Ухвала суду № 122509617, 22.10.2024, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/2392/21

Номер провадження 6/585/105/24

У Х В А Л А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни заяву Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До судузвернувся ОСОБА_2 ,який дієв інтересахАТ «Укрсиббанк»,заінтересованою особоюзазначає ОСОБА_1 та просить:Визнати виконавчий лист у справі №585/2392/21 на виконання ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023 року про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат за правову допомогу в розмірі 5 000,00 гривень таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтуваннязаявлених вимогзазначив,що в провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебувала цивільна справа №585/2392/21 за позовом АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 28.08.2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №585/2392/21. 24.09.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 21.11.2022 року Роменським міськрайонним судом Сумської області у справі №585/2392/21 прийнято ухвалу, якою позовну заяву АТ «УКРСИББАНК» залишено без розгляду. Враховуючи, що позов АТ «УКРСИББАНК» було залишено без розгляду, ухвалою суду від 06.01.2023 року було задоволено заяву Відповідача про компенсацію судових витрат та стягнуто з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. сплачених ним судових витрат за правову допомогу. Ухвала суду від 06.01.23р. на адресу АТ «УКРСИББАНК» не надходила. 28.02.2023 року постановою Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» задоволено, Ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.11.2022 року у справі №585/2392/21 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області. 21.09.2023 року у справі №585/2392/21 було прийнято рішення, яким частково задоволено позовні вимоги АТ «УКРСИББАНК». 30.11.2023 року ухвалою суду було відмовлено Відповідачу в задоволені заяви про прийняття додаткового рішення у справі. В ухвалі суду від 30.11.23р. судом зазначено наступне: «Отже заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 4399,5 грн. задоволенню не підлягає, оскільки в даній справі, ухвалою суду від 6 січня 2023 року вже вирішене питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.» Слідуючи змісту ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30.11.23р., раніше прийнята ним ухвала у справі №585/2392/21 від 06.01.23 р. про стягнення з Позивача витрат на правову допомогу є чинною, а отже підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПКУ виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом. Отже для виконання ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.23 р. про стягнення з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. сплачених ним судових витрат за правову допомогу видається виконавчий лист. Вважає виконавчий лист про стягнення з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. сплачених ним судових витрат за правову допомогу на виконання ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023 року у справі № 585/2392/21 таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного. В ухвалі суду від 06.01.2023 року в обґрунтування її прийняття судом зазначено наступне: «Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.11.2022 року позовну заяву АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Як вбачається з матеріалів справи № 585/2392/21 р. згідно з договором про надання правової допомоги від 06 вересня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Цюпкою О.В. було укладено договір про надання останнім правової допомоги ОСОБА_1 в справі № 585/2392/21 за позовом АТ «Укрсиббанк» про стягнення боргу (а.с.73) 17 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позов від імені відповідача ОСОБА_1 , який підписано представником Цюпка О.В., в резолютивній частині якого представник просить стягнути з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу усумі 4126,87грн.,звільнивши йоговід сплатисудових витратна користьпозивача (а.с.71-72).»Підставами прийняттяРоменським міськрайоннимсудом Сумськоїобласті усправі №585/2392/21ухвали судувід 06.01.23р.про стягненняз АТ«УКРСИББАНК» накористь ОСОБА_1 5000,00грн.сплачених нимсудових витратза правовудопомогу булинаступні обставини:-прийняття судому справіухвали прозалишення позовуАТ «УКРСИББАНК»без розгляду;-заявлена Відповідачемвимога простягнення зПозивача витратна правовудопомогу.При цьомупершочерговою подієюта підставоюдля розглядувимоги Відповідачапро стягненнявитрат булаприйнята судомухвали прозалишення позовуАТ «УКРСИББАНК»без розгляду безіснування цієїухвали судуне виникаєпідстав длярозгляду вимогиВідповідача простягнення витратна підставіч.5ст.142ЦПКУ.Згідно ч.5ст.142ЦПКУ самеу разізалишення позовубез розглядувідповідач маєправо заявитивимоги прокомпенсацію здійсненихним витрат,пов`язанихз розглядомсправи.Матеріали справи№585/2392/21свідчать проте,що ухвалаРоменського міськрайонногосуду Сумськоїобласті від21.11.2022року прозалишення безрозгляду позовноїзаяви АТ«УКРСИББАНК» скасована28.02.2023року постановоюСумського апеляційногосуду.Після скасуваннясудом апеляційноїінстанції ухвалиРоменського міськрайонногосуду Сумськоїобласті прозалишення позовуАТ «УКРСИББАНК»без розглядуі направленнясправи дляпродовження розглядудо Роменськогоміськрайонного судуСумської областізмінилися обставиниу справі,в зв`язкуз чимперестали існуватиправові підставидля розглядузаяви Відповідачапро стягненнявитрат направову допомогу,а ухваласуду простягнення судовихвитрат втратиласилу.Ухвала судувід 06.01.23р.про стягненняна користьВідповідача судовихвитрат приймаласяпісля постановленняухвали прозалишення позовноїзаяви безрозгляду тана їїпідставі (дляусунення недоліківухвали від21.11.22р.в частинірозподілу судовихвитрат).Тобто посуті ухвалавід 06.01.23р.є ухвалоюприйнятою якдодаткове рішення(зааналогією Закону)про стягненнясудових витратвідповідно доухвали прозалишення позовноїзаяви безрозгляду.Такий висновоквикладено вп.7.39Постанови ВПВС від05.07.2023року усправі №911/3312/21.Верховним Судомв ційсправі наведенонаступне:«7.15.У разізакриття провадженняу справіабо залишенняпозову безрозгляду відповідачмає правозаявити вимогипро компенсаціюздійснених нимвитрат,пов`язанихз розглядомсправи,внаслідок необґрунтованихдій позивача(частинап`ятастатті 130ГПК України,частина п`ятастатті 142ЦПК України).Частиною шостоюзазначених статейпередбачено,що увипадках,встановлених частинамитретьою-п`ятоюцих статей,суд можевирішити питанняпро розподілсудових витратпротягом п`ятнадцятиднів здня постановленняухвали прозакриття провадженняу справіабо залишенняпозову безрозгляду,рішення прозадоволення позовуу зв`язкуз йоговизнанням,за умовидотримання відповідноюстороною вимогчастини восьмоїстатті 129ГПК України(частинидев`ятоїстатті 141ЦПК України),зокрема,якщо судомбуде встановленозловживання стороноючи їїпредставником абовиникнення спорувнаслідок неправильнихдій сторони.7.16.До судовихвитрат,пов`язанихз розглядомсправи,належать витратина професійнуправничу допомогу(пункт1частини третьоїстатті 123ГПК України,пункт 1частини третьоїстатті 133ЦПК України).Отже відповідачможе заявитивимогу прокомпенсацію здійсненихним витрат,пов`язанихз наданнямправничої допомогиза рахунокпозивача,який ініціювавсудовий спір,а надаліпопросив залишитийого безрозгляду всудах цивільноїта господарськоїюрисдикції.7.17.Компенсація такихвитрат здійснюєтьсяз дотриманнямзагальних правилвідшкодування витратна правничудопомогу,зокрема щодонадання позивачуправа заявитиклопотання прозменшення їхрозміру,якщо позивачвважає їхнеспівмірними відповіднодо частинчетвертої шостої статті126ГПК України(частинчетвертої шостої статті137ЦПК України).7.19.При компенсаціїправничих витратвідповідача усправі зарахунок позивачаіз застосуваннямчастини п`ятоїстатті 130ГПК України(частинип`ятоїстатті 142ЦПК України)має бутивстановлена необґрунтованістьдій позивача,пов`язанихз розглядомсправи,та необхідністьпонесення витратвідповідачем знадання правничоїдопомоги впорушеній позивачемсправі (необхідністьознайомлення адвокатомз матеріаламисправи,подання відзивувідповідачем усправі,участь адвокатав судовихзасіданнях,вчинення дійщодо збираннядоказів таінше).7.20.Таким чином,компенсація витратпозивачем занадану правничудопомогу відповідачуу випадкузалишення позовубез розглядуздійснюється здотриманням загальнихпроцесуальних гарантійщодо розподілусудових витратза наслідкомДокумент сформованийв системі«Електронний суд»02.09.20246розгляду спорупо суті,з дотриманнямвимог,передбачених частиноюп`ятоюстатті 126,частиною восьмоюстатті 129ГПК України(частиноюп`ятоюстатті 137,частиною восьмоюстатті 141ЦПК України).7.39.Ухвала судупро компенсаціюсудових витратпісля закриттяпровадження усправі чизалишення позовубез розглядує судовимрішенням пророзподіл судовихвитрат,яке приймаєтьсяза наслідкомрозгляду відповідногоклопотання відповідачаз урахуваннямпринципів диспозитивностіта змагальностісторін.».Верховним Судомсформовано судовупрактику проте,що додатковерішення неможе існуватиокремо відосновного рішенняі увипадку скасуванняосновного рішеннядодаткове рішеннятакож втрачаєсилу.В ПостановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 05.07.2023у справі№904/8884/21(провадження№12-39гс22)наведено наступнийвисновок:«133.Тобто додатковерішення -це актправосуддя,яким усуваютьсянедоліки судовогорішення,пов`язаніз порушеннямвимог щодойого повноти.Водночас додатковерішення неможе змінитисуті основногорішення абомістити всобі висновкипро правата обов`язкиосіб,які небрали участіу справі,чи вирішувативимоги,не дослідженів судовомузасіданні.Тобто додатковерішення єневід`ємноючастиною рішенняу справі.У разіскасування рішенняу справіухвалене додатковерішення втрачаєсилу.134.Подібні висновкивикладені упостановах Касаційногогосподарського судуу складіВерховного Судувід 23грудня 2021року усправі №925/81/21,від 09лютого 2022року усправі №910/17345/20,від 15лютого 2023року уcправі№ 911/956/17(361/6664/20),від 07березня 2023року уcправі№ 922/3289/21».В ПостановіВерховного Судувід 02.11.2022р.у справі№344/19567/19судом зазначенонаступне:«Водночас додатковерішення неможе змінитисуті основногорішення абомістити всобі висновкипро правата обов`язкиосіб,які небрали участіу справі,чи вирішувативимоги,не дослідженів судовомузасіданні.У разіскасування рішенняу справі,ухвалене додатковерішення втрачаєсилу.Тобто додатковерішення єневід`ємноючастиною рішенняу справі.Тобто додатковерішення -це актправосуддя,яким усуваютьсянедоліки судовогорішення,пов`язаніз порушеннямвимог щодойого повноти.У пункті20постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від18грудня 2009року №4«Про судоверішення уцивільній справі»судам роз`яснено,що уразі скасуваннярішення усправі ухваленедодаткове рішеннявтрачає силу.Тобто додатковерішення суду,ухвалене упорядку статті270ЦПК України,є невід`ємноючастиною основногорішення усправі посуті спорута неможе існуватиокремо віднього.».Враховуючи наведеніправові висновкиВерховного Судупідстави дляіснування ухвалисуду від06.01.23р.перестали існувати28.02.2023року,з датискасування ухвалисуду прозалишення позовноїзаяви безрозгляду.Враховуючи скасуванняапеляційним судомухвали Роменськогоміськрайонного судуСумської областіпро залишеннябез розглядупозовної заявиАТ «УКРСИББАНК»від 22.11.2022р.на підставіякої задовольнялисявимоги Відповідачапро стягненняз Позивачавитрат направову допомогу,зникли підставина підставіяких судзадовольнив заявуВідповідача,а отжеці вимогиВідповідача настадії судовогорозгляду справиє позамежами закону(єтаким щоне відповідаютьЗакону)тому щосудовий розглядсправи продовжувався.Натомість підставидля розглядувимоги Відповідачапро стягненняз Позивачавитрат направову допомогувиникли післярозгляду судомспору посуті таухвалення судомрішення усправі усправі №585/2392/21,відповідно дост.141ЦПКУ.21.09.2023року усправі №585/2392/21прийнято судоверішення,а томудля розглядувимог Відповідачапро компенсаціювитрат підлягаєзастосуванню іншанорма процесуальногоЗакону а самест.141ЦПКУ.Відповідно доп.3ч.2ст.141ЦПКУ уразі частковогозадоволення позовуінші судовівитрати,пов`язаніз розглядомсправи,покладаються:-на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Згідно зч.1ст.431ЦПКУ виконаннясудового рішенняздійснюється напідставі виконавчоголиста,виданого судом,який розглядавсправу яксуд першоїінстанції.Враховуючи щона виконанняухвали судувід 06.01.23р.про стягненняз АТ«УКРСИББАНК» судовихвитрат видаєтьсявиконавчийлиствважаю,що підлягаєзастосуванню ч.2ст.432ЦПКУ,відповідно доякої судвизнає виконавчийдокумент таким,що непідлягає виконаннюповністю абочастково,якщо йогобуло виданопомилково абоякщо обов`язокборжника відсутнійповністю чичастково узв`язкуз йогоприпиненням,добровільним виконаннямборжником чиіншою особоюабо зінших причин.Перелік підставдля визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконаннюповністю абочастково,за змістомстатті 432ЦПК України,не євиключним,оскільки передбачаєтакож іншіпідстави дляприйняття такогорішення,ніж прямозазначені уцій норміпроцесуального права.25вересня 2015року назасіданні пленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справбуло обговоренота взятодо відомаінформацію проузагальнення практикирозгляду судамипроцесуальних питань,пов`язанихіз виконаннямсудових рішеньу цивільнихсправах,в зв`язкуз чимсудам булонадіслано інформаційнийлист зроз`ясненнями вякому утому числінаведено наступнівисновки:«..узв`язкуз відсутністючіткого визначення"іншихпричин"для визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконаннюу ч.4ст.369ЦПК,у суддіввиникали труднощіпід часїї застосування.При цьомусловосполучення "абоз іншихпричин"не стосуєтьсяприпинення обов`язкуборжника,який підлягаєвиконанню,а єіншими причинами,наприклад,в апеляційномучи касаційномупорядку скасованочи зміненорішення суду,або жу зв`язкуз нововиявленимиобставинами,а виконавчийлист щене виконаний.Наведені підставидля визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню,можна поділитина двігрупи:матеріально-правовіта процесуально-правові.Обов`язокборжника можеприпинятися зпередбачених закономпідстав.Підстави припиненняцивільно-правовихзобов`язань,зокрема,містить глава50розділу Ікниги п`ятоїЦК.….Процесуальними підставамидля визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконанню,є обставини,що свідчатьпро помилковувидачу судомвиконавчого листа,зокрема:-коли виконавчийлист виданийпомилково зарішенням,яке взагаліне підлягаєпримусовому виконанню;-помилкової видачівиконавчого листа,якщо вжепісля видачівиконавчого листау справірішення судубуло скасоване..»Отже,сутність процедуривизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконаннюполягає,насамперед,у встановленніобставин тафактів,що свідчатьпро відсутністьматеріального обов`язкуборжника,які виниклипісля ухваленнясудового рішення,або наявністьпроцесуальних підстав,які свідчатьпро помилковувидачу судомвиконавчого листа.Згідно висновкуВерховного Судувикладеного упостанові від20.02.2019року усправі №2-4671/11(провадженняN61-45337св18):«Однак,перелік підставдля визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконаннюповністю абочастково,за змістомстатті 432ЦПК України,не євиключним,оскільки передбачаєтакож іншіпідстави дляприйняття такогорішення,ніж прямозазначені уцій норміпроцесуального права.»Більше того,визнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконанню,безпосередньо пов`язанеіз питаннямнабрання судовимрішенням законноїсили,одним ізпроявів якогоє реалізованістьсудового рішення.Зазначаю проте,що ухвалаРоменського міськрайонногосуду Сумськоїобласті від21.11.22р.скасована тавтратила чинність.Сутність процедуривизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконаннюполягає,у встановленніобставин тафактів,що свідчатьпро відсутністьматеріального обов`язкуборжника,які виниклипісля ухваленнясудового рішення,або наявністьпроцесуальних підстав,які свідчатьпро помилковувидачу судомвиконавчого листа.До подібнихвисновків дійшовВерховний Суду постановах:від 24.06.2020року усправі №520/1466/14-ц(провадженняN61-43447св18),від 09.09.2021року усправі №824/67/20(провадженняN61-10482ав21),від 09.06.2022року усправі №2-118/2001(провадження№ 61-1762ав22).Вважаю,що скасуванняухвали прозалишення позовубез розглядує підставоюдля визнаннявиконавчого листавиданого навиконання ухвалисуду простягнення судовихвитрат,таким,що непідлягає виконанню.Щодо стадіїподання цієїзаяви.Як зазначалосявище,виконання судовогорішення здійснюєтьсяна підставівиконавчого листа.Відповідно доч.2ст.432ЦКУ судвизнає виконавчийдокумент таким,що непідлягає виконаннюповністю абочастково,якщо йогобуло виданопомилково абоякщо обов`язокборжника відсутнійповністю чичастково узв`язкуз йогоприпиненням,добровільним виконаннямборжником чиіншою особоюабо зінших причин.При цьомуст.432ЦПКУ невизначає судовоїстадії наякій виконавчийлист можебути визнанийсудом таким,що непідлягає виконанню післяйого видачісудом чидо видачі.Факт існуванняухвали судупро стягненнясудових витратпередбачає їївиконання напідставі виконавчоголиста.Станом надату поданняцієї заявизаявнику невідомо провидачу виконавчоголиста усправі №585/2392/21на виконанняухвали судувід 06.01.23р.про стягненнясудових витратз АТ«УКРСИББАНК».Згідно зіст.8ЦПКУ якщоцивільні відносинине врегульованіцим Кодексом,іншими актамицивільного законодавстваабо договором,вони регулюютьсятими правовиминормами цьогоКодексу,інших актівцивільного законодавства,що регулюютьподібні зазмістом цивільнівідносини (аналогіязакону). Застосовуючи позиції Верховного Суду у справах щодо заміни сторони виконавчого провадження, згідно з якими звернення заінтересованої особи до суду може відбуватися у тому числі до видачі виконавчого листа приходимо до висновку про те, що застосування такого підходу можливо і при звернення із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на стадії до видачі виконавчого листа. Щодо відповідності ухвали від 06.01.2023 року вимогам процесуального Кодексу. Відповідно до ч. 5. ст. 142 ЦПКУ у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПКУ у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. Ухвала про залишення позову без розгляду була прийнята судом 21.11.22р. отже п`ятнадцятиденний строк на вирішення питання про розподіл судових витрат спливав 06.12.23 року. Але ухвала про розподіл судових витрат була прийнята 06.01.23р. тобто зі спливом строку передбаченого ч. 6 ст. 142 ЦПКУ. Отже ухвала Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023р. про стягнення з Позивача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу не відповідає ч. 6 ст. 142 ЦПКУ та постановлена поза межами норм встановлених у ЦПК України. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Звертаю увагу на те, що при прийнятті судом ухвали від 06.01.23р. про стягнення судових втрат судом не було застосовано ч. 6 ст. 142 та ч. 9 ст. 141 ЦПКУ. Частиною 9 ст. 141 ЦПКУ визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. В Постанові ВС від 25.10.2021 року у справі №757/49982/19 (провадження N 61- 11269св21) Судом зазначено наступне: «Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою вказаної статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України). Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. При цьому звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 17.12.2020 року у справі №758/12381/18-ц, від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18. Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. З огляду на викладене, апеляційний суд, встановивши, що відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтвердили необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Такі висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №741/1681/17, від 02.12.2020 року у справі №202/2600/15-ц, від 21.12.2020 року у справі №484/146/16-ц». В ухвалі Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023р. не міститься жодного обґрунтування щодо недобросовісних дій Позивача або зловживання правом, а тільки посилання на ту обставину, що позов залишено без розгляду. Отже дана ухвала суду є такою, що прийнята без врахування вимог ч. 6 ст. 142 та ч. 9 ст. 141 ЦПКУ. Висновок за заявою. Виходячи з того, що ухвала суду про залишення позову без розгляду у справі №585/2392/21 від 22.11.22р. була скасована відповідно ухвала суду про розподіл судових витрат від 06.01.23р. прийнята на підставі ухвали суду від 22.11.22р. також втратила чинність. В даному випадку також потрібно враховувати обставину прийняття ухвали про розподіл судових витрат поза межами строку на її прийняття (що свідчить про те, що суд вийшов за межі процесуального Закону) у тому числі без обґрунтування не добросовісних дій позивача. Враховуючи, що ухвала суду про стягнення судових витрат від 06.01.23р. втратила чинність, а на її виконання видається виконавчий лист то цей виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню.

Заявник - представник АТ «Укрсиббанк» в судове засідання не прибув, 11.09.2024 року до суду надав заяву в якій клопотав розгляд справи провести без його присутності.

Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.11.2022 року позовну заяву АТ «УКРСИББАНК» залишено без розгляду (т.1 а.с.216).

Ухвалою суду від 06.01.2023 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат та ухвалено стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на користь ОСОБА_1 , 5000,00 грн. сплачених ним судових витрат за правову допомогу у відповідності до квитанції №54 від 06.09.2021 року (т.1 а.с.231).

Постановою Сумського апеляційного суду від 28.02.2023 року апеляційну скаргу АТ «УКРСИББАНК» задоволено, ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.11.2022 року у справі №585/2392/21 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до Роменського міськрайонного суду Сумської області (т.2 а.с.34-35).

Відповідно до рішення Роменського міськрайцонного суду Сумської області від 21.09.2023 року позов АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ АБ «Укрсиббанк» заборгованість що виникла внаслідок невиконання договору про надання споживчого кредиту № 11098548000 від 20.12.2006 року в розмірі 4823,37 гривень та судовий збір в розмірі 172,2 гривні за звернення до суду з позовом та 322,35 грн. судового збору за апеляційне оскарження ухвали суду. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.90-93).

30.10.2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про винесення додаткового рішення в якій просив ухвалити додаткове рішення у справі № 585/2392/21 про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на його користь понесених ним витрати на правничу допомогу в сумі 4399,5 грн. 30.11.2023р. Роменським міськрайонним судом Сумської області винесено ухвало якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено оскільки в даній справі, ухвалою суду від 6 січня 2023 року вже було вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу (т.2 а.с.137).

В матеріалах справи відсутні дані щодо видачі ОСОБА_1 виконавчого листа на виконання ухвали суду від 06.01.2023 про компенсацію судових витрат.

Відповідно дост.129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами частини 1 статті 431 ЦПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин 2 статті 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно п.2ч.1ст.255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо відсутній предмет спору.

При зверненні до суду заявник просить: визнати виконавчий лист у справі №585/2392/21 на виконання ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023 року про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат за правову допомогу в розмірі 5 000,00 гривень таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що виконавчий лист у справі № 585/2392/21, на виконання ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06.01.2023 року, про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 судових витрат за правову допомогу в розмірі 5 000 гривень судом не видавався і ОСОБА_1 не звертався за його отриманням. Сам заявник, при зверненні до суду не вказав про наявність відкритого виконавчого провадження з виконання даного виконавчого листа і не повідомив суд про те, чи видавався виконавчий лист на виконання вище зазначеної ухвали суду.

Оскільки заявник в поданій заяві просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист у справі №585/2392/21, суд, діючи в межах диспозитивності цивільного судочинства, розглядаючи подану заяву в межах заявлених вимог, не вбачає можливості її розгляду по суті, оскільки в даному випадку відсутній сам предмет виконавчий лист, про визнання якого таким що не підлягає виконанню, вирішується питання.

На переконання суду не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, якого не існує.

Таким чином, суд приходить до висновку, закриття провадження у справі, оскільки предмет оспорювання за його зверненням відсутній.

Керуючись ст. 431, 432 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в справі за заявою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», заінтересована особа ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днівз дня її проголошення в порядкупередбаченомуп.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновленняпропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скаргаподана протягомп`ятнадцяти днівз дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Роменського міськрайонного суду В. О. Шульга