Ухвала суду № 122549471, 24.10.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 жовтня 2024 рокуСправа №160/8207/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/8207/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

11 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про встановлення судового контролю, яка надійшла від ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний Суд». В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення суду дотепер не виконано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/8207/24 до розгляду в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк до 22 жовтня 2024 року для надання суду письмових пояснень по суті поданої заяви.

22 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти встановлення судового контролю заперечує та вказує, що пенсію позивача перераховано, а доплату на виконання рішення суду буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань.

23 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач посилається на обставини оскарження відповідачем рішення суду у справі, а також наводить доводи щодо долучених відповідачем доказів на підтвердження виконання рішення суду у справі.

Відповідно до частини 3 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України - заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За викладених обставин, враховуючи приписи статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто за наявними матеріалами в справі в порядку письмового провадження

Вирішуючи заяву про встановлення судового контролю по суті суд зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 05.02.2024 року відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки), з урахуванням виплачених сум.

13 серпня 2024 року вказане рішення суду набрало законної сили.

04 вересня 2024 року видано виконавчі листи по справі.

12 вересня 2024 року відповідачем подано апеляційну скаргу.

Постановою державного виконавця від 17.09.2024 року відкрито виконавче провадження №76056926 з примусового виконання виконавчого листа по вказаному вище зобов`язанню.

10 жовтня 2024 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено відповідачу у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 03.11.2022 року у справі №320/5760/21.

Ненаведення позивачем обґрунтованих доводів та ненадання доказів на підтвердження того, що виконання судового рішення в цій справі без встановлення судового контролю буде неможливим, свідчить на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 20.12.2023 року у справі №240/22062/20, від 01.05.2023 року у справі №300/2963/22.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 09.11.2023 року у справі №300/6212/21, 10.02.2022 року у справі №160/13013/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 року у справі №800/320/17.

Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

За приписами ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до приписів ст.63 Закону №1404-VIIІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником (ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (ч.4 ст.63 Закону №1404-VIII).

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.5 ст.63 Закону №1404-VIII).

Отже, приписами Закону №1404-VIII визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №160/8207/24, суд враховує, що в ході виконавчого провадження наразі державним виконавцем не вжито усіх заходів для забезпечення виконання рішення суду в судовому порядку (накладення штрафів, повідомлення про вчинення кримінального порушення).

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

Також суд зауважує, що згідно наданих відповідачем розрахунків пенсії позивача вона перерахована: згідно наданого позивачем розрахунку розмір пенсії складає 2980,00 грн з 01.03.2024 року, в той час як згідно наданих відповідачем розрахунків такий розмір складає 4018,91 грн, перерахунок здійснено 22.10.2024 року. Більш детальний розрахунок містить відомості про застосований до позивача показник середньої заробітної плати по України, який обчислено саме за 2021-2023 рік, що відповідає зобов`язанню, покладеному на відповідача рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що, з урахуванням положень ч.1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважатиме, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси.

Також суд наголошує на тому, що незгода позивача із рішеннями, діями або бездіяльністю відповідача, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду є підставою для звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи позивача про умисне ухилення відповідачем від виконання рішення суду шляхом його оскарження судом відхиляються, оскільки відповідне оскарження є правом відповідача, який згідно принципу диспозитивності реалізовує його на власний розсуд. В свою чергу оцінка поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також вирішення питання зупинення виконання рішення суду у справі належить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Доводи позивача щодо змісту наданих відповідачем розрахунків фактично стосуються допущення відповідачем затримки у виконанні рішення суду. Водночас, для вирішення питання саме про встановлення судового контролю юридичне значення має стан виконання рішення суду на момент вирішення відповідного питання судом. В свою чергу відповідні доводи позивача щодо невиправданості допущеної затримки у виконанні рішення суду в рамках процедури судового контролю за виконанням рішення суду оцінені бути не можуть, якщо рішення суду на момент вирішення відповідного питання фактично виконано, такі доводи можуть бути заявлені в рамках окремого оскарження відповідних дій відповідача. В рамках цього судового контролю як з наданих відповідачем розрахунків, так і з одного з наданих позивачем розрахунків (станом на 22.10.2024 року) вбачається, що пенсія позивачу перерахована і наступна пенсія (в листопаді 2024 року) має бути виплачена в оновленому розмірі. Підстав вважати, що пенсія не буде виплачена в належному розмірі після її перерахунку 22.10.2024 року наразі немає.

Доводи позивача щодо доказів відповідача на підтвердження відсутності фінансування (для виплати утвореної заборгованості через перерахунок пенсії з дати в минулому) могли б бути оцінені в разі встановлення судового контролю та дослідження відповідного питання судом. Наразі ж судом для вирішення питання про існування підстав для встановлення такого контролю у відповідача було витребувано пояснення, з урахуванням яких (а також зважаючи на докази, надані позивачем та відповідачем) судом приймається відповідне судове рішення. Визначальним в цьому аспекті є висновок про те, що наразі відсутні підстави вважати, що рішення суду не буде виконано без встановлення судового контролю, що зумовлено невичерпанням усіх заходів забезпечення судового контролю в рамках процедури примусового виконання рішення суду державним виконавцем. При цьому суд звертає увагу на те, що згідно рішення суду пенсію позивача належить перерахувати саме з 05.02.2024 року, а не з 01.03.2024 року, як вказував позивач.

Доводи позивача щодо дати виконання рішення суду відповідачем (25.09.2024 року) судом відхиляються, оскільки згідно наданих розрахунків перерахунок фактично здійснено 22.10.2024 року, в свою чергу дата 25.09.2024 року є датою розпорядження про провадження такого перерахунку. Таким чином, наразі рішення суду в частині зобов`язання перерахувати та виплачувати позивачу перераховану пенсію відповідачем виконано, першим місяцем, в якому позивач отримує перераховану пенсію, є листопад 2024 року. Суд повторює, що для встановлення судового контролю визначальним є сам факт вчинення відповідачем відповідних дій, в той час як виправданість затримки відповідачем у вчиненні таких дій може бути предметом окремої правової оцінки суду в разі її ініціювання позивачем встановленим способом.

Узагальнюючи вищевикладене суд зазначає, що підстави для встановлення судового контролю відсутні з огляду на відсутність підстав для висновку, що без встановлення судового контролю рішення суду не буде виконано. Так, наразі без встановлення судового контролю відповідачем частково виконано рішення суду (розмір пенсії на майбутнє збільшено), в свою чергу заборгованість на виконання рішення суду наразі не виплачена. Водночас, оскільки в рамках процедури виконавчого провадження наразі не вжито усіх заходів для забезпечення примусового виконання рішення суду (накладення штрафів, повідомлення про кримінальну відповідальність), відсутні підстави вважати, що рішення суду не буде виконано.

В цьому аспекті слід також враховувати і те, що відносини у сфері соціального захисту, як правило, є триваючими, тобто такими, що передбачають обов`язок держави через відповідні суб`єкти владних повноважень здійснювати періодичні платежі на користь особи, розмір яких залежить від законодавства, змін у статусі такої особи тощо. У таких відносинах слід виходити з презумпції добросовісності рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що стосується і порядку виконання судових рішень, в яких такі рішення, дії або бездіяльність визнано протиправними та зобов`язано вжити відповідних заходів для забезпечення захисту прав особи.

Лише такий порядок захисту адміністративним судом порушених прав особи у соціальній сфері може забезпечити черговість виконання судових рішень (забезпечення справедливості щодо всіх осіб), унеможливить блокування роботи (функціонування) відповідного суб`єкта владних повноважень, а також унебезпечить ситуації, за якої суб`єкт владних повноважень не здійснюватиме добровільного виконання своїх обов`язків щодо здійснення періодичних платежів особі-позивачу до моменту вирішення спору та визначення судом суми, яка підлягає сплаті.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі №200/13288/21.

Таким чином, за наявності самого лише твердження відповідача щодо виплати наявної заборгованості в майбутньому, зважаючи на здійснене ним станом на дату постановлення цієї ухвали часткове виконання рішення суду, беручи до уваги невжиття в рамках виконавчого провадження усіх заходів для забезпечення виконання рішення суду, суд констатує відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду станом на дату постановлення цієї ухвали.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що заявник не надав доказів про те, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/8207/24.

Керуючись статтями 241, 243-248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/8207/24 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко