Рішення № 12245347, 27.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 60/222-10

вх. № 7506/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Мєхоношина Д.В., довіреність б/н від 08.10.2010р.

відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000", м. Київ

до Приватної агрофірми "Злагода", с. Богуславка

про стягнення 76265,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хімагромаркетинг 2000" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватної агрофірми "Злагода" інфляційних збитків за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 12642,35 грн., 25% річних за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 34151,67 грн. та пені за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 29471,57 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір поставки №Х2-12-0015 від 03.03.2008р., за яким позивачем було поставлено товар на суму 160967,25 грн., однак відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар в сумі 59828,41 грн. Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, штрафу, інфляційних збитків та відсотків річних за період з 26.04.2008р. по 13.03.2009р. на загальну суму 158823,96 грн., рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2009р. у справі №42/99-09 позовні вимоги позивача були задоволені, видано відповідний наказ. Державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження з виконання рішення господарського суду Харківської області, однак відповідач станом на момент подачі позову до суду заборгованість не погасив, з урахуванням чого позивачем нараховано пеню, інфляційні збитки та 3% річних за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 76265,58 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 вересня 2010 року о 10:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2010 року розгляд справи було відкладено на 11 жовтня 2010 року о 12:40.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 жовтня 2010 року клопотання позивача про продовження строку розгляду спору на 15 днів задоволено, продовжено строк розгляду спору до 02 листопада 2010 року, розгляд справи № 60/222-10 відкладено на "27" жовтня 2010 р. о 10:20.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 27 жовтня 2010 р. супровідним листом копію позовної заяви та копію розрахунку ціни позову по справі №42/99-09, які судом долучаються до матеріалів справи.

Крім того, до господарського суду 26 жовтня 2010 р. від позивача надійшли згідно супровідного листа (вх. №4043) для долучення до матеріалів справи копія рішення господарського суду Харківської області по справі №42/99-09 від 14.10.2009р., копія договору поставки №Х2-12-0015, копія додаткової угоди №Х2-12-0015ДС1 від 17.04.2008р., копія додаткової угоди №Х2-12-0015ДС2 від 22.08.2008р., копія додаткової угоди №Х2-12-0015ДС3 від 29.09.2008р., копія угоди №Х2-12-0015ДС4 від 27.10.2008р., копія постанови пор повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.09.2010р., копія статуту позивача та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на позивача.

Суд надані документи долучає до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

До господарського суду 13 жовтня 2010 року надійшов відзив відповідача (вх. №3818), в якому відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що заборгованість відповідача за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 42/99-09 була сплачена в повному обсязі відповідно до платіжних доручень від 24.09.2010 року та 29.09.2010 року. Крім того, зазначає про повернення 29.09.2010 року державною виконавчою службою виконавчого документа по справі № 42/99-09 стягувачу. До відзиву відповідач додав копію листа від 29.09.2010р., копію довіреності №7/31 від 01.06.2009р., копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, листи №3439/03-27/3 від 30.09.2010р., постанови про зняття арешту з грошових коштів боржника від 29 вересня 2010 року, платіжні доручення №2409-01 від 24.09.2010р., №240902 від 24.09.2010р. та №2909-01 від 29.09.2010р.

Суд долучає до матеріалів справи наданий відповідачем відзив з додатками.

Також 27 жовтня 2010 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. №20726), в якому відповідач просить зупинити провадження у справі, у зв`язку з поданням відповідачем позову про визнання недійсним договору поставки №Х2-12-0015 від 03.03.2008р. та відповідач вважає про неможливість прийняття рішення по справі №60/222-10 до винесення рішення за позовом про визнання договору недійсним.

Суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача, відхиляє його виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, підставою для зупинення провадження у справі, зокрема є знаходження в провадженні іншого суду іншої справи, пов'язаної зі справою, що знаходиться в даному провадженні господарського суду та неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Інформація про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Відповідачем не надано доказів того, що в провадженні іншого суду знаходиться інша справа, яка пов`язана з розглядом цієї справи та не надано доказів неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. При цьому, суд зазначає, що неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи №42/99-09 відповідачем було подано зустрічний позов до позивача про визнання недійсним договору поставки №Х2-12-0015 від 03.03.2008р. та за результатами розгляду даної справи господарським судом Харківської області прийнято рішення 14.10.2009 року, яким відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 03 березня 2008 року було укладено договір поставки №Х2-12-0015.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., за даним договором позивач зобов`язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин, а саме Авангард в кількості 300 літрів в строк до 25.03.2008року, Акселератор NРК в кількості 500 кг в строк до 01.05.2008 року, Доктор Кроп в кількості 100 літрів до 10.04.2008 року, Ньюастр в кількості 35 літрів до 10.04.2008 року, Оптимум в кількості 83 літрів до 10.05.2008 року, Фитолекарь в кількості 100 до 10.05.2008 року.

Згідно п.2.1. Договору відповідач зобов`язаний сплатити позивачу вартість товару, зазначену в п.1.2. Договору з урахуванням положень п.1.3. Договору в наступні строки:

- не пізніше 20 березня 2008 р. в сумі 11828,41 грн.;

- не пізніше 20 жовтня 2008 року в сумі 47313,64 грн.

Загальна вартість договору склала 59142,05 грн.

Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС1 від 17.04.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 52259,80 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх п'ятьма частинами, а саме:

- не пізніше 25 квітня 2008 р. - в сумі 10451,96 грн.

- не пізніше 25 червня 2008 р. - в сумі 7838,97 грн.

- не пізніше 25 серпня 2008 р. - в сумі 7838,97 грн.

- не пізніше 24 жовтня 2008 р. - в сумі 13064,95 грн.

- не пізніше 25 листопада 2008 р. - в сумі 13064,95 грн.

Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС2 від 22.08.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 48000,00 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх двома частинами, а саме:

- не пізніше 27 серпня 2008 р. - в сумі 24000,00 грн.

- не пізніше 01 вересня 2008 р. - в сумі 24000,00 грн.

Додатковою угодою № Х2-12-0015ДС3 від 29.09.2008р. доповнена кількість поставляємих засобів рослин на загальну суму 1565,40 грн., при цьому відповідач зобов'язався прийняти зазначені засоби захисту рослин та оплатити їх двома частинами, а саме:

- не пізніше 10 жовтня 2008 р. - в сумі 313,08 грн.

- не пізніше 20 жовтня 2008 р. - в сумі 1252,32 грн.

Відповідно до Договору та додаткових угод до нього, загальна вартість засобів захисту рослин становить 160967,25 грн.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині сплати за поставлений товар, позивач звернувся 18 травня 2010 року до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 158823,96 грн., в тому числі основного боргу - 101138,84 грн., інфляційних втрат - 10469,23 грн., 25% річних - 11770,82 грн., пені - 11299,99 грн. та штрафу - 24145,09 грн. З позовної заяви позивача вбачається, що ним було пред`явлено позов про стягнення пені та 25% річних за період з 26 квітня 2008 року по 13 березня 2009 року та стягнення індексу інфляції за період з квітня 2008 року по лютий 2009 року.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2009 року по справі №42/99-09 по справі за позовом Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" до Приватної агрофірми "Злагода" про стягнення 158823,96 грн. та за зустрічним позовом Приватної агрофірми "Злагода" до Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" про визнання недійсним договору №Х2-12-0015 від 03.03.2008р. задоволено первісні вимоги частково, стягнуто з відповідача на користь позивача основну суму боргу у розмірі 101138,84 грн., пеню у розмірі 11299,99 грн., інфляційні витрати у розмірі 10469,23 грн., 25% річних у розмірі 11770,82 грн., штраф у розмірі 15170,83 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1498,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Даним рішенням встановлено, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар в сумі 59828,41 грн.

Судом встановлено, що рішення господарського суду Харківської області по справі №42/99-09 набрало законної сили, на виконання даного рішення було видано наказ, який позивачем пред`явлено до виконання у відділ державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 160000,00 грн. за наказом господарського суду Харківської області по справі №42/99-09, що підтверджується платіжними дорученнями №2409-01 від 24 вересня 2010 року, №240902 від 24 вересня 2010 року та №2909-01 від 29 вересня 2010 року.

29 вересня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції Харківської області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з поданням заяви стягувачем про повернення наказу господарського суду Харківської області №42/99-09 без виконання.

До того ж, 29 вересня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Борівського районного управління юстиції Харківської області було винесено постанову про зняття арешту з грошових коштів боржника, якою знято арешт з грошових коштів на рахунку №260415855, №26001135819 у Публічному товариству "Райффайзен Банк Аваль", які належать відповідачу.

Листом від 29 вересня 2010 року позивач підтвердив сплату боргу відповідача за договором №Х2-12-0015 від 03.03.2008р. та відсутність претензій за цим договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позову, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 12642,35 грн., 25% річних за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 34151,67 грн. та пеню за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 29471,57 грн. В обгрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на те, що станом на момент подачі позову до суду відповідачем не було сплачено за наказом господарського суду Харківської області по справі №42/99-09 основної суми заборгованості, тому, з огляду на те, що рішенням господарського суду Харківської області стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні збитки, 25% річних та пеню за період з 26.04.2008р. по 13.03.2009р. наявні правові підстави для стягнення за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. пені та 25% річних та з березня 2009 року по березень 2010 року інфляційних збитків.

          Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.2. Договору відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення пункту 2.1. даного договору) відповідно до чинного законодавства України й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюються з дня прострочення, але позивач має право застосувати штрафні санкцію лише у випадку прострочення оплати відповідачем понад 30 днів.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов`язання повинне було бути виконане.

          Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. суд дійшов висновку, що даний розрахунок є вірним та таким, що відповідає чинному законодавству, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 29471,57 грн. підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Угодою №Х2-12-0015ДС4 до спірного договору від 27 жовтня 2008 року сторонами було викладено п.5.5. Договору у новій редакції, яким встановлено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановлюють її в розмірі 25%. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1 Договору, вважається, що позивачем пред`явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат за період з березня 2009 року по березень 2010 року та 25% річних за період з 14 березня 2009 року по 01 серпня 2010 року, суд прийшов до висновку, що наданий розрахунок не суперечить чинному законодавству, тому позовні вимоги в частині стягнення 25% річних, що становить суму 34151,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 12642,35 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (вх. №3818) суд відхиляє, оскільки факт сплати боргу 24 вересня 2010 року та 29 вересня 2010 року не звільняє відповідача від обов`язку сплати за період з березня 2009 року по серпень 2010 року неустойку у вигляді пені, інфляційних втрат та 25% річних.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів відсутності заборгованості, на яку було нараховано позивачем пеню, 25% річних та інфляційних за період з березня 2009 року по серпень 2010 року, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 762,65 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 79, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відхилити клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної агрофірми "Злагода" (63810, Харківська область, Борівський район, с. Богуславка, вул. Слобожанська, 13, р/р №260055019, ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль", м. Харків, МФО 350589, ідентифікаційний код 30141865) на користь Приватного підприємства "Хімагромаркетинг 2000" (02160, м. Київ, пр-т Возз`єднання, 15, р/р №26006010071701 в ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" у м. Києві, МФО 300937, ідентифікаційний код 30369454) пеню за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 29471,57 грн., 25% річних за період з 14.03.2009р. по 01.08.2010р. в сумі 34151,67 грн. , інфляційні збитки за період з березня 2009 року по березень 2010 року в сумі 12642,35 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 762,65 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/222-10 підписано 28 жовтня 2010 року.