Рішення № 12268036, 08.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.10 р.                     Справа № 32/185пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Чукліній І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єшина Я.С. довіреність від 20.09.10р.

від відповідача: Снєгірьов О.М. довіреність від 06.11.08р.

у справі за позовом: Приватного підприємства „ВК”, м. Донецьк

до відповідача: Донецька міська рада, м. Донецьк

про визнання права власності.

Позивач, Приватне підприємство „ВК”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання права вла?сності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в ході господарської діяльності ним було самочинно реконструйовано майно та просив визнати за ним право власності в порядку ст. 376 ЦК України на об’єкти нерухомого майна, а саме: торгово-офісну будівлю з цокольним поверхом та ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 21-А, з подальшою державною реєстрацією; будівлю суспільно-побутового призначення з ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 23-А, з подальшою державною реєстрацією.

08.11.10р. позивач до розгляду справи по суті уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати за ним право власності на: торгово-офісну будівлю з цокольним поверхом та ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 21-А; будівлю суспільно-побутового призначення з ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 23-А.

Вказані вимоги приймаються судом та розглядаються як остаточні.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що спірне нерухоме майно є об’єктом самочинного будівництва (реконструкції).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Рішенням Донецької міської ради №364/4 від 18.11.98р. позивачу було надано земельну ділянку загальною площею 91,00кв.м. з земель загального користування на умовах оренди в строкове платне користування для розміщення торгового павільйону з реалізації товарів народного споживання по пр. Ленінському,23 у м. Донецьку. 23.12.98р. між сторонами був укладений відповідний договір на право тимчасового користування землею.

Рішенням Донецької міської ради №304 від 20.06.01р. позивачу було надано ще одну земельну ділянку загальною площею 350,00кв.м. з земель запасу в оренду для розміщення торгових рядів та павільйону адміністративно-господарського призначення з реалізації товарів народного споживання по пр. Ленінському (північно-західніше житлового будинку №21) в м. Донецьку. 17.07.01р. між сторонами був укладений відповідний договір оренди земельної ділянки.

Головним управлінням містобудування та архітектури м. Донецька 22.03.99р. було надано дозвіл №99/49 на виконання будівельних робіт по розміщенню торгового павільйону з реалізації товарів народного споживання по пр. Ленінському, 23 та 02.08.01р. надано дозвіл №01/222 на виконання будівельних робіт по розміщенню торгових рядів та павільйону адміністративно-господарського призначення по пр. Ленінському, 21.

В 2000р. позивач отримав паспорт на об’єкт обслуговування населення, торгові ряди та павільйон адміністративно-господарського призначення з реалізації товарів народного споживання, розташований за адресою: пр. Ленінський (північно-західніше житлового будинку №21) в м. Донецьку, який було погоджено з відповідними органами державного контролю та регулювання.

В подальшому, позивачу були надані відповідні технічні звіти, технічні умови, висновки та погодження ДКП „Управлянням генерального плану м. Донецька”, Держінспекцією з енергозбереження №15-6/1426 від 28.09.2000р., Управлінням ДАІ №9/500дн від 06.11.2000р., ДКП „Донецькміськводоканал” №08/3983 від 27.11.20000р. та №08/3271 від 20.10.03р., Донецькою міською СЕС №499/07 від 01.12.2000р. та №507/07 від 20.10.03р., Центрально-Донецькою регіональною державною екологічною інспекцією №922 від 15.12.2000р. та №37/616 від 04.06.03р., Головним управлінням містобудування та архітектури №01/14-480 від 23.03.01р., Управлінням земельних ресурсів №01/35-995 від 14.05.01р., Управлінням пожежної безпеки в Донецькій області №141 від 20.06.03р.

16.08.01р. торгові ряди тимчасового ринку по пр. Ленінському, 21а були введені в експлуатацію відповідно до акту комісії з приймання об’єкту торгівлі, громадського харчування та побуту (аркуш справи 43) та 28.04.04р. був введений в експлуатацію торговий павільйон, розташований по пр. Ленінському (північно-західніше житлового будинку №23) відповідно до акту №305 (аркуш справи 60).

17.09.04р. після огляду торгових рядів и торгового павільйону Головним управлінням містобудування та архітектури м. Донецька було складено акт, з погодженням розташування об’єктів нерухомості та вказівкою про необхідність їх реконструкції.

10.10.07р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №9/745 резервування земельної ділянки під магазин, аптечний пункт та гостьову автостоянку по пр. Ленінському в м. Донецьку.

Позивач підготував та погодив відповідну проектну документацію. Проте, в процесі реконструкції відхилився від проекту.

Внаслідок відхилення від проектної документації була збудована торгово-офісна будівля, в якій на теперішній час знаходиться магазин продовольчих та непродовольчих товарів, офісні приміщення, а також надаються послуги населенню (ксерокопіювання документів, продаж канцелярських товарів), та будівля суспільно-побутового призначення, в якій знаходиться салон-перукарня, офісне приміщення, надаються послуги з сухої (без хімії) чистки подушок.

У технічному висновку №05/08-1 и №04/08-1 від 06.08.10р. зазначено, що основні будівельні конструкції знаходяться в задовільному стані, не несуть загрози руйнування; будівлі придатні до нормальної експлуатації за своїм функціональним призначенням; інженерне обладнання, об’ємно-планувальні рішення будівель відповідають будівельним нормам та правилам; застосовані будівельні матеріали и конструкції відповідають вимогам санітарного законодавства та не здійснюють негативного впливу на здоров’я населення и шкідливого впливу на навколишнє середовище.

Крім того, будівництво спірних об’єктів погоджено з мешканцями сусідніх будинків.

Оцінюючи вимоги позивача, суд виходить з наступного.

Позивач є добросовісним користувачем земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи спірне майно було збудоване та прийнято в експлуатацію в 2001р. та 2004р.

Також, слід зазначити, що в подальшому (після збудування майна) було здійснено реконструкцію спірних обєктів.

При цьому, суд зауважує, що спірне майно не є новоствореним за правилами ст. 331 Цивільного кодексу України, і тому, набуття права власності на нього не пов’язується з прийняттям його вдруге до експлуатації.

Так, ч. 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване (реконструйоване) нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів ст. ст. 16, 376, 392 ЦК України, обставин справи та наданих доказів, вимога позивача щодо визнання права власності на спірне нерухоме майно обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі ст. ст. 16, 376, 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги Приватного підприємства „ВК”, м. Донецьк до Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання права власності задовольнити.

Визнати право власності за Приватним підприємством „ВК ” (83101, м. Донецьк, вул. Глазкова, 4-А, код ЄДРПОУ 25580872) на об’єкти нерухомого майна, а саме: торгово-офісну будівлю з цокольним поверхом та ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 21-А; будівлю суспільно-побутового призначення з ґанком, з присвоєнням окремої поштової адреси: м. Донецьк, Ленінський р-н, пр. Ленінський, 23-А.

Повний текст рішення підписаний 12.11.10р.

Рішення набирає законної сили 23.11.2010р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя