Ухвала суду № 12268071, 24.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

24.09.2010№ 05-6- 47 / 339

Суддя , розглянувши

позовну заяву Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"

до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф"

про зобов"язання здійснити підписання скоригованих актів звірки взаєморозрахунків за договором №56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008 та про зобов"язання відповідача на основі підписаних актів звірки взаєморозрахунків здійснити коригування актів виконаних робіт за цим же договором

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва подана позовна заява Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" до Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Основа - Солсиф" про зобов"язання здійснити підписання скоригованих актів звірки взаєморозрахунків за договором №56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008 та про зобов"язання відповідача на основі підписаних актів звірки взаєморозрахунків здійснити коригування актів виконаних робіт за цим же договором.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права як зобов’язання відповідача підписати акти звірки або актів приймання-передачі виконаних робіт, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Отже, позовні вимоги позивача про зобов"язання здійснити підписання скоригованих актів звірки взаєморозрахунків за договором №56/06-б-ДБ/08 від 27.06.2008 та про зобов"язання відповідача на основі підписаних актів звірки взаєморозрахунків здійснити коригування актів виконаних робіт за цим же договором суперечать способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки такі вимоги не призводять до поновлення порушеного права і не можуть бути самостійним предметом позову, а тому не можуть розглядатись господарським судом.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову. Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати акт, а також зобов’язати його надіслати даний акт іншій особі, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана право позиція також підтверджується постановою ВГСУ № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ № 6/517 від 03.10.2007 року).

Відповідно до частини1 пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Позовні матеріали повернути позивачеві.

3. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 «Про державне мито» повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (01010, м.Київ, вул.Мазепи, 28-30 (вул.Лаврська, 12-14), код ЄДРПОУ 33403498) державне мито у сумі 85 грн.(вісімдесят п"ять)грн.00 коп., яке перераховане квитанцією №11477.122.1 від 21.09.2010.

4. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 «Про державне мито»повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал" (01010, м.Київ, вул.Мазепи, 28-30 (вул.Лаврська, 12-14), код ЄДРПОУ 33403498) витрати, понесені позивачем, на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.(двісті тридцять шість)грн.00 коп., які перераховані квитанцією №11477.123.1 від 21.09.2010.

Суддя                                                                                           С.Р.Станік