Рішення № 122608258, 28.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуСправа №160/12208/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання неправомірним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати припис Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради від 06.05.2024 №000314/24.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що інформація на фасадній конструкції, яка розміщена на нежитловому приміщенні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , не може вважатися рекламою. На фасадній конструкції міститься зображення знаку для товару та послуг, який використовує позивач у власній господарській діяльності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив. Копія ухвали суду від 23.05.2024 доставлена до електронного кабінету 24.05.2024.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2024 відповідачем винесено припис №000314/24 яким зобов?язано керівника магазину «MegaSale» усунути виявлені порушення у сфері благоустрою/реклами шляхом очищення фасаду будівлі за адресою: м.Дніпро, вул. Інженерна, 2Б від самовільно розміщеної фасадної конструкції або оформити дозвіл. Підставами для винесення припису стали порушення п.19.2.1., 19.2.18. Правил благоустрою території міста Дніпра; п.8.1.1. Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі; п.4.4.15., 6.2. Принципів візуальної організації розміщення рекламних засобів, вивісок і табличок на фасаді будівель м.Дніпра.

З матеріалів справи вбачається, що позивач орендує приміщення площею 388,4 кв.м. за договором оренди нежитлових приміщень №10/23 від 02.10.2023.

Також позивач на підставі Ліцензійного договору про передачу прав на використання торговельної марки від 01.09.2023 використовує торговельну марку «MEGA SALE» за ліцензійним договором від 01.09.2023.

У матеріалах справи міститься свідоцтво на торгівельну марку «MEGA SALE», порядковий номер реєстрації 275580, дата реєстрації 12.05.2020.

Не погодившись з приписом відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Для правильного вирішення справи підлягають з`ясуванню наступні питання: чи є позивач розповсюджувачем реклами та чи є розміщена вивіска рекламою у розумінні чинного законодавства України.

Відповідно до термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про рекламу» (далі Закон №270):

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Стаття 9 Закону №270 визначає правила ідентифікації реклами. Так, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Реклама у теле- і радіопередачах, програмах повинна бути чітко відокремлена від інших програм, передач на їх початку і наприкінці за допомогою аудіо-, відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламного логотипу або коментарів ведучих з використанням слова "реклама".

Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, в якому привертається увага до конкретної особи чи товару та який формує або підтримує обізнаність та інтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цих особи чи товару, є рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".

Прихована реклама забороняється.

Частино 6 статті 9 Закону №270 імперативно закріплено, що не є рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення.

Відповідно до абзацу 8 п.2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 вивіска чи табличка це елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реклама - це інформація, а вивіска (табличка) спосіб розміщення інформації. Вивіска (табличка) може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

Так, відповідачем зафіксовано факт розташування на адресою: м.Дніпро, вул.Інженерна, 2Б фасадної конструкції «MEGA SALE» «Одяг, взуття, посуд, текстиль».

Як зазначалось вище, позивач на підставі Ліцензійного договору про передачу прав на використання торговельної марки від 01.09.2023 використовує торговельну марку «MEGA SALE».

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію торговельної марки «MEGA SALE» ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій».

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки на знак для товарів і послуг.

Оскільки з цією датою пов`язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, то правомірним є використання цього позначення особою, яка подала заявку на видачу відповідного свідоцтва.

Відповідно до п. 61 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» оскільки згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов`язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами, господарському суду необхідно точно з`ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва.

За вказаних обставин з датою подання заявки на знак пов`язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, незалежно від фактичного отримання особою свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Однак у разі відмови у видачі свідоцтва особа не набуде жодних прав на знак для товарів та послуг в т.ч. і від дати подання заявки на знак для товарів і послуг.

Станом на день розгляду справи відсутнє рішення про відмову у видачі свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою від 21.06.2018 m201814777.

Окрім того, згідно статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельна марка визнається використаною, якщо її застосовано у формі зареєстрованої торговельної марки, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності торговельної марки.

За вказаних обставин використання на фасадній конструкції «MEGA SALE» «Одяг, взуття, посуд, текстиль» є використанням саме торговельної марки за заявкою від 21.06.2018 m201814777, оскільки її використано у формі, що відрізняється від зареєстрованої торговельної марки лише окремими елементами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем зображення є інформаційною вивіскою - знак для товарів і послуг, тобто не є рекламою у розумінні ч.6 ст. 9 Закону України "Про рекламу", та не потребує отримання відповідного дозволу.

Щодо положення пунктів 48, 49 Типових правил, слід зазначити наступне.

Положеннями вказаних пунктів Типових правил передбачено, що вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов`язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об`єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Тобто, з наведених норм слідує, що вивіска чи табличка має відповідати таким умовам: місце розміщення (на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення); розмір - загальна площа не повинна перевищувати 3 кв.м.; зміст (інформація про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи).

Однак таке обмеження стосується виключно правил використання вивісок, порушення яких має наслідком застосування відповідальності, зокрема, у вигляді демонтажу, як це передбачено пунктом 49 Типових правил, натомість не змінює належність такої конструкції до вивісок (таблички), а не реклами, оскільки не є критерієм розмежування рекламного носія та інформаційної таблички.

Аналогічну за своїм змістом правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 у справі №814/2539/14.

За вказаних обставин суд доходить висновку, що оскаржуваний припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частин 1 3 ст. 132, частин 1 5 ст. 134 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У якості доказу понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено:

-копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги;

-копію Акту про надання професійної правничої допомоги від 09.05.2024;

-копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 09.05.2024 №5.

В ордері вказано, що він складений на підставі договору від 20.07.2023 №б/н. Проте, копія договору в матеріалах справи відсутня.

В акті про надання правничої допомоги сказано, що адвокатом надано послуги на загальну суму 8400,00 грн., а саме:

-зустріч та усна консультація клієнта (1 год 1000,00 грн.);

-ознайомлення з документами по суті питання клієнта (30 хв. 500,00 грн.);

-пропозиції щодо надання правничої допомоги (30 хв. 500,00 грн.);

-підготовка та подача позовної заяви (4 год 6400,00 грн.).

Суд зазначає, що витрати на отримання правничої допомоги повинні бути фактичними.

Нормами КАС України визначено, що витратами на професійну правничу допомогу є витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, витрати понесені стороною, як оплата на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, оплата за підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, оплата вартості послуг помічника адвоката, сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частин 2, 3, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд також враховує складність спору.

Нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт. Витрати мають бути обґрунтованими, документи, що підтверджують витрати, мають бути складені належним чином.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії», відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. «Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах». Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Данілов проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В той же час, за переконанням суду визначена позивачем та адвокатом сума за надання правничої допомоги в розмірі 8400,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи положення статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради про визнання неправомірним та скасування припису задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати припис Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради №000314/24 від 06.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 2422,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська