Рішення № 12267904, 09.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.10 р.                     Справа № 10/105                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії ДП “Регіональні електричні мережі” м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецької області

про стягнення 205 691 071грн.01коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Удовенко Є.В. за дов. від 20.10.2009р.;

від відповідача: Медведєв В.Ю.- за дов. №1-12/12-40 від 28.12.2009р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород, Київська область в особі Донецької філії м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецької області про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 181 924 075,11грн., за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 109 291,31грн., за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516 446,12грн, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 8 292 894,19грн., 3% річних у розмірі 2 478 263,03грн., інфляційних у розмірі 6 669 305,96грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 04-33/5а-05 від 01.06.2005р., Додаток №3, Додаток №5, Додаток №22, розрахунок суми заборгованості, акти прийому – передачі електроенергії, звіти за спожиту електроенергію, наказ Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р., заяву про уточнення позовних вимог №б/н від 16.06.2010р., пояснення від 08.09.2010р., заяву від 19.10.2010р., невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

          02.07.2009р. позивач надіслав на адресу господарського суду заяву №б/н від 16.06.2010р., у порядку ст.22 ГПК України, в якій повідомив суду, що платіжними дорученнями №5159, 5143, 5226 від 28.05.2010р. відповідач здійснив повну оплату заборгованості за реактивну електроенергію, спожиту у квітні 2010р. у розмірі 109 291,31грн. та просить суд стягнути з відповідача 205 691 071,01грн., у тому числі : заборгованість за спожиту активну електроенергію – 181 924 075,11грн., за перевищення договірної величини електричної потужності – 516 446,12грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 669 361,55грн., 3 % річних у розмірі 2 776 914,19грн., інфляційні у розмірі 5 804 274,04грн.

Заява судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.

          22.07.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №12-12/15-245 від 19.06.2010р., в якому визнає борг за спожиту активну електричну енергію у розмірі 181924 075,11грн., не визнає борг за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516 446,12грн., проти наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних не заперечує.          

          Крім того, відповідач зазначив, що ДП “Артемвугілля” є підприємством, яке працює за рахунок державної підтримки та у зв’язку з не своєчасним надходження грошових коштів з Державного бюджету утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію.

У відзиві відповідач просить суд зменшити суму пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2010р. за клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено на 2 місяця, відповідно до ст.69 ГПК України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.09.2010р., у зв’язку з відрядженням судді Приходько І.В. справу №10/105 за позовом Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства „Регіональні електричні мережі” м. Донецьк до Державного підприємства „Артемвугілля” м. Горлівка про стягнення 199990275,72грн. передано на розгляд судді Лейбі М.О.

21.09.2010р. позивач надав суду пояснення, в яких заперечує проти клопотання відповідача про зменшення пені та вимоги про відмову у задоволенні позову в частині стягнення двохкратної вартості різниці між максимальною величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду і договірною величиною потужності. Крім того, позивач зазначив, що відповідачу, як споживачу, який порушує умови договору на поставку електроенергії у частині оплати за спожиту електричну енергію, договірні величини були встановлені на рівні величини, встановленій у актах екологічної броні електропостачання споживача, які діяли на момент перевищення відповідачем договірних величин.

Пояснення та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

22.09.2010р. відповідач надав суду клопотання №12-12/15-307 “И” від 03.09.2010р., в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, які стосуються пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, оскільки вини підприємства щодо існуючої заборгованості не має.

Клопотання та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

19.10.2010р. позивач надіслав на адресу суду заяву, в якій просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв’язку із участю представника у іншому судовому процесі. Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

27.10.2010р. відповідач надав суду лист №12-12/15-346 від 25.10.2010р., в якому погоджується із арифметичною правильністю розрахунку пені, однак зазначив, що ДП “Артемвугілля” є планово-збитковим підприємством, що підтверджується деклараціями на прибуток за 2009-2010р. та просить суд на підставі ч.3 ст.83 ГПК України зменшити суму штрафних санкцій.

Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв’язку з неявкою представників сторін та необхідністю представлення додаткових документів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Державним підприємством „Укренерговугілля” (Постачальник) та Державним підприємством “Артемвугілля” м.Горлівка (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №04-33/5а-05.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, Державне підприємство „Укренерговугілля” перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”. До складу ВАТ „Укренерговугілля” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Укренерговугілля”, діяльність ВАТ “Укренерговугілля” припинена шляхом реорганізації-перетворення в ДП “Укренерговугілля”. До складу ДП “Регіональні електричні мережі” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р. ВАТ “Укренерговугілля” було реорганізоване шляхом перетворення в ДП “Регіональні електричні мережі”. Відповідно до п.1.3 статуту ДП “Регіональні електричні мережі” є правонаступником ВАТ “Укренерговугілля”.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АБ №247676 Державне Підприємство “Регіональні електричні мережі” зареєстровано за ідентифікаційним номером 32402870.

Отже, позивач по справі є правонаступником Постачальника за договором.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невід’ємними частинами.

Розділом 2 договору передбачено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Відповідно до п.2.2.2 договору споживач зобов’язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії та потужності згідно з умовами розділу 5 договору.

Пункт 5.1 договору встановлює, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії споживачем.

Згідно пункту 5.2 договору, договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні: заявленої споживачем згідно п.5.1 договору – у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електроенергію або в разі виконання боргових зобов’язань та проведення поточних платежів у визначені терміни; забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача.

Пункт 5.3 договору встановлює, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються на години максимум навантажень енергосистеми для споживачі з приєднаною потужністю більше 150 кВА, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Для споживачів, які мають кілька територіально відокремлених підрозділів, договірні величини споживання електричної потужності визначаються окремо за кожним підрозділом.

Пунктом 5.4 договору зазначено, що договірні (граничні) величини доводяться постачальником до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід’ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

Відповідно до п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.06.2010р.

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.1 Додатку №3 до Договору №04-33/5а-05 від 01.06.2005р. сторони визначили , що споживач бере на себе обов’язок знімати покази електролічильників на 24-00 останнього дня розрахункового періоду.

Додатком 5 до договору № 04-33/5а-05 від 01.06.2005р. сторони визначили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (для споживачів із багатозонним обліком). Цей додаток набирає чинності від 01.01.2007р.

Згідно п.4 Додатку 22 до Договору №17/05-1/15 від 01.01.2005р. остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді електроенергію Споживач здійснює самостійно на підставі наданих Постачальником актів прийому-передачі, у 3-денний термін з дня отримання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав відповідачеві електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: актами прийому – передачі електроенергії; звітами за спожиту електроенергію; розрахунками заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати електроенергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

Розглянув матеріали справи, представлені документи, заслухав пояснення позивача, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобов’язання щодо оплати спожитої електроенергії не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання електричної енергії у останнього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період червень 2009р. квітень 2010р. в розмірі 181 924 075,11грн. та реактивну електричну енергію за квітень 2010р. на суму 109 291,31грн.

Відповідач проти наявності заборгованості за спожиту активну електричну енергію не заперечує, про що зазначив у відзиві на позов від 19.06.2010р.

02.07.2010р. позивач у заяві №б/н від 16.06.2010р. повідомив суду, що відповідачем заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 109 191,31грн. за квітень 2010р. оплачена 28.05.2010р., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідачем було сплачено вартість спожитої реактивної електроенергії в сумі 109 291,31грн. за квітень 2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач погасив суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 109 291,31грн. за квітень 2010р., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 181 924 075,11грн. (актив) не погасив, тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 516 446,12грн. за перевищення договірної величини електричної потужності протягом липня 2009р. – серпня 2009р., жовтень 2009р. – січня 2010р., пеню за несвоєчасне виконання договірних грошових зобов’язань у розмірі 14 669 361,55грн., 3% річних у розмірі 2 776 914,19грн. та інфляційні у розмірі 5 804 274,04грн.

Відповідач проти стягнення суми за перевищення договірної величини електричної потужності заперечує.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до п.5.4 договору №04-33 від 01.06.2005р. на адресу відповідача були направлені повідомлення №5007/4 від 16.06.2009р., №5914/4 від 16.07.2009р, №7836/4 від 16.09.2009р. №1022 від 10.11.2009р, №1253/4 від 16.11.2009р., №2846/4 від 16.12.2009р. про встановлення договірної величини споживання електричної потужності на липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009р., січень 2010р.

Відповідно до п.4.4, 4.6 ПКЕЕ відповідачу, як споживачу, який порушує умови договору на поставку електроенергії у частині оплати за спожиту електричну енергію, договірні величини були встановлені на рівні величини, встановленій у актах екологічної броні електропостачання споживача, які діяли на момент перевищення відповідачем договірних величин.

Відповідач, в порушення умов договору допустив перевищення договірних величин споживання електричної потужності у вказаний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами по контролю електричної потужності.

У зв’язку з перевищення договірних величин електричної потужності протягом липня 2009р. – серпня 2009р., жовтень 2009р. – січня 2010р. та не оплатою направлених актів прийому-передачі електроенергії в строки обумовлені п.4 Додатку 22 до Договору у відповідача виникла заборгованість в сумі 516 446,12грн.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в цій частині доведеними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.4.2.1) передбачено, що у разі внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 – 2.2.4. цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком 22 “Порядок розрахунків”, Споживач зобов’язаний сплатити пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач з посиланням на п.4.2.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 14 669 361,55грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені 14 669 361,55грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідач у листі №12-12/15-346 від 25.10.2010р. та у судовому засіданні 09.11.2010р. просить суд зменшити суму пені, посилаючись на те, що ДП “Артемвугілля” є планово-збитковим підприємством, що підтверджується деклараціями на прибуток за 2009-2010р. Крім того, відповідач зазначив, що усі вільні кошти підприємство зобов’язано було направляти на виплату заробітної плати.

В судовому засіданні 09.11.2010р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду декларації ДП “Артемвуггілля” про сплату податку на прибуток за 2009-2010р.р. та протоколи Кабінету Міністрів України №48 від 23.11.2009р. №70 від 29.10.2009р. №4 від 20.01.2010р. Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 7 334680,78грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 776 914,19грн. та інфляційні в сумі 5 804 274,04грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії ДП “Регіональні електричні мережі” м. Донецьк до Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка, Донецької області про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 181 924 075,11грн., за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 109 291,31грн., за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516 446,12грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 14 669 361,55грн., 3% річних у розмірі 2 776 914,19грн., інфляційних у розмірі 5 804 274,04грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,13, п/р 26001000788001 в філії ВАТ КБ “Надія”, МФО 335719, код ЄДРПОУ 32270533) на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії ДП “Регіональні електричні мережі” м. Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600136902 в АБ “Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 181 924 075,11грн.

Стягнути з Державного підприємства “Артемвугілля” м.Горлівка (84601, м.Горлівка, Донецької області, пр.Леніна,13, п/р 26001000788001 в філії ВАТ КБ “Надія”, МФО 335719, код ЄДРПОУ 32270533) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укренерговугілля” в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „Укренерговугілля” (83114, м.Донецьк, вул.Щорса,87, п/р 2600136902 в АБ “Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) за перевищення договірної величини електричної потужності у розмірі 516 446,12грн., пеню у розмірі 7 334680,78грн., 3% річних у розмірі 2 776 914,19грн., інфляційні у розмірі 5 804 274,04грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Припинити провадження по справі №10/105 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 109 291,31грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 09.11.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2010р.

Суддя