноразового платежу 278000,00руб. РФ, прирівнюється до роялті і повинна бути обкладена податком на репатріацію. Крім того, посилаючись на розяснення Державної податкової адміністрації України від 22.12.2006р. за №14476/6/15-0516, відповідач стверджує, що роботи по сертифікації продукції українського виробника для цілей оподаткування відповідають поняттю «інші доходи» від здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України і повинні бути оподатковані в порядку і ставках, які визначені ст. 13 Закону.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги з підстав, викладених у позові, підтримали у повному обсязі. Крім того доповнили, що на момент перевірки в них малась довідка, видана Державною установою «Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте», однак, з огляду на втрату оригіналу, була надана перевіряючому лише її копія, яка ним не була прийнята до уваги. Разом з тим, представники позивача стверджують, що у будь-якому випадку, їх дії узгоджені з нормами чинного законодавства, і вказані вище операції не повинні були бути оподатковані податком з доходів нерезидента. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у запереченні, підтримав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення було прийнято Конотопською МДПІ з урахуванням норм чинного законодавства. Додатково зазначив, що позивачем самостійно в ліцензійному договорі було зазначено два види платежів, одним з яких було визначено «на использование продукции по «ноу-хау» (роялті), а інший «на использование «ноу-хау» с сохранением условий конфиденциальности». Таким чином, враховуючи, що інший платіж визначений «на умовах конфіденційності» і позивач не міг розголосити дану інформацію, за розголошення якої було передбачено штрафну санкцію, Конотопська МДПІ вважає, що такий платіж враховуючи абз.2 ст. 1.30 Закону прирівнюється до роялті. А з огляду на те, що послуги по сертифікації продукції позивачем були виконані нерезидентом лише після попередньої оплати, дані послуги не можна віднести до «компенсації витрат понесених нерезидентом», які як вважає Конотопська МДПІ, в такому разі (в разі компенсації) повинні були оплаченими лише після надання таких послуг. Тому представник відповідача стверджує, що дії податкового органу по визначенню позивачу до сплати основного платежу з податку на репатріацію та суми штрафних (фінансових) санкцій правомірними, а податкове повідомлення-рішення є таким, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши позицію сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів», зареєстровано як юридичну особу, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 31.07.2006р., з 04.08.2006р. взято на податковий облік в Конотопській МДПІ, що вбачається з акта перевірки (а.с.19).

На підставі направлень, виданих Конотопською МДПІ від 22.03.2010р. за №230-048 (а.с.15), від 20.04.2010р. за №230-065 (а.с.17) службовими особами відповідача у період з 22.03.2010р. по 30.04.2010р. (термін перевірки продовжувався на підставі наказу від 19.04.2010р. за №235 (а.с.16) була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2009р.

В ході перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 12.05.2010р. за №196/23-3/34284857 (а.с.18-81), було виявлено в тому числі порушення вимог п.13.1, п.13.2 ст.13 Закону, чим занижено податок з доходів із джерелом походження з України за ІІ квартал 2008р. в сумі 31995,00грн.

На підставі акта перевірки 21.05.2010р. Конотопською МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення за №0000432311/0, яким визначено ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» в загальному розмірі 95985,00грн., в тому числі основного платежу 31995,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій 63990,00грн. (а.с.82).

Однак, з такими висновками відповідача суд не може погодитись та зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні на підставі рішень по заявці на проведення сертифікації від 28.02.2008р. (а.с.121-122, 128-129) 27.03.2008р. та 07.04.2008р. між ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» та державною установою «Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте» м. Москва, РФ, було укладено договори по проведенню робіт по сертифікації продукції: колісних пар без буксових вузлів для вантажних вагонів типу РУ 1Ш-957-Г та осей чистових вагонних РУ 1Ш, та протоколи до них, які являються невідємною частиною договорів, а саме:

№0803.08СП по виконанню робіт по сертифікації колісних пар без буксових вузлів типу РУ 1Ш-957-Г для вантажних вагонів, виготовлених по ГОСТУ 4835-2006, ТУ 24.05.816-82 і кресленню 100.10.000-11СБ на відповідність вимогам ГОСТУ 4835-2006 «Колісні пари вагонів магістральних залізниць колії 1520мм.Технічні вимоги», за схемою сертифікації №3а (а.с.116-119,120) та №0938.08 ИЗ - по виконанню робіт по організації та проведенню сертифікаційних досліджень колісних пар без буксових вузлів для вантажних вагонів типу РУ 1Ш-957-Г, виготовлених по ГОСТУ 4835-2006, ТУ 24.05.816-82 і кресленню 100.10.000-11СБ на відповідність вимогам ГОСТУ 4835-2006 п.п.3.2, 4.1, 4.3.-4.6, 4.8-4.10 на трьох зразках (а.с.102-106,107,108);

№0804.08СП по виконанню робіт по сертифікації осей чистових вагонних РУ 1Ш (код ОКП 318381), виготовлених по ГОСТУ 30237-96, ГОСТУ 22780-93 і кресленню 100.10.049-0 на відповідність вимогам НБ ЖТ ТМ 02-98 «Металопродукція залізничного рухомого складу. Норми безпеки», за схемою сертифікації №3а (а.с.123-126,127) та №0936.08 ИЗ - по виконанню робіт по організації та проведенню сертифікаційних досліджень осей чистових вагонних РУ 1Ш (код ОКП 318381), виготовлених по ГОСТУ 30237-96, ГОСТУ 22780-93 і кресленню 100.10.049-0 на відповідність вимогам НБ ЖТ ТМ 02-98 розділ 3.2, п.п.3.2.1-3.2.6: по п.п.3.2.1, 3.2.2 досліджуються чотири осі, по п.п.3.2.3, 3.2.4, 3.2.6 досліджується одна ось, по п.3.2.5 досліджуються дві осі при навантаженні не менше 195 МПа. (а.с.109-113,114,115). За результатами виконаних робіт були складені акти приймання-передачі виконаних робіт від 21.07.2008р. (а.с.130,131) та від 16.09.2008р. (а.с.132, 133). Оплата за виконані роботи позивачем була проведена згідно вимог договорів п.2.2 та 3.1 авансом 100% вартості робіт на загальну суму 813974,00 руб РФ. На виконання договорів нерезидентом були виготовлені сертифікати відповідності (а.с.149-153).

Конотопська МДПІ, посилаючись на лист розяснення ДПА від 22.12.2006р. за №14476/6/15-0516, а також на те, що роботи були оплачені авансом, а не як компенсація, зазначає, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку та за ставками, визначеними ст.13 Закону.

При цьому, суд зазначає, що згідно п.13.1 Закону будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема:

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг";

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно п.13.2 Закону резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Статтею 12 Угоди між Урядом України та Урядом РФ про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (ратифіковано Законом N 369/95-ВР від 06.10.95р). передбачено, що доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентів загальної суми доходів. Тобто Угодою визначено ставку оподаткування під час сплати таких платежів як «роялті» - 10%. Ставка оподаткування «інших доходів» Угодою не визначено.

Разом з тим, для вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування постановою Кабінету Міністрів України затверджено «Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» від 06.05.2001 р. № 470 (далі Постанова № 470), якою передбачено процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України підставою чого є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни з якою укладено міжнародний договір.

В акті перевірки та своїх поясненнях представник відповідача зазначав, що нотаріально завіреної такої довідки, зокрема виданої державною установою «Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте» м. Москва, РФ позивач не надавав. Разом з тим в судовому засіданні встановлено, що така довідка в момент проведення операцій була наявна, про що свідчить дублікат такої довідки, в якому зазначено дата її видачі 11.01.2008р. та необхідні реквізити, передбачені вказаним вище Порядком (а.с.206), підстав недовіряти такому доказу у суду не має. Згідно п.4 Постанова № 470 довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. Крім того, на переконання суду податковий орган, мав право у разі необхідності, згідно п.4 Постанова № 470 затребувати таку довідку у нерезидента.

В той же час, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначає, що оскільки оплата за виконані роботи по сертифікації була проведена авансом, дані доходи нерезидента не можна вважати компенсацією вартості виконаних робіт. Проте, таке твердження не може бути обґрунтованим, оскільки пп. «й» п.13.1 Закону не ставить в залежність дату оплати отриманих робіт від дати виконання таких робіт і навпаки. Законом ставиться лише в залежність період формування валових витрат підприємства від дати понесених витрат платником податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону).

Крім того, суд, враховуючи, що Конотопська МДПІ робить висновок про те, що роботи по сертифікації відносяться до «інших доходів», вважає необхідним більш детально зупинитись на самих визначеннях «доходів з джерелом їх походження з України» та «господарської діяльності».

Згідно п.1.21 Закону, на що також посилається і відповідач, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо). В свою чергу, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 Закону).

Представник відповідача, зазначив, що державною установою «Регистр сертификации на федеральном железнодорожном транспорте» постійно здійснювалась господарська діяльність на території України у вигляді надання робіт позивачу по сертифікації. Однак, суд не може погодитись з таким твердженням відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та встановлених в судовому засіданні обставин, в тому числі пояснень представника відповідача даний нерезидент не має постійних представництв чи інших відокремлених підрозділів на території України, відносини даний нерезидент на території України мав лише з підприємством позивача, договори по сертифікації були укладені фактично для сертифікації продукції, до складу якої входить декілька частин колісних пар без буксових вузлів для вантажних вагонів типу РУ 1Ш-957-Г та осей чистових вагонних РУ 1Ш, з метою реалізації на територію РФ виробленої в Україні продукції, а тому, на переконання суду, дана діяльність нерезидента на території України не може відповідати поняттю господарської діяльності в розмінні Закону, що в свою чергу виключає віднесення таких доходів нерезидента до доходів з джерелом їх походження з України, а тому і необхідності оподатковувати його за ставкою визначеною п.13.1 Закону.

З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, на переконання суду податковий орган дійшов помилкового висновку про необхідність оподатковувати операцію по наданню робіт по сертифікації продукції податком на репатріацію, у звязку з чим донарахування основного платежу в розмірі 26295,00грн. (813974,00руб. РФ, що відповідає 175305грн. 58грн.*15%) є неправомірним.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 30.04.2008р. між позивачем та ВАТ «Науково-виробнича корпорація «Уралвагонзавод» був укладений ліцензійний договір №235сб/50, згідно якого ліцензіар (нерезидент) надає позивачу послуги протягом дії договору та за винагороду, що сплачується ліцензіатом (позивач). За договором позивачу надається право на використання «ноу-хау» зі збереженням умов конфіденційності та на використання продукції по «ноу-хау». При цьому відповідно до п.5.2 договору, ліцензіат (позивач) здійснює такі розрахунки:

- вартість послуг по договору згідно додатку №3 - в розмірі 278000,00 руб. РФ без ПДВ;

- поточні платежі (роялті) в розмірі 2% згідно додатку №2 - щоквартально від продажної ціни за право виготовлення ліцензіатом продукції по «ноу-хау». Дані обставини підтверджуються копією ліцензійного договору (а.с.134-139), копіями додатків до договору та додатковими угодами (а.с.140-146).

Позивач в 2008р. з використанням «ноу-хау» виробив продукції на 2656020,00грн., сплативши при цьому роялті нерезиденту та податок з доходів іноземних юридичних осіб, включаючи суму штрафу за несвоєчасну сплату податку, що підтверджується копіями рахунків та платіжних доручень, випискою банку, копіями податкових накладних на підтвердження реалізації виробленої продукції (а.с.4,154-182).

Конотопська МДПІ зазначає, що набуття права користування технічною документацією нерезидента «ноу-хау» на умовах не розголошення та без права продажу або відчуження за плату відповідають поняттю «роялті» визначеному у п.1.30 Закону для цілей оподаткування

Так в п.1.30 Закону, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Конотопська МДПІ стверджує, що оскільки один з платежів в сумі 278000,00руб. РФ (п.5.2.1 договору) проводився за отримання права користування обєктом власності на умовах конфіденційності, така операція не може відноситись до тих виключень, коли такі платежі не відносяться до роялті. Разом з тим, на переконання суду, податковий орган не звертає уваги на ще одне з виключень даного п.1.30 Закону, а саме: не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи.

Визначення поняття володіння Законом та іншим податковим законодавством не передбачено. В той же час, згідно ст.398 Цивільного кодексу України, право володіння право, що виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Із загальних основ права - право володіння можна визначити як юридично безпечну можливість власника мати майно у своєму віданні, у сфері свого фактичного господарського впливу. Як вбачається з ліцензійного договору (а.с.135-139) та акта приймання-передачі №1 (а.с.147), позивач отримав копію конструкторської документації та абонентське обслуговування. Таким чином фактично дану технічну документацію позивач отримав у володіння, та яку по закінченню договору, як пояснював представник позивача, підприємство повинно було знищити. Тобто, на переконання суду, такий одноразовий платіж в розмірі 278000,00руб. РФ за отримання у володіння копії конструкторської документації не можна відносити до роялті та оподатковувати за ставкою 10% (враховуючи Угоду) згідно норм Закону, тим паче, що ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів», окремо визначає у договорі періодичні платежі (роялті), за які щоквартально при їх сплаті нерезиденту позивач сплачував податок з доходів іноземних осіб (а.с.4,180,181,182). Крім того, такий платіж не можна віднести до роялті і з тих підстав, що він не може являтись пасивним доходом, яким є роялті, оскільки даний платіж був сплачений за виготовлення копії конструкторської документації та отримання абонентського обслуговування (проведення навчання), а тому і до доходів з джерелом їх походження з України (п.1.21 Закону). Закон України «Про авторське право і суміжні права», також відрізняє поняття роялті від інших платежів, зокрема, винагороди у формі одноразового паушального платежу, до якого фактично можна за аналогією віднести і даний платіж в сумі 278000,00руб. РФ.

З огляду на встановлені обставини та досліджені докази, на переконання суду податковий орган, дійшов помилкового висновку про необхідність оподатковувати платіж в розмірі 278000,00руб. РФ за отримання у володіння копії конструкторської документації та абонентського обслуговування податком на репатріацію, у звязку з чим донарахування основного платежу в розмірі 5700,00руб. РФ (278000,00руб. РФ, що відповідає 56995грн. 56коп.грн. *10%)є також неправомірним.

Що стосується нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) в розмірі 63990,00грн. (а.с.82), суд, зазначає, що згідно ст. 17 Закону №2181 штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Враховуючи, що судом не було встановлено порушень з боку позивача вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 63990,00грн.(подвійний розмір від суми зобов'язання з такого податку, донарахованого податковим органом) суд також вважає безпідставним.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000432311/0 від 21.05.2010р. суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Конотопський завод по ремонту дизель-потягів» сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн.40коп.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432311/0 від 21.05.2010року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський завод по ремонту дизель-потягів" сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн.40коп. <Текст >

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 02.11.2010року.