Рішення № 12267932, 15.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.10 р.                     Справа № 15/204                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 35552727)

до відповідача закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30939178)

про стягнення заборгованості в сумі 49418,29 грн., 3% річних у розмірі 2928,42 грн., інфляції в сумі 11801,68 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод електротехніки” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34533724)

за участю представників сторін:

від позивача: Любаєва О.М. за довіреністю б/н від 29.09.2010 р.

від відповідача: Чумаков А.В. за довіреністю № 302 від 31.12.2009 р.

від третьої особи: Постернак І.М. за довіреністю б/н від 23.06.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” м. Макіївка до закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 49418,29 грн., 3% річних у розмірі 2928,42 грн., інфляції в сумі 11801,68 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/204. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, товариство з обмеженою відповідальністю “Донецький завод електротехніки”, сторони та третя особа зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Донецький завод електротехніки” та закритим акціонерним товариством “Донецьксталь” - металургійний завод” був укладений договір № 3300000796.

Пунктом 1.1 договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. передбачено, що продавець (третя особа) зобов’язався передати, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити згідно умов договору продукцію виробничо–технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару погоджуються сторонами в додатках, які є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати його поставки, якщо інше не передбачено в додаткових угодах.

До договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. сторони підписали додаток № 1, а також додаткові угоди № 1 від 04.09.2007 р., № 2 від 06.11.2007 р., № 3 від 27.12.2007 р., № 4 від 26.02.2008 р., № 5 від 24.03.2008 р., № 6 від 18.06.2008 р., № 7 від 01.07.2008 р., № 8 від 06.08.2008 р., № 9 від 02.09.2008 р., № 10 від 15.12.2008 р., № 11 від 19.03.2009 р., № 12 від 31.03.2009 р. Завірені копії додані до позову.

В додатковій угоді № 11 від 19.03.2009 р. сторони змінили строк оплати отриманого товару та погодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в наступному порядку: 50% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати; 50% – протягом 10 днів з дати поставки товару, якщо інше не передбачено в додатку та/або додатковій угоді. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Додатковою угодою № 12 від 31.03.2009 р. сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. третьою особою було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними за період з 19.07.2007 р. по 17.11.2009 р. на загальну суму 239355,64 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників відповідача, які фактично отримали товар, на видаткових накладних в графі „Одержав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей, рахунками–фактурами, завірені копії яких додані до позову.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу третьою особою саме на виконання договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. суд робить виходячи з того, що підставою поставки в спірних видаткових накладних та довіреностях вказаний саме спірний договір.

Відповідач частково оплатив товар, отриманий за спірними видатковими накладними на загальну суму 189937,35 грн., що підтверджується банківськими виписками з відмітками банку про проведення платежу, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. В результаті здійснення часткових оплат заборгованість відповідача перед третьою особою за отриманий товар зменшилася на вказану суму та станом на день подачі позову до суду основний борг склав 49418,29 грн.

02.08.2010 р. між позивачем та третьою особою був укладений договір про відступлення права вимоги № 50, згідно якого первісний кредитор (третя особа) відступає, а новий кредитор (позивач) набуває права вимоги до ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” (боржника, відповідача), належне первісному кредитору відповідно до п. 3.1 договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. (основний договір).

Відповідно до п. 1.2 договору за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору.

Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що право вимоги, яке відступається, оцінене сторонами в сумі 49418,29 грн.

Згідно п. 1.3 договору до нового кредитора також переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Договір про відступлення права вимоги підписаний представниками позивача та третьої особи та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

На виконання договору про відступлення права вимоги третя особа передала, а позивач прийняв документи, що підтверджують право вимоги до боржника, шляхом підписання акту прийому–передачі документів від 02.08.2010 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи. Також третя особа надіслала відповідачу повідомлення № 474 від 03.08.2010 р. про відступлення права вимоги, що підтверджується фіскальним чеком № 5958 від 09.08.2010 р., описом вкладення до цінного листа від 09.08.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 25.08.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію № 50/08 від 10.08.2010 р. з вимогою погасити заборгованість на суму 49418,29 грн. Факт відправлення претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується описом вкладення до цінного листа від 10.08.2010 р., фіскальним чеком № 4363 від 10.08.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 13.08.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, в яких підтверджує факт укладення основного договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. та договору про відступлення права вимоги № 50 від 02.08.2010 р., підтверджує здійснення поставки відповідачу товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 239355,64 грн., існування заборгованості відповідача на суму 49418,29 грн., тому вимоги позивача вважає законними та обґрунтованими.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога на підставі договору про відступлення права вимоги № 50 від 02.08.2010 р. позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. Дані договори є підставами для виникнення у їх сторін прав і обов’язків, визначених ними.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 512 ч. 1 п. 1 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в договорі № 3300000796 від 16.07.2007 р. передбачили здійснення остаточної оплати протягом 10 банківських днів з дати поставки товару, тобто від дати підписання видаткової накладної. Додатковою угодою № 11 від 19.03.2009 р. до основного договору сторони змінили строк оплати наступним чином: 50% вартості поставленого товару на умовах передоплати, 50% – з відстроченням платежу на 10 днів з моменту отримання товару.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у липні 2007 р. – листопаді 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 14.09.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений видатковими накладними з урахуванням умов договору № 3300000796 від 16.07.2007 р. (та додаткової угоди № 11 від 19.03.2009 р. до нього) строк в сумі 49418,29 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію за період з жовтня 2008 р. по березень 2010 р. в сумі 11801,68 грн., 3% річних за період з 04.09.2008 р. по 06.09.2010 р. в розмірі 2928,42 грн. Розрахунок доданий до позову.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про відступлення права вимоги № 50 від 02.08.2010 р. було встановлено інше, а саме: третя особа передала позивачу право на стягнення основного боргу в сумі 49418,29 грн. з 02.08.2010 р. Крім того, за вказаним договором новий кредитор отримав право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником, тобто з моменту прострочення виконання грошового зобов’язання за договором № 3300000796 від 16.07.2007 р. Право вимоги на стягнення інфляції та 3% річних за період з початку прострочення виконання грошових зобов’язань до укладення договору відступлення права вимоги первісний кредитор новому кредитору не передав.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, законодавець не відносить до штрафних санкцій інфляцію та 3% річних, у зв’язку з чим право на стягнення інфляції та 3% річних виникає у нового кредитора на підставі ст. 625 ЦК України тільки з 02.08.2010 р. після отримання права вимоги за договором про відступлення права вимоги № 50 від 02.08.2010 р. щодо оплати боргу виключно на суму 49418,29 грн. До 02.08.2010 р. у нового кредитора право на стягнення з боржника інфляції та 3% річних відсутнє.

Таким чином, правомірним є нарахування інфляції за період з серпня по вересень 2010 р. та 3% річних за період з 02.08.2010 р. по 06.09.2010 р. За вказаних обставин розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за період з серпня по вересень 2010 р. складає: 49418,29 грн. х 104,13% = 2040,98 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 11801,68 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2040,98 грн. В частині стягнення інфляції на суму 9760,70 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума 3% річних за період з 02.08.2010 р. по 06.09.2010 р. складає: 49418,29 грн. х 3% х 36 днів : 365 днів = 146,22 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 2928,42 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 146,22 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 2782,20 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, в судовому засіданні 15.11.2010 р. представник відповідача в усній формі підтвердив наявність спірних відносин між сторонами та факт заборгованості перед позивачем.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, буд. 122; код ЄДРПОУ 30939178; рахунок 26000198063161 в Донбаській філії ВАТ „Кредит промбанк” м. Донецьк, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Світлотехнічний Альянс Донбасу” (юридична адреса: 86118, Донецька область, м. Макіївка, вул. Рибалко, буд. 16; код ЄДРПОУ 35552727; рахунок 26002169199600 у відділенні № 950 АКІБ Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005) суму 51605,49 грн. (а саме: основний борг на суму 49418,29 грн., інфляцію в сумі 2040,98 грн., 3% річних в розмірі 146,22 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 516,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,86 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 9760,70 грн., 3% річних в розмірі 2782,20 грн.

У судовому засіданні 15.11.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складено 16.11.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя