Постанова № 122687873, 31.10.2024, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/1432/24

Номер провадження 3/220/748/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП № 1 Волноаваського РВП Донецької області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2024 р. о 09 год. 53 хв., в с. Іскра, по вул. Гагаріна, буд. 427, Донецька область Волноваський район, водій ОСОБА_1 , керував авто ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 та в процесі руху не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та стан транспортного засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з парканом та електроопором ЛЕП 38. Від ДТП постраждалі відсутні, автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 , якому було повідомлено про день та час розгляду справи, шляхом надсилання судової повістки за адресою проживання, а також шляхом надсилання смс повідомлення на номер телефону ОСОБА_1 , зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, яке ним було отримано, не з`явився без поважних причин, про причини свого неприбуття не повідомив.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вина ОСОБА_1 , у зазначеному вище адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджена матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 128996 від 14.09.2024 р. в якому викладені обставини скоєного правопорушення;

- схемою місця ДТП від 14.09.2024 року, на якій зафіксовано розташування автомобіля відносно автошляху та вказані ушкодження автомобілю ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 після зіткнення з електроопором ЛЕП, а саме: деформація даху кабіни, переднього бамперу, розбите лобове скло;

- копією постанови ЕНА № 304293 від 14.09.2024 р., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких останній зазначив, що він на автомобілі ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1 , 14.09.2024 року, приблизно о 07:40 г. перевозив особисті речі з с. Сухі Яли Донецька область Покровський район до м. Новомосковськ Дніпропетровської області. Рухаючись в с. Іскра, перед спорудою з бетонних блоків - блок посту, він виявив, що гальма автомобілю відсутні, а тому звернув вправо на узбіччя де скоїв зіткнення з електроопорою та парканом домоволодіння АДРЕСА_2 . Від зіткнення тілесних ушкоджень він н отримав.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, тобто не простежив за технічним станом транспортного засобу, тобто під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, в результаті чого не мав можливості постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи характерскоєного ОСОБА_1 правопорушення,ступінь йоговини,особу порушника,відсутність даних,які бз негативногобоку йогохарактеризували,відсутність обставин,що пом`якшуютьабо обтяжуютьвідповідальність заадміністративне правопорушення,суд піддає ОСОБА_1 адміністративному стягненнюу межахсанкції ст.124КУпАП увигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчиненню ним нових адміністративних правопорушень.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 124 КпАП України, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн., на розрахунковий рахунок UA198999980313090149000005001, код класифікації доходів бюджету-21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37967785, отримувач коштів Донецьке УК/Дон.Обл./21081300, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)-02895834.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.М. Якішина