Рішення № 122680805, 30.10.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/15758/24

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 податкову заборгованість в сумі 43239,50 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 43239,50 грн по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору, з яких: 29150,61 грн - основний платіж, 7482,29 грн - штрафна санкція, 6606,60 грн - пеня. З метою стягнення податкового боргу, відповідачеві направлено податкову вимогу. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений, а податкова вимога у спосіб, установлений податковим законодавством, не відкликана, позивач як орган стягнення звернувся до суду за стягненням з відповідача суми податкового боргу.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку, оскільки з часу виникнення податкового боргу пройшло більше ніж 1095 днів, внаслідок чого цей позов задоволенню не підлягає.

Позивач 27.09.2024 подав відповідь на відзив, у якій вказав, що відлік строку давності (1095 календарних днів) розпочинається з фактичної дати виникнення податкового боргу. З 12.03.2020 продовжено строки позовної давності у зв`язку із введенням карантинних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Також пунктом 102.9 ст. 102 ІІК України визначено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, податкова заборгованість відповідача не є безнадійною, оскільки строк позовної давності з дня виникнення податкового боргу не сплинув.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець та як платник податків перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Житомирській області.

28.02.2017 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

За даними ГУ ДПС у Житомирській області за відповідачем числиться податковий борг на загальну суму 43239,50 грн, зокрема:

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2016 № 0024121302 по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 35870,84 грн, з яких: 28541,39 грн - основний платіж, 7329,45 грн - штрафна санкція;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 21.09.2016 № 0024091302 по військовому збору в розмірі 764,18 грн, з яких 611,34 грн - основний платіж, 152,84 грн - за штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі № 806/2433/16 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0024121302, № 0024091302 від 21.09.2016, рішення про застосування штрафних санкцій № 0024111302 від 21.09.2016, вимоги про сплату боргу № Ф-0024101302 від 21.09.2016, № Ф-29334-06 від 02.11.2016, винесені Коростенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі № 806/2433/16 апеляційну скаргу Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15.06.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідачу 27.08.2018 нараховано пеню згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України в розмірі 6606,60 грн.

Податковим органом сформовано податкову вимогу форми "Ф" № 14138-52 від 30.08.2018 про те, що станом на 29.08.2018 податковий борг платника становить 43239,50 грн, у тому числі: 29150,61 грн - основний платіж, 7482,29 грн - штрафна санкція, 6606,60 грн - пеня.

Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не погашений, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За змістом пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

В силу положень пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1. статті 129 ПК України передбачено, що при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження, нарахування пені на суму такого заниження розпочинається починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків (пункт 131.1 статті 131 ПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 43239,50 грн.

Згідно з вимогами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 14138-52 від 30.08.2018

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Пункт 101.2 статті 101 Податкового кодексу України визначає, що під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема:

101.2.3 податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577 (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України.

За правилами пункті 3.1, 3.2 Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Пункт 4.2 Порядку визначає, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Відповідно до пунктів 4.3-4.5 Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок зі сплатити відповідних сум такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

Якщо за платником податків рахується борг, контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК).

Суд звертає увагу, що питання про стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Списання податковим органом безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, має здійснюватися органами державної податкової служби самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу, або за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється органами державної податкової служби щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що податковий борг, який є предметом стягнення у даній справі, виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 21.09.2016 № 0024121302 та № 0024091302.

Як уже зазначалося, постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 у справі № 806/2433/16 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування згаданих податкових повідомлень-рішень.

Згадана постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 11.10.2017, тому саме з цієї дати податкові зобов`язання відповідача за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.09.2016 № 0024121302 та № 0024091302 вважаються узгодженими.

18.03.2020 набрав чинності Закон України від 17.03.2020 № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з абзацом 11 п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

У постанові Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 зазначено, що відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановляє відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавіpусом SАRS-СоV-2.

Разом із цим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-ІХ від 15.03.2022 дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану (пункт 2 розділу ІІ).

Тобто Закон № 2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу у зв`язку із закінченням самого карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX статтю 102 ПК України доповнено пунктом 102.9 такого змісту:

« 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

У подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону № 3219-IX від 30.06.2023, який набрав чинності 01.08.2023.

Аналіз вищенаведених приписів дозволяє дійти висновку, що у зв`язку з дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а у подальшому у зв`язку з дією воєнного стану в Україні у період з 18.03.2020 по 01.08.2023 перебіг строків давності, встановлених ст.102 ПК України, було зупинено.

Суд звертає увагу, що з дня виникнення податкового боргу (11.10.2017) по день початку зупинення строків давності, встановлених ст.102 ПК України (18.03.2020), минуло 890 календарних днів, а з дня відновлення перебігу строків давності (02.08.2023) по день звернення позивача до суду з цим позовом (21.08.2024) - 386 днів, що разом становить 1276 календарних днів.

Отже, строк давності стягнення податкового боргу сплинув, однак відповідачем він не списаний.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

У матеріалах справи відсутні докази вжиття позивачем будь-яких заходів для примусового стягнення податкового боргу з відповідача, а отже, борг визначений на підставі податкових повідомлень-рішень набув статусу безнадійного податкового боргу, тому податковий орган повинен був самостійно здійснити його списання.

З огляду на вищевикладене, належними та допустимими доказами спростовано доводи позивача про наявність підстав для стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 , отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 30 жовтня 2024 р.

30.10.24