Рішення № 122495460, 22.10.2024, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 644/11709/21

н/п 2/953/1946/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Лисиченко С.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Кот Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ КБ « ПРИВАТБАНК», про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , відповідно до якої просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) у будинку АДРЕСА_1 з 2009 року по день смерті останнього, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати ОСОБА_1 спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом майна, що належало померлому ОСОБА_5 ,-

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті залишилась спадщина у вигляді 34/100 частки квартири комунальної квартири АДРЕСА_2 . Позивач у зареєстрованому шлюбі з померлим не перебувала, але з2009року постійно проживала разом із ОСОБА_6 однією сім`єю в її будинку АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство, вирішували всі побутові питання як одна родина.На час своєї смерті ОСОБА_7 не був одружений, дітей та інших родичів не мав.

Позивачка вказує, що під час спільного проживання у2016році було набуто за договором дарування 34/100 комунальної квартири АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано на імя ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). Не зважаючи на зазначене, вони продовжували разом проживати у її будинку, а комунальну квартиру здавали в оренду. Заповіту ОСОБА_7 не залишив.

Вказує, що вона являється єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після померлого, так як проживала разом з ОСОБА_7 однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Мали спільні права та обов`язки. 16 листопада2020року Вона звернулась до П`ятої Харківської міської нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Того ж дня було відкрито спадкову справу. Постановою від 15 лютого2021року державним нотаріусом П`ятої Харківської міської нотаріальної контори було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з не підтвердженням перебування позивачки у родинних відносинах зі спадкодавцем та було рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Після смерті ОСОБА_7 позивачка не втратила зв`язок зі спадковим майном і як законний спадкоємець сплачує послуги за комунальну квартиру, слідкує за її станом комунікацій, своєчасно проводить поточний ремонт.

Ухвалою Орджонікідзевського районногосуду м.Харкова від 10.12.2021 справу передано для розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 01.05.2023 у справі визначено головуючу суддю Лисиченко С.М.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.05.2023 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 05.10.2023 закрито підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті. Вказаною ухвалою також задоволено клопотання сторін та постановлено допитати в судовому засіданні у якості свідків наступних осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Позивачка у судове засідання, яке призначене на 22.10.2024, не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом у встановленому законом порядку. Електронним шляхом до суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Добрелі В.Ю., відповідно до якої просить провести судове засідання за відсутності позивачки та її представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачка у судове засідання, яке призначене на 22.10.2024, не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом у встановленому законом порядку. 30.01.2024 ОСОБА_2 подала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, зазначила, що позовні вимоги у справі визнає та проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи у судове засідання, яке призначене на 22.10.2024, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку. Причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи, допитавши свідків та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно даних свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 02.02.1994 державним нотаріусом 12-ї Харківської державної нотаріальної контори Коваль О.Є., ОСОБА_1 є власницею 65/100 частин жилого будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно даних договору дарування від 01.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А.В., зареєстровано в реєстрі за №1674, ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_5 ) 34/100 часток в праві спільної часткової власності комунальної квартири АДРЕСА_2 . Квартира, частка якої відчужується, складається з чотирьої житлових кімнат, житловою площею 47,6 кв.м., загальною площею 98,6 кв.м.

Право власності ОСОБА_11 на 34/100 часток в праві спільної часткової власності комунальної квартири АДРЕСА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №64767969 від 01.08.2016, технічним паспортом на комунальну квартиру АДРЕСА_2 , інвентаризаційна справа №213336, реєстровий номер 39332663101.

Відповідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено актовий запис №8572.

Даний факт також підтверджується довідкою про причину смерті від 12.06.2020.

Згідно даних витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №62479059 від 16.11.2020, П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №66757501, номер у нотаріуса 570П/2020, після смерті ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно даних постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Стрельникова А.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на нерухоме майно.

В судовому засіданні також досліджені надані позивачкою фотографії, на яких разом із нею зображений ОСОБА_3 , а також документи на придбання товарів, у яких замовником вказано « ОСОБА_13 », а місцем доставки «Харків, АДРЕСА_3 ».

З дослідженої у судовому засіданні копії спадкової справи №570П/2020, майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 надала суду пояснення про те, що вона є донькою ОСОБА_1 . Знала померлого ОСОБА_12 та вважала його чоловіком своєї матері. У 2009 році він переїхав мешкати до ОСОБА_1 на АДРЕСА_3 . До неї самої відносився, як до рідної доньки, а вона ставилася до нього, як до батька. Проводила багато часу вдома у матері та бачила, що вони з ОСОБА_14 мали спільну техніку, разом харчувалися, між ними були відносини, як в родині, вони разом проводили свята. Чи є у померлого ОСОБА_11 інші родичі їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 надала суду пояснення про те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_4 та є сусідкою ОСОБА_1 , яку знає з дитинства. Померлого ОСОБА_11 знала з 2009 року, коли він почав мешкати разом з ОСОБА_1 однією сім`єю. Вони часто бачились, бувала у подружжя в гостях, ОСОБА_7 постійно мешкав з ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_1 , там були його особисті речі. Вона бачила, як ОСОБА_1 з ОСОБА_14 проживали, як чоловік та жінка, вони разом займалися ремонтом у домі. Чи є у померлого ОСОБА_11 інші родичі їй не відомо.

Відповідно до частини 2статті 3 Сімейного кодексу України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно пункту 6рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року№ 5-рп/99до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя (частина 2 статті 21 Сімейного кодексу України) .

Відповідно до частини 1статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до вимог статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставістатті 74 Сімейного кодексу України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 Свмейного кодексу України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

З висновків Верховного Суду викладених у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, вбачається, що обов`язковою умовою для визнання членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкоємцем спільним витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Для встановлення факту проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Частиною 1статті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно частини 1статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1статті 82 ЦПК Українивстановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як вбачається з положень частини 1статті 89ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 4статті 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на визнання відповідачем позову, яке є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання відповідачем позов та приходить до висновку, що сукупність наведених позивачкою аргументів та долучених до матеріалів справи доказів, дає підстави для встановлення того факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 2009 року по день його смерті проживали спільно як подружжя, тобто перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 провизнання права на спадкування як спадкоємць четвертої черги, то такий спосіб захисту не є належним і позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню, оскільки спадкування у четвертій черзі спадкоємць має право на підставі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору АТ КБ « ПРИВАТБАНК», про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку АДРЕСА_1 з2009року по день смерті останнього, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http:// www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 ;

третя особа: АТ КБ « ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.

Суддя-С.М. Лисиченко