Рішення № 122608259, 29.07.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 рокуСправа №160/13820/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення від 30.04.2024 б/н Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач-2), щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" та здійснення розрахунку пенсії за віком з 23.04.2024 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме 2021-2023 роки, позивачу;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) зарахувати позивача до стажу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 23.04.2024;

- зобов?язати відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з 23.04.2024 року та здійснити розрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсі, а саме за 2021-2023 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком та не здійснення розрахунку із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески , обчисленої як середній показник за 2021-2023 роки, а також безпідставно не зараховано до загального страхового та пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ухвалою суду від 31.05.2024р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем-2 до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що позивач з 27.05.2014 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відтак, зарахувати стаж роботи позивача з 01.01.2004 по 23.04.2024 в подвійному розмірі відсутні законні підстави. Головне управління відмовило у переході на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з мотивів відсутності такого права, відтак спору щодо застосування будь-якого показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, на час звернення позивача у цій справі до суду не існує, а тому права позивача не порушено.

Від відповідача-1 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.05.2024 як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До зазначеної дати отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 01.12.2004. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи загальний страховий стаж позивача складає 59 років 04 місяці 01 день (зарахований по 28.02.2023), пільговий стаж за Списком №2 - 49 років 0 місяців 20 днів (період з 01.12.1983 по 31.12.2003 зараховано з урахуванням коефіцієнту кратності - 2). Приписами статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII були внесені зміни до статті 26 Закону №1058-IV. Проте позивачу пенсія за віком вже призначена в 2004 році на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону №1788, та з 27.05.2014 продовжувала отримувати відповідно до статті 114 Закону №1058. Враховуючи викладене вище, повторне призначення пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» діючим законодавством не передбачено. Законодавством не передбачено, що під час виконання органами Пенсійного фонду України положень абз.1 ч.4 ст.42 Закону №1058-ІV показник середньої заробітної плати по Україні змінюється. Відповідно, оскільки під час «попереднього перерахунку пенсії» позивача не існувало «показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався» за 2021-2023 роки, позивач не має права змінити такий показний. Оскільки в даному випадку відбувся перерахунок пенсії в межах одного закону і позивач продовжує отримувати той самий вид пенсії з моменту її призначення, підстави для застосування при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки відсутні. Крім того, зазначено, що до страхового стажу позивача зараховано період роботи з 05.06.1995 по 31.12.2003, в інфекційному відділенні, у подвійному розмірі.

Представником позивача подано відповідь на відзив, проте суд звертає увагу, що згідно з нормами ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених ч.1 цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Рішенням ГУ ПФУ в Чернігівській області від 30.04.2024 року про відмову в перерахунку пенсії позивачу зазначено, що за даними ЕПС ОСОБА_1 станом на 23.04.2024, вже отримує пенсію за віком. Страховий стаж заявниці складає 59 років 04 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за Списком №2 - 49 років 0 місяців 20 днів. Відповідно до ч.3 ст.45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата (дохід) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Отже, підстави для переведення на інший вид пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2021-2023 роки відсутні.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, тому звернулась за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

01.01.2004 набув чинності Закон №1058-ІV, який врегулював принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно з пунктом б) статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (461-2016-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України №2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 11.10.2017, абзац другий пункту 16 викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Цим же Законом доповнено Закон №1058-ІV розділом XIV-І "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", який включає статтю 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників".

Так, відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною 3 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

У випадку призначення особі пенсії за Законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №876/5312/17.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачами, що позивачу з 27.05.2014 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон №1058-IV.

При цьому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу призначено до внесення змін до Закону №1058-IV згідно із Законом України №2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого доповнено Закон №1058-ІV, зокрема, статтею 114 "Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників", якою врегульовано питання порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Після призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 продовжувала працювати та за неї сплачувались у встановленому законом порядку внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням наведеного вбачається, що 23.04.2024 позивач звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV вперше, а відтак для розрахунку її пенсії має враховуватися показник середньої заробітної плати за три останні календарні роки, що передують року призначення пенсії вперше за цим Законом.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов?язання відповідача-1 зарахувати до стажу позивачу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 23.04.2024, суд виходить з наступного.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , остання працювала:

- з 01.12.1983 прийнята на посаду молодшої медсестри Дніпропетровської психоневрологічної лікарні;

- з 21.08.1986 переведена на посаду медсестри;

- з 30.11.2004 звільнена за власним бажанням з Комунального закладу Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня в зв`язку з виходом на пенсію;

- з 01.02.2006 прийнята на посаду молодшої медичної сестри операційної Комунального закладу Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня;

- з 13.02.2006 переведена на посаду молодшої медичної сестри по нагляду за хворими та їх супроводженню відділу медико-соціальної допомоги;

- з 29.08.2012 звільнена за власним бажанням з Комунального закладу Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні Дніпропетровської обласної ради;

- з 24.09.2012 прийнята на посаду молодшої медичної сестри з огляду за хворими та їх супроводженню відділу медико-соціальної допомоги Комунального закладу Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні Дніпропетровської обласної ради;

- з 27.05.2014 пере на посаду сестри медичної палатної;

- з 01.08.2015 переведена на посаду сестри медичної процедурної;

- з 01.12.2017 переведена на посаду сестри медичної палатної;

- з 01.06.2021 переведена працювати на 0.5 ставки;

- з 01.12.2021 переведена працювати на ставку.

Ппозивач працює по теперішній час в Комунальному підприємстві Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги Дніпропетровської обласної ради (перейменування згідно наказу №1 від 28.12.2019).

Також, в трудовій книжці Позивачки містяться записи про проведення атестації робочих місць, що підтверджують право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 (запис №11, запис №17, запис №19, запис №23).

Відповідачі не заперечують зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 05.06.1995 по 31.12.2003 у подвійному розмірі, також це підтверджено згідно Форми РС-право.

Відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ, а також за змістом п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На підставі викладеного, відповідачами протиправно не зараховано позивачу стаж роботи відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі з 01.01.2004 по 23.04.2024.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 30.04.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує, що згідно принципу екстериторіальності, який Пенсійний фонд України з 01.04.2021 застосовує при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій, то одними з його очікуваних результатів впровадження є:

- єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства;

- централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунків пенсій;

тощо.

Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже органи пенсійного фонду становлять єдину систему.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України з метою відновлення прав, свобод та інтересів за захистом яких позивач звернувся до суду, зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до стажу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 по 23.04.2024.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з 23.04.2024 року та здійснити розрахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсі, а саме за 2021-2023 роки, суд виходить з наступного.

Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV від 23.04.2024 року з урахуванням висновків суду.

За приписами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі по справі, як суб`єкти владних повноважень, не довели суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 605грн. 60коп.

Керуючись ст.ст.9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 30.04.2024 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.01.2004 по 23.04.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, м.Чернігів, вул. П`ятницька, 83а, ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605грн. 60коп. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова