Рішення № 12268110, 15.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/19015.10.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі судового засідання Шаповалов А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», м.Київ

до Відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 51 329,55 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача Кубенко Ю.М. (за довіреністю № б/н від 27.11.2009р.)

від Відповідача не зявився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Київ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 51 329,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Свідоцтво про сплату єдиного податку Відповідача, Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, лист Позивача про підписання акту звіряння взаємних розрахунків № 138 від 07.05.2010р. з доказами направлення його Відповідачу, Акт звіряння взаємних розрахунків стоном на 18.09.2009р. підписаний з боку обох сторін, Претензію № 36 від 20.11.2009р. з доказами направлення її Відповідачу, Графік погашення заборгованості підписаний Відповідачем, претензія № 36 від 20.11.2009р., видаткову накладну № РН-0000748 від 31.12.2008р. на суму 9096,32 грн., видаткову накладну № РН-0000747 від 31.12.2008р. на суму 20627,41 грн., видаткову накладну № РН-0000691 від 28.11.2008р. на суму 26548,20 грн. Договір поставки № 208 та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2 12, 54-57, 49, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.20, 193, 198, 265 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 03.09.2010р. від Позивача надійшло клопотання про зменшення суми позовних вимог відповідно до якого, просив стягнути з Відповідача 21329,55 грн. та надав для залучення до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 02.09.2010р. підписаний з боку Позивача.

В судовому засіданні 29.09.2010р. від Позивача для залучення до матеріалів справи надійшли для залучення до матеріалів справи наступні документи: лист Відповідачу щодо зменшення позовних вимог до 12976,75 грн., статутні документи Позивача, Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 15.10.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи банківські виписки щодо здійснення Відповідачем розрахунків та лист з доказами направлення його Відповідачу, про зменшення суми основного боргу до 6976, 75 грн. та заявив усне клопотання про стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 6976,75 грн., пені у розмірі 4055,12 грн. та штрафу у розмірі 4297,68 грн.

Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судові засідання зявлявся, підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Крім того, доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітки про вручення кореспонденції на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація»(Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений Договір поставки №208 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Постачальник зобовязується поставити, а Покупець прийняти та оплачувати запасні частини та аксесуари до автомобілів, що надалі іменуються «товар»на умовах, визначених Договором.

Поставка товару за Договором здійснюється за письмовою заявкою Покупця на умовах відстрочки платежу до кінця поточного місяця з дати отримання товару зі складу Постачальника.

Згідно п.5.2. Договору оплата за товар здійснюється до кінця поточного місяця з дня видачі товару зі складу Постачальника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника суми його повної вартості.

Згідно п.7.2. Договору при затриманні оплати, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день затримки до кінцевого розрахунку. У разі затримки оплати більш як на 30 днів, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10,0% від суми боргу.

Відповідно до п.п. 10.1 та 10.2. Договору, Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до «___»____200__року. Після закінчення строку дії Договору, його умови залишаються дійсними до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 56 271,93 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 36 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 6 976,75 грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та штрафу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №208 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача була здійснена поставка продукції на загальну суму 56 271,93 грн.

Відповідач, відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи оплатив поставлений товар частково, а саме на суму 36 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що Відповідач не сплатив поставку продукції, на суму 6 976,75 грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлену продукцію та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 6 976,75 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 7.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 4055,12 грн. за період з 01.12.2009р. по 17.05.2010р.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10,0% від суми боргу (п.7.2 Договору).

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобовязань по сплаті за отриманий товар є доведеним, тому суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його обґрунтованість та вважає за можливе задоволення вимог і в частині стягнення штрафу у розмірі 4297,68 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», м.Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»ідентифікаційний код 03121566 основну суму боргу у розмірі 6 976,75 грн., пеню у розмірі 4055,12 грн., штраф у розмірі 4297,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»ідентифікаційний код 03121566 державне мито в розмірі 153,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 70,48 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 26.10.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева