Рішення № 12244976, 10.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.10 Справа № 19/304

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 12930 грн. 88 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача Рожко Є.В., довіреність № 12-01-182/1578 від 27.10.2010;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 6327,82 грн., пені у сумі 6327,82 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 161,59 грн., 3% річних у сумі 113,65 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 9340100101457 та відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (позивач, постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) 01.06.2008 був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 224, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив теплову енергію в гарячій воді в період з листопада 2009 року по квітень 2010 року на суму 6 327,82 грн. За поставлену теплову енергію були виставлені рахунки: за листопад 2009 року , від 30.11.2009, за грудень 2009 року, від 30.12.2009 року, за січень 2010 року від 29.01.2010, за лютий 2010 року від 26.02.2010, за березень 2010 року від 31.03.2010 та за квітень 2010 року від 30.04.2010, які надіслані відповідачу по пошті (а.с.14-18).

Згідно до п.п.4.2.2 договору споживач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії споживачем в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

В п.6.6 договору сторони домовились, що споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач взяті на себе зобов”язання по оплаті послуг не виконав, у зв”язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 6327,85 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 26-04-45, від 22.12.2009, № 16-20-13 від 16.02.2010, № 16-20-93 від 17.03.2010, № 16-20-194 від 19.04.2010, які залишені відповідачем без відповіді (а.с.23-27) .

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В п.7.2.3 договору сторони домовились, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Тобто позивачем обґрунтовано нарахована відповідачу пеня за період з 16.12.2009 по 21.09.2010 у сумі 6327,82 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Отже 3% річних від суми заборгованості складає 113,65 грн., а сума інфляційних витрат буде складати 87,66 грн., оскільки позивач при розрахунку інфляційних витрат не врахував лист Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.1997 щодо рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. А саме при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума боргу, яка виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Позивач розрахунок суми інфляційних нарахувань здійснив з поточного місяця, коли виникла заборгованість по серпень 2010 року не враховуючи, що сума боргу виникла 16 числа.

З урахуванням викладеного загальний розмір інфляційних витрат буде складати 87,66 грн.:

- листопад 2009 року 994,38 х 1,018 х 1, 019 х 1,009 х 0, 997 х 0, 994 х 0, 996 х 0, 998 х 1, 012 994, 38 = 43,19 грн.

- грудень 2009 року 1390,73 х 1,019 х 1,009 х 0,997 х 0,994 х 0,996 х 0,998 х 1,012 1390,74 = 34, 75 грн.

- січень 2010 року 1654,96 х 1,009 х 0,997 х 0,994 х 0,996 х 0,998 х 1,012 1654,96 = 9, 72 грн.

- лютий 2010 року 1286,42 х 0,997 х 0,994 х 0,996 х 0,998 х 1,012 1286,42 = 0 грн.

- березень 2010 року 1001,33 х 0,994 х 0,996 х 0,998 х 1,012 1001,33 = 0 грн.

З вищенаведеного вбачається, що вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні 10.11.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Державного підприємства „Сєвєродонецька теплоелектроцентраль”, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, код 00131050 борг у сумі 6327 грн. 82 коп., пеню у сумі 6327 грн. 82 коп., інфляційні нарахування у сумі 87 грн. 66 коп., 3% річних у сумі 113 грн. 65 коп., державне мито у сумі 128 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 234 грн. 65 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.11.2010.

Суддя Т.В.Косенко

Помічник суддіС.А.Кулешова