Рішення № 122591532, 22.10.2024, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2070/24

Справа №754/1361/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Сарнавському М.О.

за участі позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Яндульського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 року на адресу Деснянського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів в розмірі 390 000,00 грн., яка перенаправлена від Деснянської окружної прокуратури міста Києва за належністю. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що з 04.01.2018 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Позивачці було відкрито поточний рахунок у АТ КБ «Приват Банк». 03.08.2023 року приблизно о 21.20 год. на її мобільний телефон надійшло смс-повідомлення зі змісту якого вона зрозуміла, що з її банківського рахунку невідомою особою, за адресою: АДРЕСА_1 була здійснена фінансова операція, в результаті якої з її поточного рахунку були списані (зняті) кошти у сумі 390 000,00 грн. У цей самий час вона знаходилась у іншому районі міста (Деснянському), свою банківську картку нікому не надавала, мобільний телефон із сім-карткою фінансового номеру та встановленого долатку «Приват-24» був із нею. Також, надходжень від «Приват-24» за її рахунком не надходило. Після того як ознайомилась зі змістом повідомлення про зняття коштів із картки зателефонувала за номером гарячої лінії, розповіда оператору про несанкціоновану фінансову операцію, після чого її картковий рахунок було заблоковано. Наступного дня, 04.08.2023 Позивачка звернулась до поліції за місцем проживання. 05.08.2023 року заява позивачки була зареєстрована в ЄРДР за №12023100030002371. З метою отримання інформації щодо ходу та результатів досудового розслідуваня 08.09.2023 Позивачка звернулася зі скаргою до Деснянського Управління поліції та окружної прокуратури. Згідно відповіді, з`ясовано, що матеріали кримінального провадження було передано до Шевченківської окружної прокуратури м .Києва. Також, 16.08.2023 року Позивач із власної ініціативи звернулась до Департаменту кіберполіції України із заявою про скоєний злочин. Водночас, з метою повернення коштів, які було викрадено з її банківського рахунку, 09.08.2023 року, Позивач звернулась із відповідною заявою до територіального відділення АТ КБ «Приват Банк», на яку отримала відповідь листом від 03.09.2023 року. За змістом відповіді вбачається, що «переказ коштів 03.08.2023 року з її рахунку здійснений шляхом створення платежу в програмі «Приват24» з підписом Smart ID, а для здійснення операції по банківському рахунку картці був правильно введений ПІН-код картки. Вказані дії можливо були здійснені за допомогою використання фінансового телефона, та іншої особливої інформації.» Відповідач відмовив Позивачці у поверненні втрачених коштів, підкреслюючи, що клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією. У випадку впевненості в наявності шахрайства і шахрайських дій щодо списання грошових коштів, Позивачу було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Водночас Відповідач не повідомив про наявність у нього інформації, яка б могла сприяти встановленню обставин скоєного злочину відносно неї. Позивачці добре відомі загальні правила безпеки, яких має дотримуватись клієнт банку при поводженні з оформленими йому банківськими картками при користуванні програмою і моб.додатком «Приват-24». Наполягає на тому, що не надавала доступ до програми «Приват-24», банківські картки нею втрачені не були, так само і не надавала третім особам відповідно конфіденційну інформацію, зокрема пароль до «Приват-24», ПІН-коди до карток. Таким чином, Позивач стверджує, що не отримувала на свій телефон повідомлення про можливу авторизацію, та не надавала підтвердження для здійснення авторизації, або якихось операцій з рахунком, які відбувалися в іншому районі м.Києва. Станом на подачу позовної заяви до суду у Позивача відсутня інформація щодо досудового розслідування, а її неодноразові спроби зустрітися зі слідчим, або керівництвом були безуспішними. Отже, Позивачка вважає, що у відповідача не має підстав стверджувати, що списання коштів з її банківського рахунку відбулось з її відома і після відповідної авторизації.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 року справу передано головуючому-судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.01.2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.03.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує щодо її задоволення в повному обсязі, вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертає увагу суду на те, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів порушення його прав. Стосовно здійснення транзакцій від 03.08.2023 року, то Банком було встановлено, що переказ коштів з рахунку НОМЕР_1 на карту № НОМЕР_2 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж. Операція підписана Smart ID. Для того, щоб здійснити операції по картці НОМЕР_2 був правильно введений ПІН-код картки. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання ОСОБА_1 фінансового номеру телефону та іншої особистої інформації. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо зняття грошових коштів, банком було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. Стосовно визнання транзакцій та дій Приват Банк неправомірними, що до транзакцій від 03.08.2023 року, Банк зазначає таке. Позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та виявила бажання оформити кредитну карту з кредитним лімітом, а також в подальшому неодноразово перепідписувала даний договір, ознайомлювалась з умовами та правилами банківських послуг під розпис. Позивач засвідчила, що ознайомлена з умовами та правилами банківських послуг підписавши Анкету-заяву. Відповідач вказує, що Позивачем не було дотримано вимоги Умов та правил банківських послуг щодо забезпечення інформації необхідної для авторизації Клієнта через відділені канали банківського обслуговування, а отже, саме Позивач має нести відповідальність за здійснення даних платіжних операцій.

12.03.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про поновлення та продовження строку на подачу доказів.

Ухвалою суду від 14.03.2024 року, що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання по справі та призначено розгляд справи по суті.

14.03.2024 через засоби поштового зв`язку на адресу суду від Позивачки надійшла відповідь на відзив у якій заперечує щодо викладених зауважень у відзиві, позовні вимоги просила підтримати у повному обсязі. Позивач у відповіді на відзив посилається на постанову від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, в якій Верховний Суд України зробив висновок, що банк у разі здійсненні недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані ним некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. На думку позивача відповідачем жодним чином не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зі своєї сторони, позивач повідомляє, що нею не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали. Натомість, позивач стверджує, що нею було докладено максимальних зусиль для якнайшвидшого блокування карткових рахунків, термінового звернення безпосередньо до відділення банку, а також невідкладного звернення до правоохоронних органів, для фіксування та розслідування кримінального правопорушення. Таким чином, позивач просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на її користь грошові кошти у сумі 390 000,00 грн.

Позивач у судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, у судових дебатах просив суд закрити провадження у справі з підстав того, що карта з якої були зняті кошти належить Позивачці як фізичній-особі підприємцю, тому дані відносини не можуть розглядатися в порядку цивільно-правових, оскільки спір виник між юридичними особами.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ).

Відповідно до наданої виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 (рахунок НОМЕР_3 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00089863105 від 03.08.2023 за період з 01.08.2023 - 31.08.2023 року вбачається, що 03.08.2023 року у період з 21 год.31 хв. По 21 год. 36 хв. З картки Позивачки було списано кошти разом на суму 390 000 грн. (деталі операції: Універмаг: Molas, м.Київ, вул. Януша Корчака, буд.22).

З талону-повідомлення єдиного обліку №33179 про прийняття і реєстрацію зяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, вбачається, що 04.08.2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про те, що 03.08.2023 року близько 21 год. 20 хв., на телефон заявниці прийшло сповіщення, що за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа розрахувалась банківською карткою заявниці на суму 390 000,00 грн. Доступу до картки заявниці ніхто не мав, дані картки нікому не повідомляла та пін код ніде не вводила.

Відповідно до проведеної службової перевірки банком згідно звернення клієнта ОСОБА_1 , щодо несанкціонованого списання 03.08.2023 з її картки НОМЕР_4 (CREDIT P55 UAH) грошових коштів загальною сумою 390 000 UAH, вбачається що платежі здійснені через додаток Тap To Phone в міні пос М1240TW3. Передбачається авторизація ОСОБА_1 у додатку П24 за фішинговим посиланням підконтрольного шахраям ресурсу.

За фактом заволодіння грошовими коштами позивач ОСОБА_1 03.08.2023 року о 21.45 год. звернулась на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк», розповівши про ситуацію, картковий рахунок було заблоковано.

04.08.2023 року Позивач звернулася до чергової частини Національної поліції України за місцем проживання із заявою про скоєння злочину відносно неї, що підтверджується талоном-повідомленням №33179.

05.08.2023 матеріали заяви було зареєстровано за номером кримінального провадження №12023100030002371, попередня кваліфікація ч.4 ст. 185 КК України.

08.09.2023 Позивачка звернулась до Т.в.о. начальника Деснянського УП ГУНП у м.Києві Гомона О.В. зі скаргою, щодо отримання інформації щодо ходу та результатів досудового розслідування, а також до Деснянської окружної прокуратури м.Києва.

Згідно наданої Позивачці відповіді від Деснянської окружної прокуратури м.Києва, встановлено, що 10.08.2023 року було визначено місце проведення досудового розслідування - Шевченківський район м.Києва.

Через відсутність впродовж тривалого часу зв`язку зі слідчим, Позивачка звернулась зі скаргою до Шевченківської окружної прокуратури м.Києва, щодо розгляду справи, на яку 13.10.2023 року їй надано відповідь, згідно якої повідомлено групу слідчих, які займаються даним кримінальним правопорушенням, а також роз`яснено можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

09.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про те, що 03.08.2023 року о 21.35 год. З її картки (ФОП) було викрадено велику суму коштів - 390 000 грн., після чого вона звернулась на гарячу лінію Банку 3700, внаслідок чого картки було заблоковано. При візиті в банко 04.08.2023 року їх було розблоковано, тому просила Банк повідомляти її про хід розгляду події крадіжки з її картки.

03.09.2023 року АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь ОСОБА_1 про відмову у поверненні коштів, що були списані 03.08.2023 року, посилаючись на те, що переказ коштів можливо було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.

Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що:

«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Такої ж думки притримується Вреховний Суд у справі № 176/1445/22 (касаційне провадження провадження № 61-8249св23) від 16 серпня 2023 року.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулися до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я позивача не є підставою для відмови у позові.

Суд не бере до уваги позицію висловлену в судовому засіданні представником відповідача щодо закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що кошти були зняті із рахунку Позивача як фізичної особи-підприємця, а отже справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає її безпідставною та необґрунтованою, оскільки, Позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав споживача, - як фізична особа.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,82, 89, 95, 247, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,- задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" ( вул. Грушевського, 1- д , м. Київ, 01001, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, ІПН 143605704021) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти в розмірі 390. 000.00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приват Банк" ( вул. Грушевського, 1- д , м. Київ, 01001, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570, ІПН 143605704021) на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: О.М. Панченко