Ухвала суду № 122565205, 24.10.2024, Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1412/24

Провадження №2-з/567/10/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Пономаренко Р.А.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про вжиттязаходів забезпеченняпозову,подану уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди

встановив:

Острозьким районним судом Рівненської області 30.08.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль DAF FTCF 85/460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в установах банку і інше рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви вказує, що саме такий вид забезпечення позову, на його думку, відповідає змісту заявлених позовних вимог, оскільки ціна позову складає 548631,33 грн.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення шкоди спричиненої ДТП на загальну суму 548631,33 грн. Вимоги позивача про відшкодування шкоди відповідач залишив без задоволення. Відповідач уникає спілкування з позивачем, на телефонні дзвінки не відповідає, врегулювати спір в позасудовому порядку не бажає, у зв`язку з чим позивач вважає, що існує ризик відчуження відповідачем вищевказаного майна.

Позивач вважає, що накладення арешту на вищевказане майно відповідача є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позивач вказує на наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, а відтак вважає, що вжиття вищевказаних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача спроможне забезпечити ефективний захист його прав та інтересів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання у якому просить розгляд заявив проводити без його участі та участі позивача, заяву підтримав з підстав та доводів наведених у ній.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову та доводи сторін, приходить до висновку, що така заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, згідно приписів якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження майном - це перешкода у вільному розпорядженню таким майном.

Відповідно п.1, 2, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступного: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.

Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою наддасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Вище наведене кореспондується з практикою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі 910/3836/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу стягнення матеріальної та моральної шкоди у загальному розмірі 548631,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, водночас наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, буде встановлено судом під час ухвалення рішення по суті спору. Однак, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову може застосовуватись лише з вказаних підстав, ці підстави є оцінними. Необгрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших ніж, ті, яким вдалось би запобігти.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

З матеріалів заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом до відповідача про стягнення відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Стороною позивача зазначається про те, що відповідач може відчужити на користь третіх осіб транспортний засіб, інше майно чи грошові кошти, які можуть бути використаний у рахунок погашення боргу перед позивачем, що в подальшому може призвести до утруднення чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Однак, варто вказати, що твердження позивача про утруднення та/або неможливість виконання відповідачем рішення суду у разі його задоволення судом є лише припущенням сторони позивача, а відтак судом до уваги не приймаються. При цьому, позивачем не надано доказів щодо вартості вказаного транспортного засобу, та щодо перебування у відповідача на праві власності іншого майна, а тому щодо здійснення відшкодування саме за рахунок вказаного транспортного засобу, який належить відповідачу, суд вважає співмірним та такими, що доводиться письмовими доказами.

Суд звертає увагу сторони позивача на те, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

На думку суду, з урахуванням кола сторін, підстав та предмету позову, стороною позивача не надано належних доказів того, що невжиття даного виду забезпечення позову у повному обсязі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому або для відновлення прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль, а також не доведено те, що на даний час відповідачем вчиняються активні дії щодо, зокрема, відчуження майна з метою уникнення виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги недоведеність підстав, якими сторона позивача обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову в запропонований спосіб, а також відсутність доказів вчинення активних дій відповідачем щодо відчуження майна, суд дійшов до висновку, що заява є доведеною частково, в зв`язку з чим вона підлягає частковому задовлленню.

Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Окремо слід зазначити, що вжиття заходів забезпечення цивільного позову, про які у заяві просить позивач, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та забезпечення балансу інтересів учасників спірних правовідносин.

За таких обставин, не вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з підстав викладених вище.

За змістом ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч. 3 ст. 154 ЦПК України та є вичерпним.

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову дозволяє належним чином захистити майнові інтереси всіх осіб, а також відсутність обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні. Окрім того немає підстав вважати, що відповідач понесе збитки та інші ризики, пов`язані із вжиттям забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260, 261, 354 ЦПК України,

постановив:

заяву позивача ОСОБА_1 про вжиттязаходів забезпеченняпозову,подану уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль марки DAF FTCF 85.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

В задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.