Рішення № 122683238, 30.10.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року справа № 580/8776/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 231850002268 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.07.2024 року про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 № 1129 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи в колгоспі з 1986 по 1988 роки та з 1992 по 2000 роки до страхового стажу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що за даними трудової книжки та трудової книжки колгоспника, а також відповідних архівних довідок підтверджується наявний трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком, однак відповідач-2 протиправно не зарахував його до страхового стажу.

Ухвалою від 30.09.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.10.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-1 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі. Публічно-правовий спір між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та позивачем відсутній.

Крім того зазначила, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи з 1986 по 1988, з 1992 по 2000 згідно довідки №288/09.05 від 01.07.2024, та трудової книжки НОМЕР_1 від 24.04.1989, оскільки відомості щодо Адміністрації Восходненського сільського поселення Красногвардійського району республіки Крим у ЄДРПОУ відсутні, що свідчить про те, що вказана юридична особа створена в супереч законів України, а отже, на думку представниці відповідача-1, надана позивачем довідка від 01.07.2024 № 288/09.05 юридичної сили не має.

23.10.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представниця відповідача-2 просила в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши що встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно поданих документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, документи про стаж) страховий стаж позивача становить 25 років 05 місяців 28 днів, що не дає права на призначення пенсії.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

10.07.2024 позивачка звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою, в якій просила призначити пенсію за віком.

Рішенням № 231850002268 від 17.07.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, зазначивши, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 1986 по 1988 роки та з 1992 по 2000 роки згідно довідки № 288/09.05 від 01.07.2024 та трудової книжки НОМЕР_1 від 24.04.1989 за ті ж періоди на території республіки Крим, оскільки згідно Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Листом від 22.07.2024 № 2300-0205-8/53810 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило про прийняте рішення за наслідками розгляду заяви позивачки.

Рішення відповідача-2 про відмову в призначені пенсії за віком позивачка вважає протиправним, а тому звернулась в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до розділу XV Закон № 1058 набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Таким чином, до 01.01.2004 страховий стаж особи, згідно положень Закону України Про пенсійне забезпечення та Порядку № 637, підтверджується відомостями трудової книжки, архівних довідок, тощо, а з 01.01.2004 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, який був чинним на час членства у колгоспі позивачки (далі Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ членство в колгоспі, де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV відомості про роботу відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V трудова участь у громадському господарстві встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Суд встановив, що за даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 позивачка:

- 24.04.1986 прийнята в члени ордену Леніна колгоспу Росія Красногвардійського району Кримської області УPCP (призначена виноградарем 1 відділення);

- з 15.12.1988 по 20.10.1991 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, 20.10.1991 дозволено вихід із членів ордену Леніна колгоспу Росія Красногвардійського району Кримської області УРСР на підставі заяви за власним бажанням;

- 15.04.1992 прийнята в члени ордену Леніна колгоспу Росія Красногвардійського району Кримської АРСР (направлена на роботу посудомийником в ресторан агрофірми ордену Леніна колгоспу Росія Красногвардійського району);

- 25.06.1994 переведена черговою готелю;

- 01.01.1998 переведена покоївкою;

- 29.06.2000 КСП Агрофірма колгосп Росія реорганізовано в СООО Росія;

- 14.10.2000 звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказана трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 містить відомості, необхідність внесення яких передбачено постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, зокрема і щодо виконання річного мінімуму трудової участі позивачки у періоди її роботи з 24.04.1986 по 15.12.1988, з 15.04.1992 по 14.10.2000. Вказані відомості скріплені підписами посадових осіб роботодавця, засвідчені печаткою у зв`язку із чим вищезазначені періоди роботи позивачки не викликають у суду сумнівів у їх достовірності.

За вказаних обставин суд не вбачає підстав для відмови в зарахуванні вищезазначених періодів роботи позивачки до страхового стажу роботи, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами.

У зв`язку з тим, що трудова книжка колгоспника позивачки є належним чином оформленою, містить всі необхідні записи, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача-2 у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу роботи позивачки.

Крім того, спірне рішення містить лише посилання на Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, однак не містить жодного правового обґрунтування з посиланням на відповідні норми щодо підстав неврахування періодів роботи позивачки з 24.04.1986 по 15.12.1988, з 15.04.1992 по 14.10.2000 до її страхового стажу.

Суд врахував, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем-2 в основу спірного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд зазначає, що вказане рішення є необґрунтованим, оскільки не містить жодного правового обґрунтування з посиланням на відповідні норми щодо підстав неврахування періодів роботи позивачки з 24.04.1986 по 15.12.1988, з 15.04.1992 по 14.10.2000 до її страхового стажу.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування, у зв`язку із чим рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.07.2024 № 231850002268 належить визнати протиправним та скасувати.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивачки суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (як орган, який прийняв протиправне рішення) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 № 1129 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 24.04.1986 по 15.12.1988, з 15.04.1992 по 14.10.2000 до страхового стажу.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17.07.2024 № 231850002268 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2024 № 1129 про призначення пенсії за віком, зарахувавши періоди роботи з 24.04.1986 по 15.12.1988, з 15.04.1992 по 14.10.2000 до страхового стажу.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538);

3) відповідач-2 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 30.10.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК