Рішення № 12265494, 20.10.2010, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 22 -ц- 28579/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Шрамко Л.Л.

Категорія: трудові Суддя-доповідач: Тичкова О.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодкова А.А.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.

при секретарі - Потюк А.В., Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», третя особа управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення суми, відшкодування моральної шкоди та покладення обовязку -

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, після уточнення якого остаточно просила стягнути з АТ «Ф.Т.Р.» ( надалі Товариство) 222,61 грн. в якості індексації заробітної плати, 110,03 грн. - компенсації втрати частини доходів, 15 тисяч 784,20 гривень, - середнього заробітку за час затримки розрахунку, 67 грн. 29 коп. - безпідставно утриманих членських профспілкових внесків та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що з серпня 2007 року по травень 2009 року працювала у Товаристві на посаді швачки 4 го розряду. Під час її роботи з боку адміністрації товариства грубо порушувалися її трудові права: безпідставно утримувалися членські профспілкові внески, не проводилася індексація заробітної плати, не виплачувалася компенсація за затримку виплати заробітної плати, не перераховувалися стягненні з неї внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду. Наказом Товариства № 41 від 22.05.2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням. Проте, остаточний розрахунок при звільненні з нею було проведено лише 4 вересня 2009 року. Зазначеними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, що виразилася в її стражданнях та хвилюваннях з приводу необхідності шукати засоби до існування для себе та малолітньої дитини, втраті звичайних життєвих звязків, та як результат погіршення стану здоровя її та дитини.

Представник відповідача проти задоволення заперечував, вважав що вина товариства у несвоєчасному розрахунку з позивачкою відсутня, звільнення ОСОБА_3 проведено відповідно до закону. Підстави для стягнення з товариства утриманих профспілкою членських внесків та компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати відсутня. В частині стягнення з товариства на користь ОСОБА_3 компенсації втрати частини доходів полагався на розсуд суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. З відповідача на користь позивачки стягнено 222,61 грн. в якості індексації заробітної плати; 110,03 грн. в якості компенсації втрати частини доходів та 67,29 грн. утриманих членських профспілкових внесків.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати частково та ухвалити нове рішення, задовольнивши її позов в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення сторін, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково,а рішення суду зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 була прийнята на роботу у Товариство на посаду швачки 4 го розряду відповідно до наказу № 78 від 14.08.2007 року. Наказом № 41 від 22.05.2009 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням. У день звільнення позивачці було видано трудову книжку, остаточного розрахунку проведено не було. Належні позивачці кошти у сумі 1300 грн. вона отримала у серпні 2009 року, а остаточний розрахунок у розмірі 862,39 грн. лише 04 вересня 2009 року.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, суд керувався ст.,ст. 116,117 КЗпП України та виходив з того, що позивачка на підприємство з приводу отримання остаточного розрахунку не зверталася. Зявилася за грошима тільки на запрошення адміністрації Товариства, що було направлено їй 31 липня 2009 року. На час звільнення ОСОБА_3 Товариство знаходилося у тяжкому фінансовому стані у звязку з чим його вина у несвоєчасному розрахунку з позивачкою відсутня.

Проте, судова колегія з значеним висновком суду погодитися не може, оскільки він належним чином не доведений та не відповідає встановленим судом обставинам справи.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції директор Товариства Скиданов А.А. пояснив, що Товариство мало можливість провести з позивачкою повний розрахунок у день її звільнення, але не зробило цього тому, що остання за розрахунком не зявилася. Довідка про нараховані суми, що підлягали виплаті при звільненні ОСОБА_3 їй під розпис не видавалася.

Прийняті судом першої інстанції на підтвердження тяжкого фінансового стану ТОВ « ФТР» докази: довідка про фінансовий стан Товариства, звіт про фінансові результати за 2009 рік, баланс Товариства на 31.03.2010 року ( а.с. 134 136), копія ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2009 року не свідчать про неможливість проведення Товариством розрахунку з ОСОБА_3 у день її звільнення.

Доказів умисної неявки ОСОБА_3 до Товариства за отриманням остаточного розрахунку матеріали справи не містять. Згідно поштового конверту від 31.07.2009 року ( а.с. 69), лист від 31.07.2009 року ( а.с. 137) з запрошенням позивачки до Товариства для отримання розрахунку направлявся останнім не за місцем її проживання.

Порушення Товариством вимог трудового законодавства, а саме не проведення з ОСОБА_3 своєчасного розрахунку у день звільнення встановлено перевіркою територіальної державної інспекції праці у Харківській області, що вбачається з наданого суду акту п ( а.с. 45 47).

В супереч вимог ст. 116 КЗпП України, Товариство не видало ОСОБА_3 розрахунок належних їй сум при звільненні та провело з нею повний розрахунок не в день звільнення 22.05.2009, а лише 04 вересня 2010 року, тобто через 71 робочий день з дня звільнення ( травень 5 днів, червень 20 днів, липень 23 дні, серпень 20 днів, вересень 3 дні.) .

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середньої заробітної плати за час несвоєчасного розрахунку підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову .

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 для розрахунку належного позивачці розміру компенсації судом апеляційної інстанції була взята середня заробітна плата ОСОБА_3 за квітень, березень 2009 року ( а.с. 63), що дорівнює 614,64 грн. ( 359,95 грн. + 896,33 грн. поділити на 2 ). При проведенні розрахунку враховано, що у квітні 2009 року позивачка у звязку з хворобою фактично відпрацювала 18 днів, а у березні 2009 року - 17 днів. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення середньої заробітної плати ОСОБА_3 на фактично відпрацьовані дні та дорівнює 17 грн.56 коп. ( 614,64 поділити на 35). Оскільки відповідач затримав повний розрахунок з позивачкою на 71 робочі дні з нього на користь позивачки належить стягнути 1246 грн. 84 коп. (17,56 помножити на 71).

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди та покладення на відповідача обовязку сплатити до управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Харкова внески на її загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відмовляючи у задоволенні зазначених вимог, суд правильно керувався статтями 10,11,15 ,60 ЦПК України, ст. 237 1 КЗпП України та виходив з недоведеності позивачкою наявності у неї моральних страждань, втрати звичайних звязків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено, що відповідач повинен здійснити погашення заборгованості по внескам до Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Харкова відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 13.102009 року з жовтня 2009 року по вересень 2014 року . Даних про порушення будь яких прав позивачки таким розстроченням суду не надано.

В іншій частині рішення суду першої інстанції позивачка не оскаржувала.

Відповідно до вимог п.2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції, у разі недоведеності обставин справи, які суд вважав встановленими та невідповідності рішення суду обставинам справи, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування і вони стосуються окремих його частин.

За змістом статей 81, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно задоволеній частині позову. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягується з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.,п. 2,3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 17 червня 2010 року змінити.

В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку рішення суду скасувати.

Позов ОСОБА_3 в зазначеній частині - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», р/рах. 260071015682 в ХФ № 1 АТ « РЕГІОН БАНК», МФО 351254, код ЄДРПОУ 03961711, ідент. ном. 039617120335 розташованого за адресою: м. Харків пров. Сериківський, 1246 ( одна тисяча двісті сорок шість гривень ) гривень 84 ( вісімдесят чотири) копійки середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Ф.Т.Р.», р/рах. 260071015682 в ХФ № 1 АТ « РЕГІОН БАНК», МФО 351254, код ЄДРПОУ 03961711, ідент. ном. 039617120335 в дохід держави 51 ( пятдесят одну) гривню судового збору та 120 ( сто двадцять) гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: