Рішення № 122572775, 25.10.2024, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

25 жовтня 2024 рокуСправа № 322/1834/24

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Подріз В.О.,

за участю:

представника позивача Єланського О.Г. (в режимі відеоконференції);

представника відповідача Коваль В.М. (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Державної служби України з безпеки на транспортіпро:визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00020818 від 23.07.2024.

15.10.2024 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений адміністративний позов, в якому позивач просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АА №00020818 від 23.07.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.;

- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначив таке.

23 липня 2024 року старшим держаним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В. було винесено постанову серії АА № 00020818 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень.

Зі змісту вказаної оскаржуваної постанови вбачається, що, розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WIM 15, WAGA-WIM35, зав. № 3, старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті ОСОБА_2 установив, що 05.07.2024 об 11 год. 01 хв., за адресою Н-08, км 468+739, Запорізька обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 12.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ОСОБА_1 , який на думку спеціаліста рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України. У постанові зазначено, що транспортний засіб рухався із перевищенням загальної маси транспортного засобу на 8,675% (3,47 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. У зв`язку із виявленим порушенням відповідальною посадовою особою прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.

З роздрукованих файлів фотофіксації, а також товарно-транспортної накладної № 35 від 05 липня 2024 року вбачається, що 05.07.2024 об 11 год. 01 хв. автомобіль VOLVO FH 12.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , проїжджаючи крізь автоматичний пункт контролю, їхав саме з причепом KRONE AZW, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 22.5 ПДР України, слідує, що дозволена маса навантаження напівпричепу (контейнеровозу) 44 тонни.

Згідно з оскаржуваною постановою, загальна маса належного позивачу транспортного засобу в момент вчинення порушення з урахуванням похибки пристрою склала 43470 кг, що відповідає нормативним параметрам для такого автотранспорту, тому відсутня потреба у розрахунках, оскільки відсутнє перевищення загальної маси транспортного засобу та навантаження на строєні осі транспортного засобу.

У даному випадку відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП наступає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%.

Оскільки відповідач невірно визначив максимально дозволену масу контейнеровоза позивача, він дійшов помилкових висновків про перевищення фактичної маси на 8,675%.

З наведеного вбачається відсутність в діях позивача перевищення загальної маси транспортного засобу на 10 і більше відсотків, що виключає відповідальності, встановлену ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Окрім того, відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП настає для водіїв транспортних засобів, однак, відповідно до товарно-транспортної накладної № 35 від 05 липня 2024 року транспортним засобом VOLVO FH 12.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом KRONE AZW, державний номерний знак НОМЕР_2 , керував водій ОСОБА_3 , а не власник ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 16.10.2024 було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач подав до суду відзив, в якому заперечив проти позову, з огляду на таке.

Матеріалами справи не підтверджується приналежність транспортних засобів позивача до спеціалізованого типу, а саме напівпричепу-контейнеровозу.

Із наявних метаданих та автоматизованого робочого місця інспектора вбачається, що під час проїзду транспортного засобу через автоматичний пункт зважування було зафіксовано автопоїзд.

Зазначене підтверджується і доданими позивачем свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_1 є загальним вантажним бортовим.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_5 є причепом бортовим-Е.

З огляду на зазначене та враховуючи положення пункту 22.5 Правил дорожнього руху, до вказаного типу транспортного засобу застосовується норматив щодо загальної маси на рівні 40 тонн незалежно від типу транспортного засобу.

Розміри відсотків перевищення 8,675%, отримані в результаті розрахунків, відповідають зазначеному в постанові 3,47 тонн - це з урахуванням похибки.

Факт невідповідності маси транспортного засобу нормативним параметрам, що визначені в п. 22.5 ПДР, не може спростовуватися товарно-транспортною накладною.

Сам факт наявності товарно-транспортної накладної (накладної), не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, та не спростовує факту перевищення вагових параметрів, адже фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах в автоматичному режимі, із урахуванням похибки та виду автомобіля.

Особа суб`єкта відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП визначається відповідно до статті 14-3 КУпАП.

Та обставина, що транспортний засіб використовувався перевізником, не свідчить про автоматичну зміну належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Водночас, позивач не надав доказів того, що він як власник транспортного засобу вносив особисто до Реєстру відомості про належного користувача належного йому на праві власності транспортного засобу.

До того ж, інші особи не звертались до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Виходячи з наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, а представник відповідача заперечив проти позову з вищенаведених підстав.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

23 липня 2024 року старшим держаним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельовим М.В. було винесено постанову серії АА № 00020818 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень 00 копійок.

Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, 05.07.2024 об 11 год. 01 хв., за адресою Н-08, км 468+739, Запорізька обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,675% (3,47 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно доч.2ст.2КАС Україниу справахщодо оскарженнярішень,дій чибездіяльності суб`єктіввладних повноваженьадміністративні судиперевіряють,чи прийняті(вчинені)вони: 1)на підставі,у межахповноважень тау спосіб,що визначеніКонституцією тазаконами України; 2)з використаннямповноваження зметою,з якоюце повноваженнянадано; 3)обґрунтовано,тобто зурахуванням усіхобставин,що маютьзначення дляприйняття рішення(вчиненнядії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманнямпринципу рівностіперед законом,запобігаючи всімформам дискримінації; 8)пропорційно,зокрема здотриманням необхідногобалансу міжбудь-якиминесприятливими наслідкамидля прав,свобод таінтересів особиі цілями,на досягненняяких спрямованеце рішення(дія); 9)з урахуваннямправа особина участьу процесіприйняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною другою ст. 132-1 КУпАП, за якою на позивача накладено адміністративне стягнення, встановлено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами , що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу KRONE AZW 18, реєстраційний номер НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 від 18.06.2005, у графі «Тип ТЗ» вказано причіп бортовий-Е, що спростовує доводи позивача про віднесення цього транспортного засобу до типу напівпричепи (контейнеровози), та підтверджує доводи відповідача про те, що зазначений в оскаржуваній постанові транспортний засіб відноситься до типу автопоїздів, який у даному випадку рухався у складі трьохвісного автомобіля з двовісним причепом, відтак максимальне значення фактичної маси такого транспортного засобу для автомобільних доріг державного значення становить 40 тонн (п. 22.5 Правил дорожнього руху).

Отже, відповідачем було вірно визначено тип транспортного засобу та перевищення його загальної фактичної маси на 8,675% (3,47 тонн).

Щодо суб`єкта відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Виходячи з положень статті 14-3 КУпАП, суд визнає безпідставним твердження позивача про те, що суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є водії.

За визначенням статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, причепом є транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Отже, суб`єктом відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у разі, коли автомобіль (тягач) та причіп мають різних власників, має бути власник саме автомобіля (тягача), що здійснював рух.

У матеріалах справи відсутні докази того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів було внесено відомості про належного користувача транспортного засобу VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З урахуванням зазначеного, у даному випадку відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП несе відповідальна особа фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а саме ОСОБА_1 , що підтверджується доданим до матеріалів справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу VOLVO FH 12.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 від 14.11.2015.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбачених статтею 279-7 КУпАП, не вбачається.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов є необґрунтованим, а відтак в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00020818 від 23 липня 2024 року відмовити повністю.

2. Постанову старшого держаного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Шмельова Микити Вячеславовича від 23 липня 2024 року серії АА № 00020818, залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2024 року.

Суддя С.С. Гасанбеков