Постанова № 122546329, 23.10.2024, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1445/24

Провадження №3/567/872/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2024 року м.Острог

Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово непрацюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ,

за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП, -

встановив:

16.08.2024 р. о 02 год. 33 хв. ОСОБА_1 в м.Острог по вул.Бельмаж Рівненської області керував транспортним засобом автомобілем марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на предмет визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» №ARBH - 0619, що підтверджується тестом № 4001 від 16.08.2024р., результат огляду становить 1,09 проміле.

Крім того, ОСОБА_1 16.08.2024 року о 02 год. 33 хв. в м.Острогпо вул.БельмажРівненської області,повторно протягомроку,керував транспортнимзасобом автомобілем марки«HyundaiAccent»,д.н.з. НОМЕР_2 , будучи особою, яка позбавлена права керування таким транспортним засобом відповідно до постанови Деснянського районного суду м.Києва від 28.05.2024 року, чим порушив вимоги п.2.1 "а" ПДР України та ст.15 Закону України «Про дорожній рух».

ОСОБА_1 в судові засідання 18.09.2024 та 21.10.2024 не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Письмових пояснень з викладом своїх заперечень щодо суті правопорушень, вчинення яких ставиться ОСОБА_1 у провину, від нього до суду не надходило. Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.130, 126 КУпАП не є обов`язковою, а відтак суд не вбачає перешкод та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. ОСОБА_1 не скористався правом викласти свої доводи або письмові заперечення та надати свої докази на спростування обставин правопорушень, вчинення яких йому ставиться у провину, заходів для особистої явки або явки обраного ним захисника з метою участі у судовому засіданні не вживав.

Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Беручи до уваги завдання КУпАП та з урахуванням невідворотності покарання за винні дії, доведені у встановленому законом порядку, суд приходить до переконання, що за відсутності в матеріалах справи будь-яких доводів ОСОБА_1 на заперечення обставин, викладених у складених відносно нього протоколах, та з урахуванням необов`язкової його участі при розгляді даної справи, суд не вбачає порушення його прав у разі розгляду справи у його відсутності. Разом з тим суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не скористався послугами захисника для представництва у суді своїх інтересів. Реалізація ОСОБА_1 свого права надати суду письмові пояснення із запереченнями по суті правопорушення є одним із способів реалізації свого права на захист, водночас про наявність будь-яких перешкод, які заважали йому реалізувати таке право впродовж усього часу після складання протоколів та до розгляду справи по суті, ОСОБА_1 суду не повідомив.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, за наведених вище обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд при вирішенні питання про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності виходить з наступного.

Відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом, в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, вказаний у складеному відносно нього протоколі від 16.08.2024 року підтверджується відеозаписом зі службового реєстратора поліцейського.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015р. №1452/735 та «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103.

Відповідно до вказаних нормативно-правових актів оглядові на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння згідно з ознаками такого стану, встановленими у вищезгаданій Інструкції, затвердженій спільним наказом МВС України та МОЗ України.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення на огляд водія до медичного закладу, ознаками алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці.

Тобто працівник поліції вказав підстави у зв`язку з якими він вважає, що ОСОБА_1 перебуває у стані сп`яніння та останній погодився на проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу на визначення стану сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810» прилад № ARВН-0619.

З дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського встановлено, що після зупинки транспортного засобу, керованого ОСОБА_1 , під час спілкування з останнім у нього були виявлені ознаки сп`яніння, про що водію було повідомлено та запропоновано пройти освідчення на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. В подальшому водію було надано для огляду цілісність упаковки трубки до алкотестера, роз`яснено порядок застосування приладу, та при продуванні алкотестера з дев`ятої спроби показ приладу становив 1,09 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився та відмовився пройти повторний огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. При цьому ОСОБА_1 пояснював працівникам поліції, що напередодні ввечері вживав алкогольні напої. В подальшому водію були роз`яснені його права та складені відповідні процесуальні документи, з якими ознайомили ОСОБА_1 .

З роздруківки тестування на алкоголь № 4001 від 16.08.2024 р. встановлено, що при проведенні освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння результат тесту становить 1,09 проміле, ОСОБА_1 погодився з достовірністю вказаного результату, про що свідчить власноручно виконаний ним підпис у зазначеній роздруківці та відповідний підпис водія в акті огляду на стан сп`яніння.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що поліцейським на ім`я ОСОБА_1 було складено направлення на огляд водія в медичному закладі з метою виявлення алкогольного сп`яніння, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №820096 ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом протягом 24 годин.

Відповідно допротоколу проадміністративне правопорушеннясерії ААД№ 820096від 16.08.2024р., ОСОБА_1 цього дняо 02год.33хв.в м.Острогпо вул.БельмажРівненської областікерував транспортнимзасобом автомобілем марки«HyundaiAccent»,д.н.з. НОМЕР_2 ,в станіалкогольного сп`яніння.Огляд напредмет визначеннястану алкогольногосп`яніння проводивсяна місцізупинки транспортногозасобу звикористанням газоаналізатора«DragerAlcotest6810»№ARBH-0619,що підтверджуєтьсятестом №4001від 16.08.2024р.,результат оглядустановить 1,09проміле,та вказанимидіями ОСОБА_1 порушив п.2.9«а» ПДРУкраїни.

ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не навів будь-яких заперечень чи доводів, які б спростовували обставини, викладені у складеному відносно нього протоколі.

В ході судового розгляду не встановлено підстав вважати, що поліцейські, перебуваючи при виконанні службових обов`язків, діяли упереджено по відношенню до ОСОБА_1 , переслідуючи інші цілі, а ніж передбачені законодавством у випадку виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 не навів суду будь-яких обґрунтованих доводів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували обставини, встановлені поліцейськими та зафіксовані у процесуальних документах, зібраних у матеріалах справи, які було досліджено судом.

Згідно п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за якими водієві забороняється керувати транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а тому в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та беручи до уваги, що з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

При вирішенні питання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП суд виходить з наступного.

Диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених другою-четвертою частинами цієї статті, тобто для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.5 ст.126 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, повторно протягом року вчинила порушення, передбачене частинами другою-четвертою ст.126 КУпАП.

Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без права керування, за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідност.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №820097 від 16.08.2024 року та іншими матеріалами справи.

На підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП до протоколу додано копію електронної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1269247 від 19.01.2024 року.

Водночас, з постанови Деснянського районного суду м.Києва від 20.05.2024 №754/5495/24 вбачається, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 40800 грн.

Згідно постанови Деснянського районного суду м.Києва від 28.05.2024 №754/4463/24 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 40800 грн. з позбавленням права керування транспортирними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відомості про оскарження та скасування зазначених постанов в матеріалах справи відсутні та ОСОБА_1 таких доказів суду не надав.

Згідно довідки ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області №4757/202/01/10-2024 від 23.08.2024 року та виписки з електронної бази даних встановлено, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Водночас згідно із довідкою ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 23.08.2024 року ОСОБА_1 19.01.2024 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2, 5 ст.126 КУпАП, а також за інші правопорушення.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, вказаний у складеному відносно нього протоколі підтверджується, також дослідженим судом відеозаписом зі службового реєстратора поліцейських. Окрім того, з дослідженого судом відеозапису зі службового реєстратора поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції вказав, що посвідчення водія не отримував.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Отже, факт скоєння вказаних правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення, підтверджується зібраними у справі доказами, які повністю узгоджуються між собою. Підстав вважати їх недопустимими суд не вбачає.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При вирішенні питання щодо можливості застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілем є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, згідно правового поля України (п.2.9 «а» ПДР України, ст.16 Закону України «Про дорожній рух») водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та згідно ст.130 КУпАП у разі порушення встановлених заборон водій несе встановлену відповідальність.

Санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність у виді накладення стягнення - штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Позбавляючи права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.30 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та може бути спричинена відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність порушення ПДР в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення (постанова ККС ВС від 4 вересня 2023 року у справі №702/301/20).

Застосовуючи видадміністративного стягненнявраховується характервчинених правопорушень,особа порушника,ступінь йоговини,обставини,що пом`якшуютьчи обтяжуютьвідповідальність, а також ступінь їх суспільної небезпеки.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень не встановлено.

З матеріалівсправи судомвстановлено,що ОСОБА_1 протягом рокунеодноразово притягувавсядо адміністративноївідповідальності тазгідно електронноїбази даних ОСОБА_1 посвідчення водіяне отримував. Також згідно інформації з Єдиного реєстру боржників вбачається, що стосовно ОСОБА_1 наявні відомості про 43 виконавчих провадженнях щодо стягнення у справах про адміністративні правопорушення, штрафи у яких ним не сплачені.

При накладенніадміністративного стягненнясуд бередо уваги,що ОСОБА_1 раніше неодноразовопритягувався доадміністративної відповідальності,в томучислі зааналогічні правопорушення,за щойого булопіддано адміністративнимстягненням, проте позитивних висновків не зробив та продовжує систематично вчиняти правопорушення, що вказує на відсутність бажання виправитись. За віком та станом здоров`я ОСОБА_1 є працездатним, ОСОБА_1 повинен буврозуміти існуючідодаткові обмеженнящодо вживанняспиртних напоївособами,які здійснюютькерування транспортнимизасобами,однак знехтувавта проігнорувавтакими обмеженнями,а томуз урахуваннямположень ч.2ст.36КУпАП тавстановлених обставинсправи,суд вважаєщо застосованіраніше адміністративнізаходи щодо ОСОБА_1 є недостатнімита приходитьдо висновкупро наявністьфактичних таправових підставдля застосуваннядо ньогоадміністративного стягненнязгідно санкціїч.2ст.130КУпАП,у видіадміністративного арештуз позбавленнямправа керуваннятранспортними засобами,що буде необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень а також буде відповідати характеру вчинених правопорушень та меті адміністративного стягнення.

Одночасно, застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, судом враховується характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, вчинені ОСОБА_1 правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху, складають підвищену суспільну небезпеку, є потенційно небезпечними для суспільства та становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю.

З матеріалів справи встановлено, що автомобіль марки «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , йому не належить та на його ім`я не зареєстрований, а відтак суд не вбачає підстав для застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4Закону України«Про судовийзбір» узв`язку зухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.23, 24, ст.40-1, ч.1 ст.130 ст.ст.221, 276, 283, 284 КУпАП, -

постановив:

Визнати ОСОБА_1 таким, що вчинив правопорушення, передбачені ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 КУпАП та із застосуванням ч.2 ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арештустроком 10(десять)діб з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі ч.3 ст.30 КУпАП до стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді позбавлення правакерування транспортнимизасобами строкомна 3(три)роки приєднати невідбуті частини стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, застосовані відносно ОСОБА_1 відповідно до раніше ухвалених судами постанов.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДПРОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Номер рахунку отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційногосуду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 23.10.2024 року.

Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.