Рішення № 12267906, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р.                     Справа № 37/183                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Горлівського колективного підприємства „Колос”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 05394682

до Відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка, ідентифікаційний код 31534353

про: стягнення суми заборгованості по орендній платі в сумі 11800,00грн., пені в сумі 1111,47грн., суму інфляційних витрат в сумі 3010,00грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Баглай А.П. (за довіреністю б/н від 01.11.2010р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 05.10.2010р. на 02.11.2010р., з 02.11.2010р. на 09.11.2010р.

У судовому засіданні 09.11.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Горлівське колективне підприємство „Колос”, м. Горлівка (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (далі – Відповідач) про стягнення суми заборгованості по орендній платі в сумі 11800,00грн., пені в сумі 1111,47грн., суму інфляційних витрат в сумі 3010,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оперативного лізингу майна підсобного господарства №9 від 26.07.2001р. відносно періоду з червня 2007р. по листопад 2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та інфляції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оперативного лізингу майна підсобного господарства №9 від 26.07.2001р., акт прийому-передачі від 26.07.2001р., лист № 1/4-03 від 16.02.2010р., розрахунок пені, розрахунок інфляції.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 33-67, 81-94).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов’язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленою за матеріалами справи, у тому числі – за відомостями ЄДРПОУ, згідно наданої Позивачем довідки від 03.11.2010р. №05-70/54 (а.с.90).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (а.с.73).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неодноразова неявка без повідомлення причин представника належним чином повідомленого Відповідача, та не надання ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішення спору з огляду на тривалість провадження у справі і надання достатнього часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог. Наразі, гарантоване ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. права Позивача на розгляд його спору впродовж розумного строку не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права і обов’язки.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

26.07.2001р. між Горлівського колективного підприємства „Колос”, м. Горлівка (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір №9 (а.с.а.с. 11-13) оперативного лізинга майна підсобного господарства, відповідно до умов п.п.1.1., 9.2. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування майно підсобного господарства згідно акту приймання-передачі у відповідності із доданим переліком, для здійснення підприємницької діяльності, строком до 31.12.2001р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, яка становить 400,00грн. за місяць в тому числі ПДВ., та відповідно до п. 4.1 здійснюється Орендарем щомісяця до 5 числа наступного за звітним сплату суми вартості оперативного лізинга майна на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Умовами п. 7.3. договору за несплату орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості щомісячної оплати за кожний день прострочки.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, 26.07.2001р. об’єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передавання (а.с.а.с.16-19). Приналежність майна Позивачеві, переданого Відповідачу у користування за вказаним актом, підтверджується свідоцтвом про право власності на приватизоване державне комунальне майно №30 від 09.12.1993р., договором купівлі-продажу державного комунального майна 331 від 01.09.1993р. з переліком майна (а.с.а.с.47-54).

Сторонами укладалися додаткові угоди для продовження строку дії означеного договору оперативного лізингу (а.с.а.с. 14,15, 88, 89), востаннє – до 31.12.2009р. Між сторонами також укладалися договори купівлі-продажу певного майна (а.с.а.с.55-61), проте доказів внесення у зв’язку із цим певних змін до договору оперативного лізингу майна №9 від 26.07.2010р., зокрема – шодо грошових зобов’язань – із матеріалів справи не вбачається.

Горлівським колективним підприємством „Колос”, м. Горлівка на адресу Відповідача було надіслано лист №1/4-03 від 16.02.2010р. (а.с. 20), яким повідомлено Відповідача, що у зв’язку із невиконанням умов договору оперативного лізингу, він розривається з 01.12.2009р. за несплату вартості оренди, заборгованість по якій станом на 15.02.2010р. становить 15377,28грн. з ПДВ, та зазначено про необхідність її погашення до 01.03.2010р. і повернення за актом приймання-передачі відповідного майна. Означений лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення був отриманий Відповідачем 19.02.2010р. (а.с.21).

У зв’язку із невиконанням вказаних вимог Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, згідно якого просив стягнути заборгованість в сумі 11800грн. за період з червня 2007р. по листопад 2009р. включно, та нараховану пені у розмірі 1111,47грн. і інфляційну індексацію в сумі 3010грн.

В перебігу розгляду справи нові розрахунки (а.с.а.с.82-87) інфляційної індексації та пені, проте заяв в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення (зменшення) суми відповідних позовних вимог Позивач не надавав, з огляду на що справа розглядується судом в контексті первісного розміру позовних вимог.

Як вбачається з довідки №01/4-40 (а.с. 94) за підписом керівника та головного бухгалтера станом на момент розгляду стягувана заборгованість не погашена.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акт звірення розрахунків (а.с.91), складеного та надісланого (а.с.а.с.93, 94) Позивачем на виконання вимог суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, адже їх об’єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України – пов’язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов’язань за договором оперативного лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені, інфляції

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оперативного лізингу. Застосування означених нормативних актів до правовідносин за договором, який був укладений до набрання ними чинності, зумовлений триваючим характером відповідних правовідносин, періодом формування стягуваної заборгованості та положеннями ст. 5 і п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України і п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України та відтворюють приписи ст.ст. 4, 151 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент укладання спірного договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах оперативного лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежів з орендної плати щомісяця до 5 числа наступного за звітним відповідно до умов п. 4.1. договору № 9 від 26.07.2001р. за період користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки наявність боргу у вказаній сумі підтверджується матеріалами справи, Відповідачем всупереч приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розмінні ст. 34 вказаного Кодексу доказами його існування спростовано, суд, дійшов висновку про можливість кваліфікації Відповідача як такого, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України кожного 5 числа місяця, наступного за розрахунковим відносно періоду користування майном з червня 2007р. по листопад 2009р. включно

Враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог відносно суми заборгованості у розмірі _11800,00грн., а відносно інфляційної індексації – лише у сумі 2856,64грн. (частковість задоволення зумовлена не правильним визначенням моменту прострочення у первісному розрахунку (а.с.а.с.23, 24) – врахування індексу за оплачуваний місяць).

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 7.3. договору, вимоги ст. 180 Цивільного кодексу УРСР стосовно письмової форми угоди про неустойку (відтворене у ст. 547 Цивільного кодексу України), у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривіальність прострочення платежів, суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а періоду її нарахування - положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1111,47грн., сума якої не перевищує суми, яка може бути нарахована у визначений період.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Горлівського колективного підприємства „Колос”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 05394682) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 31534353) про стягнення суми заборгованості по орендній платі в сумі 11800,00грн., пені в сумі 1111,47грн., суму інфляційних витрат в сумі 3010,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 31534353) на користь Горлівського колективного підприємства „Колос”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 05394682) заборгованість у сумі 11800,00грн., суму інфляційних нарахувань в сумі 2856,64грн. та пені в сумі 1111,47грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог щодо інфляційної індексації відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Агрокомплекс”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 31534353) на користь Горлівського колективного підприємства „Колос”, м. Горлівка (ідентифікаційний код 05394682) державне мито в розмірі 157,68грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.11.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2010р.

Суддя