Рішення № 12245293, 11.11.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.10           Справа № 4/147-10. Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Лугової Н.П., суддів Левченко П.І., Лиховид Б.І.,-

За позовом          Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м.Суми, м.Суми

до відповідача           Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми

про стягнення          8099 027 грн. 11 коп.

Представники:

від позивача                    Сотник Ю.В.

від відповідача          Паламаренко Т.І.

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 8099027,11 грн. заборгованості, в т.ч. 6 808515,17 грн. борг за кредитом, 889225,91 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 401 286,03 грн. пеня за прострочення виконання зобов’язань згідно укладених між сторонами у справі договору про надання кредиту № CR 09-040/С00-4 від 22.05.2009р., договорів про внесення змін до кредитного договору: № 1 від 22.07.2009р., № 2 від 22.09.2009р., № 3 від 25.09.2009р.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та розстрочення виконання рішення рівними частинами строком на 20 місяців в зв’язку з тяжким фінансовим становищем відповідача.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встанови наступне:

          Згідно Статуту Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 23.04.2009р., Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов’язків ЗАТ «ОТП Банк».

22.05.2009р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ВАТ «Сумихімпром» було укладено договір про надання кредиту № CR 09-040/С00-4, згідно п. 1.1. якого Банк (позивач) зобов’язався надати Позичальнику (відповідачеві) кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняв та зобов’язався належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов’язання, визначені у договорі.

За умовами договору, згідно п.1.1.1., кредит може надаватись у валюті: гривня.

У відповідності до п.1.2. вказаного договору, позичальник зобов’язаний використовувати кредит на рефінансування заборгованості за договором про надання кредитної лінії шляхом купівлі за гривні іноземної валюти у сумі, що не перевищує доступну суму кредиту.

На виконання умов договору, згідно кредитної заявки відповідача за № 14-7081 від 25.05.2009р. банк надав позичальнику кредит в розмірі 7 823 192,70 грн., що підтверджується випискою по рахунку № 26006101300672 від 25.05.2009р.

Як свідчать матеріали справи, згідно до договору № 2 від 22.09.2009р. про внесення змін до Кредитного договору та кредитної заявки відповідача від 25.09.2009р. за № 14-10239, позивачем було додатково надано відповідачеві кредит в сумі 579 164,33 грн. на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку № 20627003300672 від 25.09.2009р.

Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний виконати боргові зобов’язання в повному обсязі в строк до 21.05.2010р.

При цьому, у відповідності до п.п. 1.6.1. в редакції договору № 1 від 22.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору, погашення заборгованості за кредитом здійснюється позичальником, починаючи з наступного після видачі кредиту, календарного місяця згідно з графіком, який погоджено сторонами у додатку № 3 до договору.

Згідно п.п. 1.4.1. кредитного договору, проценти за кредитом нараховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 22 % річних з розрахунку на 365 днів на рік.

Порядок сплати позичальником процентів визначено у п.п. 1.4.4.- 1.4.7. Зокрема, згідно з п. 1.4.5. кредитного договору, проценти нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісяця протягом 3 (трьох) банківських днів наступних за 20–м числом місяця.

З метою забезпечення виконання зобов’язань боржника перед банком по кредитному договору, між позивачем та відповідачем у справі було укладено договір застави № PL 09-095/С00 від 22.05.2009р., відповідно до якого в заставу банку було передано майно (товари в обігу: двоокис титану, фосфорити, сірчана кислота, мінеральні добрива), що належить заставодавцю на праві власності, асортимент, опис, кількість, місцезнаходження, зважена та заставна вартість яких зазначаються в переліку згідно додатку, який є невід’ємною частиною договору та інші товари, що належать заставодавцю на праві власності та якими може замінюватися предмет застави згідно з умовами договору застави.

Як свідчать матеріали справи, в порушення умов кредитного договору, боржник у визначений строк не повернув у повному обсязі кредит та не сплатив відсотки за користування кредитом.

Зокрема, станом на 09.08.2010р. заборгованість відповідача по кредитному договору складає 8099027,11 грн., в т.ч. 6 808515,17 грн. борг за кредитом, 889225,91 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 401 286,03 грн. пеня за прострочення виконання зобов’язань.

Згідно ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлений договором строк.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем)у строк та в порядку, що встановлені договором.

Слід зазначити, що в зв’язку з тим, що відповідачем не було дотримано умов кредитного договору, позивачем 29.07.2010р. за вих. № С00-04/1289 було вручено боржнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Вказана вимога мала бути виконана протягом 7 банківських днів з дня її направлення, але станом на дату подання позову вона залишається невиконаною, а сума кредитної заборгованості не сплаченою.

Факт заборгованості відповідача в сумі 8099027,11 грн., в т.ч. 6 808515,17 грн. борг за кредитом, 889225,91 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 401 286,03 грн. пеня за прострочення виконання зобов’язань. підтверджено матеріалами справи, в т.ч. розрахунком суми боргу.

Відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 8099027,11 грн. не подав, а тому, враховуючи відсутність надання відповідачем доказів сплати заборгованості, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог викладених представником відповідача у клопотанні про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та розстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що в даний час на підприємстві склалося складне економічне становище викликане значною кредиторською заборгованістю заявника по кредитам та відсоткам в сумі 526 593,69 тис.грн., перед постачальниками газу в сумі 117 031,00 тис. грн. та енергоносіїв в розмірі 12 444,00 тис. грн. Майно заявника включено в державний реєстр обтяжень рухомого та нерухомого майна, а на рахунках ВАТ «Сумихімпром» практично відсутні кошти, що підтверджується довідками № 15-8427 від 01.10.2010р., № 15-7809 від 01.09.2010р., № 15-7792 від 31.08.2010р. та інформацією щодо заборгованості перед бюджетом станом на 01.08.2010р.

Також, як вказує заявник у клопотанні, на платоспроможність підприємства негативно вплинуло укладення ВАТ «Сумихімпром» у 2007р. меморандуму з Урядом на заборону продажу підприємством мінеральних добрив на експорт до повного забезпечення мінеральними добривами українських споживачів, що призвело до заморожування на складах відповідача великої кількості товару.

Як вказує відповідач, стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8099027,11 грн. заблокує рахунки ВАТ «Сумихімпром», що унеможливить своєчасний розрахунок з постачальниками енергоресурсів та сировини, викличе зупинку виробництва, призведе до утворення заборгованості по заробітній платі, що в свою чергу може призвести до соціального напруження в трудовому колективі з кількістю працівників близько 5000.

Заявник вказує на те, що у випадку розстрочення сплати заборгованості він зможе розрахуватися з позивачем за рахунок часткового відшкодування ПДВ з державного бюджету, отриманих прибутків від реалізації продукції та стягнення дебіторської заборгованості.

Пунктом 6 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996р. «Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З огляду на викладене, враховуючи скрутний фінансовий стан підприємства відповідача, що є підтвердженим належними доказами, суд задовольняє клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 6 місяців за умови сплати щомісяця рівними частинами по 1 349 837,85 грн.

Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, сплата неустойки та відшкодування збитків є окремими правовими наслідками порушення зобов’язань.

Так, правовою підставою зменшення розміру штрафних санкцій за ГК України є норма ст. 233 відповідно до якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Проте, як свідчать матеріали справи, прострочення боржника є значним як за розміром так і за строками. Відповідач не лише не виконав боргові зобов’язання в остаточний термін їх виконання (21.05.2010р.), але не повернув частини кредиту з терміном погашення 22.01., 22.02., 22.03., 22.04.2010р., а платіж по кредиту за 22.12.2009р. було погашено лише частково. Отже, всупереч умовам договору, боржник не повертає кредит вже понад 10 місяців.

Враховуючи зазначене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені, що підлягає до стягнення.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (40012, м.Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м.Суми (40030, м.Суми, Червона площа, 5, код 21685166) 8099027,11 грн. заборгованості, в т.ч. 6 808515,17 грн. борг за кредитом, 889225,91 грн. несплачені відсотки за користування кредитом, 401 286,03 грн. пеня за прострочення виконання зобов’язань з розстрочкою виконання рішення строком на 6 місяців за умови сплати щомісяця рівними частинами по 1 349 837,85 грн.; судові витрати: 25500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити ВАТ «Сумихімпром» у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафних санкцій.

Суддя